Decree № 76800197, 27.09.2018, Dnipropetrovsk Oblast Court of Appeal (Kryvyi Rih City)

Approval Date
27.09.2018
Case No.
212/1770/18
Document №
76800197
Form of legal proceedings
Civil
State Coat of Arms of Ukraine

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2018 року м. Кривий Ріг

Справа № 212/1770/18

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

сторони:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 липня 2018 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 27 липня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В :

У березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі – ПАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3, який загинув 17 червня 1996 року при виконанні трудових обов’язків укладача потягу залізничного цеху №1 станції «Леніна-Промислова» Управління залізничного транспорту Виробничого об’єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Причиною смерті батька позивачки було визнано грубе зруйнування тіла колесами рельсового транспорту, внаслідок відсутності контролю за безпечним веденням робіт в зміні особами технічного нагляду залізничного цеху №1 станції «Леніна-Промислова» Управління залізничного транспорту Виробничого об’єднання «Кривбасруда».

Посилаючись на те, що внаслідок смерті батька їй завдано моральної шкоди, у зв’язку із суттєвими негативними змінами, які відбулися у її особистому житті, просила суд стягнути з відповідача на її користь суму моральної шкоди у зв'язку зі смертю батька, внаслідок нещасного випадку на виробництві, в розмірі 176 000, 00 гривень.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 липня 2018 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком»на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000,00 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком»на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на недоведеність позивачем обставин справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, зокрема, відсутні докази в підтвердження наявності факту заподіяння їй моральної шкоди у зв’язку з протиправною поведінкою відповідача.

Також, вказує, що суд не звернув увагу на те, що основною причиною нещасного випадку було те, що загиблий ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп’яніння, чим допустив грубе порушення трудової дисципліни, внаслідок чого стався нещасний випадок.

Крім того, відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотань про витребування доказів, керуючись лише припущеннями, оскільки позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в справі, який би дійсно підтверджував спричинення їй моральної шкоди, ступінь та глибину моральних страждань, яких позивач зазнала у зв’язку з загибеллю батька ОСОБА_3 в результаті нещасного випадку, характер немайнових витрат, якщо такі мали місце, можливість їх відновлення, тобто позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди.

На думку відповідача, судом невірно стягнутий судовий збір, оскільки відповідно до вимог ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, а судовий збір стягнуто в повному обсязі, хоча позовні вимоги були задоволені частково.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» №452 від 29 грудня 2017 року ліквідовано Апеляційний суд Дніпропетровської області та утворено Дніпровський Апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 8 Розділу ХІІІ Цивільного процесуального кодексу України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Таким чином, Апеляційний суд Дніпропетровської області продовжує здійснювати свої повноваження до початку роботи Дніпровського Апеляційного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську область, з місцезнаходженням у містах Дніпрі та ОСОБА_4.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.12), який загинув 17.06.1996 року (а.с.3).

За життя ОСОБА_3 працював укладачем потягів Управління залізничного транспорту ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Актом № 5 форми Н-1 про нещасний випадок від 28.06.1996 року встановлено, що 17.06.1996 року о 4 годині 30 хвилин на залізничній колії № 22, залізничного цеху № 1, станції «Леніна – Промислова» управління залізничного транспорту Виробничого об’єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», під час виконання своїх трудових обов’язків загинув її батько ОСОБА_3 (а.с.4-6).

Нещасний випадок стався внаслідок відсутності контролю за безпечним веденням робіт в зміні особами технічного нагляду залізничного цеху № 1 станції «Леніна-Промислова» управління залізничного транспорту Виробничого об’єднання «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».

Особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, визнано працівників: ОСОБА_3, чергового по станції залізничного цеху №1 ОСОБА_5, заступника начальника залізничного цеху №1 ОСОБА_6, начальника залізничного цеху №1 ОСОБА_7, а також пунктом 11.5 акту форми Н-1, визначені обставини, за яких стався нещасний випадок, зокрема, перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп’яніння (а.с.4-9).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов’язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався статтею 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року, чинного на час виникнення правовідносин сторін, та виходив із того, що нещасний випадок, внаслідок якого загинув батько позивача ОСОБА_3, стався під час його роботи на Виробничому об’єднанні «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», тому його доньці має бути відшкодовано моральну шкоду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності;дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, які породили цивільне право ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди та стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов’язання по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди, є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою в праві прийнято розуміти всяке применшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначає її поняття. Визначення цього поняття міститься в правових нормах спеціальних законів, що регулюють певні види суспільних відносин і передбачають право громадян та організацій на відшкодування моральної (немайнової) шкоди (наприклад, статті 1, 33, 34 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», стаття 10 Закону «Про режим іноземного інвестування», стаття 24 Закону «Про захист прав споживачів», стаття 44 Закону «Про авторське право і суміжні права», стаття 12 Закону «Про охорону праці» та ін.). Разом з тим, враховуючи особливості правового регулювання суспільних відносин цими законодавчими актами, у відповідних нормах про поняття моральної (немайнової) шкоди, встановлюються і різні її критерії. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, і порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Порушення законних прав, указаних в законі осіб, завжди є протиправним. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов’язаний з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. У статті 440-1 ЦК Української РСР виявляється дія принципу генерального делікту, закріпленого в статті 440 ЦК Української РСР, в силу якого заподіяння шкоди признається протиправним, якщо особа не була управоважена на її заподіяння.

Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Оскільки моральна шкода, завдана позивачу у зв’язку зі смертю її чоловіка в результаті нещасного випадку на виробництві, не відшкодовується ні на підставі Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ні на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ні Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 427, така моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР 1963 року.

Як роз'яснено в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», a розмір відшкодування моральної(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому судмає виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди, а тому колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що нормами 440-1 Цивільного кодексу Української РСР не було передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка від професійного захворювання.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив з того, що смерть ОСОБА_3 сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв’язку із чим обґрунтовано поклав обов’язок відшкодувати позивачу шкоду, завдану смертю останнього, на ПАТ «Кривбасзалізрудком», як правонаступника Виробничого об’єднання «Кривбасруда».

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що вина підприємства у смерті ОСОБА_3 відсутня, оскільки відповідно до Акту № 5 форми Н-1 про нещасний випадок від 28.06.1996 року особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, крім самого потерпілого, визнані: черговий по станції залізничного цеху №1 ОСОБА_5, заступник начальника залізничного цеху №1 ОСОБА_6, начальник залізничного цеху №1 ОСОБА_7 (а.с. 4-9).

Посилання ж в апеляційній скарзі на перебування загиблого ОСОБА_3 в стані алкогольного сп’яніння не свідчить про те, що нещасний випадок стався виключно з його вини, адже Наказом №229 від 22.07.1996 року ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком», встановлено лише 20% його вини в настанні нещасного випадку на виробництві (а.с. 10-11).

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правильно визнав, що відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди донькі загиблого, а доводи відповідача в апеляційній скарзі в цій частині є необґрунтованими та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов’язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв’язку з втратою близької людини.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ” № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала ОСОБА_1, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_1, яка у восьмирічному віці втратила батька та залишилася без його турботи і піклування, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм законодавства при стягненні в повному розмірі судового збору з відповідача на користь держави, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на наступні обставини.

Згідно положення закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи, тобто, при зверненні до суду із позовом позивач була звільнена від сплати судового збору.

Вимога про стягнення моральної шкоди є немайновою та за подання позову в даній категорії справ судовий збір справляється з фіксованою ставкою (пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), а не пропорційно до розміру суми грошового відшкодування моральної шкоди, заявленого позивачем, у зв’язку з чим судовий збір у повному обсязі підлягає стягненню на користь держави за рахунок відповідача у справі.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задовлення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 24 липня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 27 вересня 2018 року.

Головуючий:

Судді:

Часті запитання

Який тип судового документу № 76800197 ?

Документ № 76800197 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 76800197 ?

Дата ухвалення - 27.09.2018

Яка форма судочинства по судовому документу № 76800197 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 76800197 ?

В Dnipropetrovsk Oblast Court of Appeal (Kryvyi Rih City)
Previous document : 76800190
Next document : 76800200