Decision № 76757388, 06.09.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року Справа № 0440/5042/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

06.07.2018 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі –позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявоюдо фізичної особи-підприємця ОСОБА_2(далі – відповідач), третя особа: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області, в якій просить суд:

- стягнути суму податкового боргу в розмірі 918 828,25 грн. з платника податків фізичної особи-підприємцяХристиченко ОСОБА_3 (код РНОКПП НОМЕР_1).

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач має податковий борг в розмірі 918 828,25 грн., який утворився внаслідок несплати у встановлені терміни сум грошових зобов'язань. У добровільному порядку податковий борг відповідач не сплачує, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 07.08.2018 року о 11:50 год.

Від третьої особи 23.07.2018 року подано до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В судове засідання з’явився представник позивача, відповідач та третя особа не з’явились, у зв’язку із чим суд ухвалив відкласти розгляд справи на 06.09.2018 року о 08:40 год.

В судове засідання сторони та третя особа не з’явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представником позивача 06.09.2018 року подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у письмовому провадженні.

Відповідач, пред’явлені позовні вимоги не оспорив, станом на дату розгляду справи відзив на позов та жодних заяв, клопотань не надав.

Згідно ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явились у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи клопотання представника позивача, представника третьої особи та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області, як платник податків.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місце проживання відповідача: 49000, АДРЕСА_1.

Суд встановив, що заборгованість відповідача за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 918 828,25 грн. виникла на підставі:

- податкової вимоги форми «Ф» від 19.07.2013 року № 13-17 про наявність податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов’язаннями станом на 18.07.2013 року у розмірі 19 634,07 грн., яка, згідно відмітки на копії корінця податкової вимоги, отримана відповідачем 22.07.2013 року;

- податкового повідомлення-рішення «Ф», якими визначено наступні податкові зобов’язання: № 105-21 від 19.05.2015 року на суму 213 816,71 грн.;

- податкового повідомлення-рішення «Ф», якими визначено наступні податкові зобов’язання: № 2743-15 від 10.06.2014 року на суму 171 190,32 грн.;

- податкового повідомлення-рішення № 001771303 від 11.04.2017 року, яким нараховано штраф у розмірі 54 536,17 грн.;

- податкової декларації від 17.03.2017 року №9044019196;

- податкової декларації від 16.06.2017 року №9044019196;

- податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 28.09.2017 року, яким нараховано штраф у розмірі 340,00 грн.

- податкової декларації від 30.01.2018 року №9008567242;

- пені згідно із зворотнім боком облікової картки платника податків.

Крім того, згідно із зворотнього боку індивідуальної картки платника вбачається розрахунок існуючого боргу, виходячи із зазначених сум недоїмки та нарахованої пені.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Земельному податку присвячено розділ XIII (статті 289-269) Податкового кодексу України.

Відповідно п. 286.2. ст. 286 платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю)разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

В силу п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України притягується до відповідальності у вигляді штрафу у визначених цією статтею розмірах.

Відповідно до п.п.16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно ч. 1 ст. 60 Податкового кодексу України, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними.

Відповідно до п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 95.3 цієї статті визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відомості щодо погашення податкової заборгованості в сумі 918 828,25 грн. в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу в розмірі 918 828,25 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 250Кодексу адміністративного судочинства України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОЛПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2, 49000) , третя особа ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпро ГУ ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39734820, проспект Богдана Хмельницького, 25, м Дніпро, 490000) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути податковий борг з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави в сумі 918 828,25 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення судуякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1