Decision № 76629231, 21.09.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

21 вересня 2018 року №826/3802/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Огнивому Д.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Сфералайн"доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2017 №0008891404, №0008901404,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфералайн" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.02.2017 №0008891404 та №0008901404.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 09.02.2017 №42/26-15-14-04-05, зробивши висновки щодо порушення норм податкового законодавства виключно на дослідженні господарських операцій по ланцюгу контрагентів позивача, без дослідження власне господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Сфералайн", прийняло податкові повідомлення-рішення 28.02.2017 №0008891404 та №0008901404.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на фіктивність господарських операцій, відсутності реального джерела походження товару, неможливість вчинення господарських операцій контрагентами позивача та зазначив, що висновки акта перевірки від 09.02.2017 №42/26-15-14-04-05 є обґрунтованими та відповідно, податкові повідомлення-рішення від 28.02.2017 №0008891404 та №0008901404 є правомірними.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Під час судового провадження, розгляд справи відкладався, також судом оголошувалась перерва, в порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Сфералайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником товариством з обмеженою відповідальністю «Флешкорп», товариством з обмеженою відповідальністю «Спекторг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Арт білд компані» за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 та з 01.03.2016 по 31.03.2016.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Сфералайн" пункту 44.1, пункту 44.3, пункту 44.6 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством з обмеженою відповідальністю "Сфералайн" завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 84 855, 00 грн. та встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 344 177, грн.

За наслідками перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 09.02.2017 №42/26-15-14-04-05 (далі - Акт перевірки).

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві заперечення на Акт перевірки.

За результатами розгляду заперечення, поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Сфералайн", відповідачем було прийнято рішення від 23.02.2017 №953/10/26-15-14-04-05-14, яким висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 28.02.2017 №0008891404, яким визначено суму завищення від'ємного значення з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарі (робіт, послуг) у розмірі 84 855, 00 грн.;

- від 28.02.2017 №0008901404, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 516 266, 00 грн., у тому числі: 344 177, 00 грн. - основний платіж та 172 089, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сфералайн", не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, статтею 200 Податкового кодексу України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Як вбачається з Акта перевірки Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 09.02.2017 №42/26-15-14-04-05, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність підтвердження факту здійснення господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Сфералайн" та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Флешкорп», товариством з обмеженою відповідальністю «Спекторг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Арт білд компані».

Так, в Акті перевірки відповідачем зазначено про відсутність реальності та можливості вчинення господарських операцій постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Спекторг». Також зазначено про відсутність на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю «Флешкорп» власних та залучених основних засобів, обладнання, трудових ресурсів та спеціальних транспортних засобів, не встановлено взаємовідносини з постачальниками-імпортерами. Стосовно відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Арт білд компані» контролюючим органом зазначено, що під час проведення перевірки не було надано всіх необхідних первинних документів, а також зроблено посилання на досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12014000000000574 від 06.12.2014.

Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг з якого наявних в матеріалах справи), видами діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Сфералайн" є, зокрема, електромонтажні роботи, оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього (основний); оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; неспеціалізована оптова торгівля.

Так, на спростування висновків акту перевірки позивачем надано суду договір оренди-найму автомобіля №404 від 15.08.2011, який укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «КАРАТ ЛТД» (Орендодавець), з однієї сторони та позивачем (Орендар), з іншої сторони на підтвердження самостійного здійснення доставки товарно-матеріальних цінностей за допомогою орендованого автомобіля. Також позивачем надано копії договорів оренди нежитлових приміщень, Акти приймання-передачі даних приміщень на підтвердження наявності в його розпорядженні приміщень для провадження господарської діяльності з торгівлі електричною продукцією, штатний розклад працівників на 01.01.2016, який складав 63 особи з визначенням посад на підтвердження наявності достатньої кількості працівників для проведення господарської діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю "Сфералайн" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Флешкорп" (постачальник) було укладено договір поставки від 21.12.2015 №21/12-2015, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується систематично постачати і передавати у власність покупцю товар, передбачений у рахунках-фактурах, згідно яких було проведено відвантаження товару, видаткових накладних або специфікаціях, які додаються до даного договору і складають його невід'ємну частину, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору. Пунктом 7.1 договору передбачено, що постачання здійснюється на умовах самовивозу зі складу постачальника.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаного договору, копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, довідку на підтвердження розумної ділової мети та економічного змісту господарських операцій.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю "Сфералайн" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спекторг» (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 14.12.2015 №14/12-15, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець надає послуги по маркуванню, сортуванню та пакуванню товарів, вантажів та майна (товару) замовника в складських приміщеннях замовника, а також інші складські послуги, передбачені умовами договору.

Крім того, між товариством з обмеженою відповідальністю "Сфералайн" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спекторг» (продавець) було укладено договір від 14.12.2015 №17/12-15, згідно з яким продавець виробляє збірні контейнери з фанери для пакування продукції та передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у даному договорі. Крім того, пунктом 4.3 вказаного договору передбачено, що покупець за власним бажанням може сам здійснити самовивіз товару.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних договорів, копії податкових накладних, платіжних доручень, актів надання послуг.

На підтвердження надання товариством з обмеженою відповідальністю «Арт білд компані» послуг щодо завантаження-розвантаження продукції, випробування кабелю, визначення активного опору кабелю, визначення електричної робочої ємності, перемотки та пакування кабелю, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії актів надання послуг, податкових накладних, платіжних доручень.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що позивачем не було надано товаро-транспортних накладних, то суд звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає для формування витрат у платників податків обов'язкової наявності товарно-супровідних документів щодо перевезення товарів, тобто з метою податкового обліку така не застосовується.

Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-111 визначено, що перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення, а тому вище вказані посилання відповідача, як підставу відсутності реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами не береться судом до уваги.

Зазначена позиція, узгоджується з позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною в постанові від 15.05.2018 №826/18344/13-а.

Також матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо відсутності працівників у контрагентів позивача, більше того, самим відповідачем було подано суду відповідні документи, з яких вбачається наявність працівників у контрагентів (сторінки 5, 57, 92 письмових пояснень відповідача від 21.06.2018).

Суд зазначає, що на момент господарської діяльності між позивачем та його контрагентами: товариством з обмеженою відповідальністю «Флешкорп», товариством з обмеженою відповідальністю «Спекторг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Арт білд компані», останні не були припинені, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва відповідачем не надано.

Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право позивача на включення певних витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а в даному випадку його контрагентами.

Недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, суд зазначає, що платник податків (покупець товарів) не має обов'язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

В даному випадку контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагентів позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Водночас суд вважає необхідним зазначити, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру),

При цьому, суд звертає увагу, що підставою для визначення порушення позивачем Податкового кодексу України став висновок відповідача щодо відсутності реальності та можливості вчинення господарських операцій постачальником - товариством з обмеженою відповідальністю «Спекторг». Відсутності на підприємстві товариства з обмеженою відповідальністю «Флешкорп» власних та залучених основних засобів, обладнання, трудових ресурсів та спеціальних транспортних засобів, не встановлено взаємовідносини з постачальниками-імпортерами, а стосовно відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Арт білд компані» контролюючим органом зроблено посилання на досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12014000000000574 від 06.12.2014.

Разом з тим, вироку суду щодо контрагентів позивача, контролюючим органом суду надано не було, жодних пояснень свідків також не надано.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, а висновки, викладені у акті перевірки не ґрунтуються на всебічному дослідженні договорів позивача з контрагентами.

Враховуючи зазначене, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені Інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Флешкорп», товариством з обмеженою відповідальністю «Спекторг» та товариством з обмеженою відповідальністю «Арт білд компані» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а також доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.02.2017 №0008891404, №0008901404 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28.02.2017 №0008891404 та №0008901404.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04665, м. Київ, вул. Шолуденко, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сфералайн" (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд. 4А, офіс 139, код ЄДРПОУ 37404411) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 016, 82 грн. (дев'ять тисяч шістнадцять гривень вісімдесят дві копійки).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.