Decision № 76796021, 28.09.2018, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/2429/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2018 року о 14 год. 10 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Закуріної А.М.,

за участю

від позивача: ОСОБА_1 - за ордером

від відповідача; 3-ої особи: ОСОБА_2 – за довіреністю

від 3-ої особи: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 65009, АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551, місцезнаходження: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17), за участю третіх осіб ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5), ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Садова,1А) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати коштів за відрядження та стягнення невиплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 22 травня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 65009, АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551, місцезнаходження: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17), за участю третіх осіб ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5), ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Садова,1А) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати коштів за відрядження та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 невиплачені кошти за відрядження в сумі 42 750 грн.

Ухвалою від 25 травня 2018 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 12.03.2014 року по 31.07.2017 року ОСОБА_3 проходив службу у податковій міліції ГУ ДФС в Одеській області на посаді старшого слідчого СВ ФР Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області. У період з 24 січня 2017 року по 25 липня 2017 року відповідними наказами позивач був відряджений до Генеральної прокуратури України у місто Київ, але позивачу не було компенсовані витрати на відрядження, а саме: не виплачені добові витрати на відрядження та понесені витрати на проживання у м. Києві.

Позивач вказує, що звертався відповідачу з проханням виплатити понесені витрати, але йому було відмовлено.

У встановлений судом строк, відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №16985/18 від 15.06.2018р.).

Відповідно до відзиву на позовну заяву, відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позову повністю, зазначивши, що позивачем після звільнення до сектору фінансування, обліку та звітності були надані фінансові документи для компенсації витрат на відрядження за період січень-червень 2017 року, а саме: рахунки-фактури на оплату послуг за проживання, складені ФОП ОСОБА_5, квитанції про оплату за проживання, звіти «про використання коштів, виданих на відрядження або звіт» на загальну суму 34 500 грн. Проаналізувавши ці документи, відповідачем виявлено, що авансові звіти оформлені не належним чином, а саме: на них відсутній обов’язковий підпис керівника про затвердження звіту, відсутня дата їх складання, а також в рахунках-фактурах вказана адреса ФОП ОСОБА_5 - м. Київ, вул. Генерала Наумова, 9, в той час, як згідно з свідоцтва про державну реєстрацію, адресою ФОП ОСОБА_5 є АДРЕСА_2. На думку відповідача, такі документи не можуть бути підставою для відшкодування витрат на оренду житла.

Відповідач зазначив, що ним були надіслані запити на адресу ФОП ОСОБА_5 щодо з’ясування цих обставин, проте ці запити повернулися з позначкою пошти «не обслуговується» та «за закінченням встановленого строку зберігання».

Ухвалою, що занесена до протоколу судового засідання від 16 серпня 2018 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 14 вересня 2018 року.

На судовому засіданні 14 вересня 2018 року була оголошена перерва до 21 вересня 2018 року.

На відкритому судовому засіданні позивач та представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

На відкритому судовому засіданні представник відповідача та третьої особи – ГУ ДФС в Одеській області позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник третьої особи ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Одеській області належним чином повідомлений про дату, час та місце приведення судових засідань, що підтверджено поштовим повідомленням про вручення судової повістки та звітом про направлення судової повістки електронною поштою. Проте, представник третьої особи на судові засідання не з’являвся, про причини нез’явлення суд не повідомляв, а тому, керуючись приписами ст. 205 КАС України, суд розглядав справу за відсутністю представника третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши у вступному слові пояснення позивача та представників учасників справи, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 12.03.2014 року № 123-о «Про прийняття на службу та призначення в органи податкової інспекції», ОСОБА_3 був призначений на посаду старшого слідчого третього відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів в Одеської області (а.с.17).

Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 24.06.2016 року № 360-о «Про призначення співробітників податкової міліції», ОСОБА_3 був призначений на посаду старшого слідчого слідчого відділу фінансових розслідувань ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (а.с. 18-20).

Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 24.07.2017 року № 1029-о «Про звільнення старшого лейтенанта податкової міліції ОСОБА_3В.», ОСОБА_3 був звільнений в запас Збройних Сил України за власним бажанням з 31 липня 2017 року (а.с. 21).

Цим наказом сектору фінансування, бухгалтерського обліку та звітності ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області наказано виплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2015 рік – 03 доби, за 2016 рік – 30 діб, за 2017 рік – 18 діб.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_3 наказами ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області був відряджений до Генеральної прокуратури України у м. Київ, джерело фінансування-державні кошти в межах виділених кошторисних призначень, а саме:

Наказом від 24.01.2017 року № 1-К був відряджений терміном з 24 січня 2017 року по 22 лютого 2017 року (а.с.66); наказом від 23.02.2017 року № 2-К – терміном з 23 лютого 2017 року по 24 березня 2017 року (а.с. 67); наказом від 16.03.2017 року № 9-К – терміном з 27 березня 2017 року по 25 квітня 2017 року (а.с. 68); наказом від 19.04.2017 року № 13-К – терміном з 26 квітня 2017 року по 25 травня 2017 року (а.с. 69);наказом від 24.05.2017 року № 15-К – терміном з 26 травня 2017 року по 23 червня 2017 року (а.с. 70); наказом від 23.06.2017 року № 16-К – терміном з 26 червня 2017 року по 25 липня 2017 року (а.с. 71).

Суд встановив, що позивач подав до ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, в яких були зазначені витрати на проживання на підставі рахунків-фактури, виданих ФОП ОСОБА_5 та добові (а.с. 103-108).

Але ці витрати на відрядження не були відшкодовані позивачу, тому позивач звернувся до начальника ГУ ДФС в Одеській області з листом № 13 від 05.09.2017 року з проханням повідомити про можливість та терміни відшкодування витрат, які були понесені ним під час відрядження до Генеральної прокуратури України у м. Києві у період з 24.01.2017 року по 25.07.2017 року (а.с. 22-23).

Листом ГУ ДФС в Одеській області від 29.09.2017 року № 5774/Р/15-32-05-03-06 позивачу була надана відповідь на його звернення про те, що у рахунках – фактурах виявлена невідповідність адреси ФОП ОСОБА_5, про що надіслані відповідні запити на його адресу, але вони повернулись до адресата з відповідною позначкою пошти, тому був надісланий відповідний запит до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо достовірності та законності поданих документів, але відповіді не отримано (а.с. 24-25).

Судом досліджені звернення, надіслані ФОП ОСОБА_5 та встановлено, що один лист від 08.08.20107 року № 1219/9/15-52-05-01-03 був надісланий відповідачем на адресу ОСОБА_5: м. Київ, вул. Наумова, 9 (а.с. 72), що не є юридичною адресою ФОП ОСОБА_5

В свою чергу, лист від 04.09.2017 року № 33123/9/15-52-05-01-03 був надісланий вже на юридичну адресу ФОП ОСОБА_5: АДРЕСА_3 (а.с. 75). Між тим, цей лист був повернутий адресату з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 76).

Також судом досліджений запит до ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо достовірності та законності поданих документів (а.с 87) та відповідь на цей запит, з якої вбачається, що ФОП ОСОБА_5 перебуває на податковому обліку, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та до видів економічної діяльності відноситься надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 88).

Суд встановив, що позивач звертався з аналогічним зверненням на адресу ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області № 21 від 21.12.2017 року (а.с. 37-38), на яке отримав відповідь від 15.01.2018 року № 38/Г/15-52-Р, що питання виплати витрат на відрядження буде вирішене після надходження відповідей на запити, які зроблені до УВБ ГУ ДФС в Одеській області щодо сприяння перевірки факту проживання ОСОБА_3 в готелі ФОП ОСОБА_5 та до ГУ ДФС в Одеській області про правомірність виплати наданих авансових виплатів (а.с. 39-40).

Судом досліджені квитанції про внесення оплати ОСОБА_3 на розрахунковий рахунок отримувача ФОП ОСОБА_5 за проживання за лютий-березень 2017 року в сумі 6750 грн. (а.с.26), в сумі 7000 грн. (а.с. 27), в сумі 7000 грн. за березень-квітень 2017 року (а.с. 28), в сумі 7000 грн. за січень-лютий 2017 року (а.с. 29), в сумі 6750 грн. (а.с. 30).

Також судом досліджені копії рахунки-фактури від 17.01.2017 року, 24.02.2017 року,13.07.2017 року, 28.03.2017 року, 22.06.2017 року (а.с. 31-35), які первинно були подані позивачем на адресу відповідача для відшкодування витрат на проживання з допущеною помилкою в адресі ФОП ОСОБА_5, та оригінали рахунків –фактури з виправленою адресою (а.с. 135-139), лист ОСОБА_5 № 25 від 20.10.2017 року на адресу в.о. начальника ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області про допущену помилку в адресі (а.с. 36), витяг з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_5, відповідно до якого одним із видів його господарської діяльності є: надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 41-42), виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 (а.с. 43-44) та свідоцтво про державну реєстрації фізичної особи – підприємця ОСОБА_5 (а.с. 45)

Одночасно, судом досліджені штатний розпис ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області станом на 22.02.2017 року (а.с. 57-58), послужний список ОСОБА_3 (а.с. 63-65), доповідні записки зі спірного питання (а.с. 78-79,84-85), а також звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт за період відрядження позивача з 03.01.2017 року по 22.01.2017 року; з 26.09.2016 року по 30.09.2016 року; з 12.12.2016 року по 21.12.2016 року, в яких позивач звітував про проживання за рахунками –фактурами, виданими ФОП ОСОБА_5, які були належним чином та в повному обсязі відшкодовані, що підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши вступне слово представників учасників справи, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать частковому задоволенню, з огляду на таке.

ОСОБА_3 проходив службу в органах податкової міліції.

Відповідно до п. 348.1. ст. 348 Податкового кодексу України, податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Згідно з п. 353.1. ст. 353 Податкового кодексу України, особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Спірні правовідносини регулюються наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59 «Про затвердження ОСОБА_6 про службові відрядження в межах України та за кордон» (надалі – ОСОБА_6 № 59), постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98 «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» (надалі – Постанова № 98).

Відповідно до п. 1 Розділу 1 ОСОБА_6 59, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади (поїздка державного службовця - за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Відповідно до п. 1 Розділу 2 ОСОБА_6 № 59, направлення працівника підприємства у відрядження здійснюється керівником цього підприємства або його заступником (направлення у відрядження державного службовця здійснюється керівником державної служби) і оформляється наказом (розпорядженням) із зазначенням: пункту призначення, найменування підприємства, куди відряджений працівник строку й мети відрядження.

Строк відрядження визначається керівником або його заступником (строк відрядження державного службовця визначається керівником державної служби) але не може перевищувати 30 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 наказами ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області був відряджений до Генеральної прокуратури України у м. Київ, джерело фінансування-державні кошти в межах виділених кошторисних призначень, а саме:

Наказом від 24.01.2017 року № 1-К був відряджений терміном з 24 січня 2017 року по 22 лютого 2017 року (а.с.66); наказом від 23.02.2017 року № 2-К – терміном з 23 лютого 2017 року по 24 березня 2017 року (а.с. 67); наказом від 16.03.2017 року № 9-К – терміном з 27 березня 2017 року по 25 квітня 2017 року (а.с. 68); наказом від 19.04.2017 року № 13-К – терміном з 26 квітня 2017 року по 25 травня 2017 року (а.с. 69);наказом від 24.05.2017 року № 15-К – терміном з 26 травня 2017 року по 23 червня 2017 року (а.с. 70); наказом від 23.06.2017 року № 16-К – терміном з 26 червня 2017 року по 25 липня 2017 року (а.с. 71).

Підставою відрядження було виконання листів Генеральної прокуратури України «Щодо відрядження працівників податкової міліції».

Згідно з п. 4 розділу 1 цієї ОСОБА_6, підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Згідно з п. 4 Розділу 2 ОСОБА_6 № 59, за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98, відповідно до додатку 1 складає 60 грн. в редакції від 19.04.2017 року, до 19.04.2017 року складало 30 грн.

Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

За відсутності наказу добові витрати не виплачуються.

Між тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачу не були виплачені добові за період відрядження з 24 січня 2017 року по 25 липня 2017 року, що суперечить приписам п. 12 Розділу 2 ОСОБА_6 № 59.

Так, відповідно до п. 12 Розділу 2 ОСОБА_6 № 59, витрати, понесені у зв'язку з відрядженням, що не підтверджені відповідними документами (крім добових витрат), працівникові не відшкодовуються.

Таким чином, добові витрати мають бути відшкодовані у будь-якому випадку, якщо працівник був відряджений згідно з відповідними наказами.

Також, відповідно до п. 5 цього розділу ОСОБА_6 № 59, підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98, що відповідно до додатку 1 в редакції з 19.04.2017 року не повинно перевищувати 600 грн., до 19.04.2017 року – 250 грн., витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.

Пунктом 7 Постанови № 98 установлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються: 1) витрати, в тому числі: на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.

Відповідно до п. 11 Розділу 2 ОСОБА_6 № 59, відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження. Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку. У разі якщо під час службових відряджень відряджений працівник отримав готівку із застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження (банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи).

Разом із звітом подаються документи в оригіналі, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач до ДПІ у Малиновському районі ГУ ДФС в Одеській області звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, в яких були зазначені витрати на проживання на підставі рахунків-фактури, виданих ФОП ОСОБА_5 та добові (а.с. 103-108).

У відшкодуванні витрат на проживання та добових позивачу було відмовлено відповідачем, у зв’язку з тим, що авансові звіти оформлені не належним чином, а саме: на них відсутній обов’язковий підпис керівника про затвердження звіту, відсутня дата їх складання, а також в рахунках-фактурах вказана адреса ФОП ОСОБА_5 - м. Київ, вул. Генерала Наумова, 9, в той час, як згідно з свідоцтва про державну реєстрацію, адресою ФОП ОСОБА_5 є АДРЕСА_2.

Оцінивши ці докази кожний окремо та у їх сукупності, а також проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що такі підстави у відмові здійснення нарахування відшкодування витрат є протиправними, з огляду на таке.

ОСОБА_6 № 59 та Постанови № 98 свідчить про те, що підставою для відмови у відшкодуванні витрат може бути тільки відсутність підтвердних документів.

Так, відповідно до п. 12 Розділу ОСОБА_6 № 59, витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов’язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі на чартерні рейси; рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання; страхових полісів тощо.

Тому, відмова відповідача у відшкодуванні витрат на проживання та добових, у зв’язку з неналежним чином оформленими звітами не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Щодо допущеної помилки у рахунках-фактурах в юридичній адресі ФОП ОСОБА_5, суд звертає увагу, що ця помилка є очевидною опискою, з огляду на те, що вулиця юридичної адреси ФОП ОСОБА_5 співпадає та згодом була виправлена ФОП ОСОБА_5

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Допущена в рахунках-фактурах помилка в юридичній адресі ФОП ОСОБА_5 не перешкоджала можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні цієї господарської операції, у свою чергу, обов’язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» в цих документах зазначені повністю.

Враховуючи вищевикладені обставини, та застосовані вище перелічені норми матеріального права до спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо задоволення позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати коштів за відрядження шляхом визнання протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_3 використаних коштів під час відрядження за період з 24.01.2017року по 25.07.2017 року.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 невиплачені кошти за відрядження в сумі 42 750 грн., суд дійшов висновку, що у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити, оскільки такі витрати не були нараховані відповідачем.

Тому, з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішив вийти за межі позовних вимог та зобов’язати державну податкову інспекцію у Малиновському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 використані кошти під час відрядження за період з 24.01.2017 року по 25.07.2017 року з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову з посиланням на відповідні докази не довів правомірності своїх дій та прийнятого рішення, в зв’язку з чим позовні вимоги належать задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про визначення порядку виконання судового рішення, вказавши, що рішення підлягає негайному виконанню, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, суд зазначає, що воно не належить задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Між тим, предметом спору є не заробітна плата, а відшкодування витрат на відрядження, та судом відмовлено у задоволенні частині позовних вимог про стягнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,293,295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 65009, АДРЕСА_1) до державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551, місцезнаходження: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17), за участю третіх осіб ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська,5), ОСОБА_4 управління Державної казначейської служби України в Одеській області (місцезнаходження: 65000, м. Одеса, вул. Садова,1А) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати коштів за відрядження та стягнення невиплачених коштів, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551, місцезнаходження: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17) щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 65009, АДРЕСА_1) використаних коштів під час відрядження за період з 24.01.2017року по 25.07.2017 року.

Зобов’язати державну податкову інспекцію у Малиновському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551, місцезнаходження: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17) нарахувати та виплатити ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 65009, АДРЕСА_1) використані кошти під час відрядження за період з 24.01.2017року по 25.07.2017 року з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з державної податкової інспекції у Малиновському районі міста ОСОБА_4 управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39565551, місцезнаходження: 65098, м. Одеса, вул. Стовпова, 17) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 65009, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.1. п.15. ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 28 вересня 2018 року.

Cуддя Л.Р. Юхтенко

.