Decree № 76753758, 26.09.2018, Dnipropetrovsk Oblast Court of Appeal (Dnipropetrovsk City)

Approval Date
26.09.2018
Case No.
203/2243/17
Document №
76753758
Form of legal proceedings
Civil
State Coat of Arms of Ukraine

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4338/18 Справа № 203/2243/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Варенко О.П.,

суддів – Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

за участю секретаря Василенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк»

на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що між ним та відповідачем в 2009 році був укладений договір банківського вкладу. Він мав намір поповнити депозитний рахунок, де йому стало відомо, що його рахунок заблоковано. 26 травня 2016 року він письмово звернувся до банку з вимогою про розірвання договору та повернення коштів разом із відсотками, у задоволенні якої, згідно листа відповідача, було відмовлено.

З урахуванням змін та доповнень просить суд в судовому порядку розірвати договір банківського вкладу (депозиту) № SAMDN01000707403280 «вклад «Приват-вклад» від «28» вересня 2009 року, який укладений між ним та відповідачем, стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 1 151 172 грн. 03 коп. та відсотків по вкладу в розмірі 34 535,15 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрований: ІНФОРМАЦІЯ_2) 723 939 (Сімсот двадцять три тисячі дев’ятсот тридцять дев’ять) грн. 10 коп. Вирішено питання судових витрат.

В решті позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині задоволених вимог та відмовити в позові в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що наявність у позивача оригіналів квитанцій не доводить невиконання відповідачем умов договору, позивачем не доведено, що кошти раніше не були ним зняті з депозитного рахунку. Крім того, відокремлений підрозділ ПАТ КБ “ПриватБанк” не мав можливості здійснювати діяльність на окупованій території АРК.

Вислухавши представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В матеріалах справи наявна фотокопія договору № SAMDN01000707403280 (Вклад «Приват-вклад») від 28 вересня 2009 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, за умовами якого ОСОБА_2 передав а банк прийняв грошові кошти в сумі 28 570,00 USD, на строк 12 місяців по 28 вересня 2010 року включно (а.с.8).

Позивачем на рахунок, відкритий у відповідача, були внесенні грошові кошти на загальну суму 27 710 дол. США, що підтверджується квитанцією від 01 жовтня 2009 року про внесення 10 000 дол. США, квитанцією від 06 жовтня 2009 року про внесення 200 дол. США, квитанцією від 31 грудня 2009 року про внесення 3 000 дол. США, квитанцією від 11 лютого 2010 року про внесення 3 510 дол. США, квитанцією від 12 лютого 2010 року про внесення 2 500 дол. США, квитанцією від 22 лютого 2010 року про внесення 200 дол. США, квитанцією від 30 березня 2010 року про внесення 2 250 дол. США, квитанцією від 14 квітня 2010 року про внесення 450 дол. США, квитанцією від 20 квітня 2010 року про внесення 100 дол. США, квитанцією від 27 квітня 2010 року про внесення 500 дол. США, квитанцією від 05 травня 2010 року про внесення 5 000 дол. США (а.с. 89-90). Вказані квитанції містять всі необхідні реквізити а саме, найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа).

26 травня 2016 року позивач звернувся до відповідача із письмовою претензією в якій вимагав видати банківський вклад в повному об’ємі та видати відсотки (а.с.13-15).

27 травня 2016 року банк повідомив про неможливість повернення вкладу який було відкрито на території АР Крим, оскільки ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відповідно до постанови правління НБУ № 260 від 06 травня 2014 року припинив свою діяльність в Криму (а.с.16).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.629, 1058 - 1059 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ухвалив в оскаржуваній частині рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відокремлений підрозділ ПАТ КБ “ПриватБанк” не мав можливості здійснювати діяльність на окупованій території АРК, відхиляються колегією суддів, оскільки припинення діяльності філії банку на території АРК не є підставою для неповернення вкладникам належних ним депозитів, розміщених на підставі договорів, укладених з банком, як юридичною особою.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем оригінали квитанцій не доводять невиконання відповідачем умов договору, відхиляються колегією судів, оскільки зазначені документи підтверджують внесення готівки у відповідній платіжній системі та наявність між сторонами відповідних правовідносин, в частині внесення на рахунок відповідача позивачем грошових коштів в загальному розмірі 27 710 дол. США, що повністю обґрунтовує позовні вимоги ОСОБА_2

Разом з тим, відповідачем суду надано не було належних доказів виконання умов договору та повернення за вимогою позивача внесених ним на депозитний рахунок коштів, згідно вимог ч.3 ст.1068 ЦК України.

Позивач повинен довести факт укладення депозитних договорів та розмір внесених ним коштів, а відповідач у випадку доведення позивачем укладання депозитних договорів та заперечення проти задоволення позову повинен надати суду докази повернення грошових коштів позивачу у повному обсязі згідно умов договорів. Саме така позиція відповідатиме дотриманню судами принципу правової визначеності, на дотримання якого неодноразово посилається ЄСПЛ у своїй практиці, та положенням ч. 6 ст. 3 ЦК України (розумність, добросовісність та справедливість), а також загальним положенням про виконання зобов'язань, встановлених положеннями ст. 545 ЦК України.

Європейський суд з прав людини у справі «Золотас проти Греції» зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року)».

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відмовляючись повернути кошти, які знаходяться на банківському рахунку, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

У ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Саме тому не може бути відмовлено судом у задоволенні позову про стягнення коштів за депозитними договорами за відсутності оригіналів деяких квитанцій, якщо наявна достатня кількість інших письмових належних, допустимих та достовірних доказів, виданих позивачу самим же відповідачем, які поза розумним сумнівом свідчать про наявність правовідносин між сторонами та дають можливість достовірно з’ясувати розмір заборгованості перед позивачем. У іншому випадку зазначене буде нічим іншим як правовий популізм.

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» – залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П.Варенко

Судді: В.С.Городнича

ОСОБА_3

Часті запитання

Який тип судового документу № 76753758 ?

Документ № 76753758 це Постанова

Яка дата ухвалення судового документу № 76753758 ?

Дата ухвалення - 26.09.2018

Яка форма судочинства по судовому документу № 76753758 ?

Форма судочинства - Цивільне

В якому cуді було засідання по документу № 76753758 ?

В Dnipropetrovsk Oblast Court of Appeal (Dnipropetrovsk City)
Previous document : 76753756
Next document : 76753761