Decision № 76757330, 14.08.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Справа № 0440/5401/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: позивача представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

17.07.2018 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16 березня 2018 року № 854926 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб», в розмірі 25 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2018 року № 854926 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб», в розмірі 25 000,00 грн. оскільки середньоринкова вартість зареєстрованих позивачем транспортних засобів складає менше ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 14.08.2018 року о 11:00.

10.08.2018 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами та вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з підстав того, що транспортний засіб позивача марки AUDI, модель Q7, тип універсал, 2013 року випуску, об’єм циліндра двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідає критеріям, що визначений ст. 267 Податкового кодексу України, та є об’єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов, посилаюсь на обставини, викладені у позовній заяві. Представник відповідача проти позову заперечував посилаюсь на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_3 є власником наступних транспортних засобів:

марка AUDI, модель Q7, тип універсал, 2013 року випуску, об’єм циліндра двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1;

марка BMV, модель X3, тип загальний легковий універсал, 2016 року випуску, об’єм циліндра двигуна 1997 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_2.

На підставі зазначених даних, відповідачем було сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 16.03.2018 року № 854926, яким визначено сума з транспортного податку в розмірі 25 000,00 грн. за 2018 рік.

Скориставшись своїм правом, передбаченим п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, позивачем було оскаржено (лист від 31.05.2018 року отримано відповідачем 04.06.2018 року вх. № 7236/10) до ДФС України вищезазначене повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що до скарги позивач додав розрахунок від 06.07.2018 року середньоринкової вартості автомобілів, які перебувають в його власності, сформований відповідно характеристикам автомобіля на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Відповідно розрахунків вартість транспортних засобів становить:

марка AUDI, модель Q7, тип універсал, 2013 року випуску, об’єм циліндра двигуна 2967 куб. см. – 1 199 604,35 грн.;

марка BMV, модель X3, тип загальний легковий універсал, 2016 року випуску, об’єм циліндра двигуна 1997 куб. см. – 763 517,25 грн.

18.06.2018 року за результатами розгляду скарги Рішенням Державної фіскальної служби України № 35339/04-36-1316 скаргу залишено без задоволення.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 16.03.2018 року № 854926, щодо нарахування податку на автомобіль марки AUDI, модель Q7, тип універсал, 2013 року випуску, об’єм циліндра двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, щодо нарахування податку на автомобіль позивача марки AUDI, модель Q7, тип універсал, 2013 року випуску, об’єм циліндра двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно п. п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно п. п. 267.6.2. п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Відповідно до п. п. 267.1.1. п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об’єктами оподаткування.

Відповідно до п. 267.4. ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. п. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального".

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

Аналіз зазначених норм, дає підстави вважати, що об’єкт оподаткування транспортного податку, окрім відповідності року випуску та середньоринковій вартості, повинен бути вказаний у переліку розміщеному центральним органом виконавчої влади на своєму офіційному веб-сайті.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено у 2018 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 3723 гривні.

З наведеного вбачається, що вартість об’єкту оподаткування відповідно п. п. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України має перевищувати 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 року, тобто перевищувати 1 396 125,00 грн.

Відповідно до «Методики визначення середьоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 року зі змінами, на яку у відзиві на позовну заяву посилається відповідач, позивачем на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України проведено відповідний розрахунок, згідно якого середньоринкова вартість транспортного засобу марки AUDI модель Q 7 становить 1 199 604,35 грн., тобто не перевищує 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 року.

Судом встановлено, що у «Переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року» із зазначеними характеристиками автомобіля позивача, на який нараховано транспортний податок, є автомобілі із роком випуску до 3-х років (включно).

З матеріалів справи вбачається, що з 2013 року випуску автомобіля позивача марки AUDI, модель Q7, тип універсал, об’єм циліндра двигуна 2967 куб. см., тип пального дизель, реєстраційний номер НОМЕР_1 минуло більше 4-х років.

Таким чином, суд доходить висновку, що автомобіль позивача марки AUDI, модель Q 7, тип універсал, 2013 року випуску, об’єм циліндра двигуна 2967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, не є об’єктом оподаткування в розумінні п. п. 267.2.1. п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстав для нарахування транспортного податку на вказаний автомобіль позивача у податкового органу не було.

Оскільки нарахування податкового зобов’язання податковим органом суд вважає необґрунтованими, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16 березня 2018 року № 854926 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб», в розмірі 25 000,00 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16 березня 2018 року № 854926 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб», в розмірі 25 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем – ОСОБА_3 при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду на загальну суму в розмірі 1 409,60 грн., що документально підтверджується номерами квитанцій 0.0.1082221225.1 та 0.0.1082222456.1 від 12.07.2018 року.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1 409,60 грн. підлягає стягненню з ГУ ДФС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3, АДРЕСА_1, 51400) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856, вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 16 березня 2018 року № 854926 про визначення суми податкового зобов’язання за платежем «Транспортний податок з фізичних осіб», в розмірі 25 000,00 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 409,60 грн.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 20 серпня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1