№ 76599310, 13.09.2018, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/1536/18 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Земляної Г.В., при секретарі - Яковенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пареті» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пареті» (надалі за текстом - «ТОВ «Пареті») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0007201401 від 06.09.2017 р., яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 160 146 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0007211401 від 06.09.2017 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 640 002 грн. 50 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0009951401 від 05.12.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 700 145 грн. 75 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ «Файне місто», ТОВ «Амбер 5», ТОВ «Клімат сервіс столичні вікна», ТОВ «БТК Промбудпостачання» суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник стверджує, що надані позивачем первинні документи не містять деталізації порядку виконання робіт та використання будівельних матеріалів, при цьому раніше контрагенти ТОВ «Пареті» провадили діяльність не пов'язану із виконання будівельних робіт.

Апелянт також звертає увагу на те, що банківський рахунок, зазначений у договорі з ТОВ «Файне місто», було відкрито через 10 днів після укладення цього договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на законності та обґрунтованості рішення, посилаючись на первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 27.04.2017 р. по 08.08.2017 р. посадовцями Головного управління ДФс у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Пареті» податкового законодавства за період з 19.03.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного - за період з 19.03.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 19.03.2014 р. по 31.12.2016 р.

Результати перевірки оформлено актом № 26-15-14-01-03/39141486 від 15.08.2017р.

Згідно цьому акту позивачем, серед іншого, порушено вимоги ст.ст. 134, 138, 139, 185, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), внаслідок чого занижено податок на прибуток на 1 691 470 грн. та занижено податок на додану вартість на 2 112 002 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

На підставі договорів № 01092014 від 01.09.2014 р., № 03032015 від 03.03.2015 р. ТОВ «Амбер 5» виписало акти виконаних робіт та податкові накладні на виконання робіт із цегляної кладки та оздоблювальних робіт на суму 6 818 594 грн., у тому числі 1 136 432 грн. 30 коп. ПДВ.

Відповідно до договору № 19012015 від 19.01.2015 р., актів виконаних робіт та податкових накладних ТОВ «Файне місто» у 2015 р. виконало для ТОВ «Пареті» оздоблювальні роботи (ґрунтування, шпаклівка, фарбування, наклеювання багетів) на суму 4 011 897 грн. 19 коп., у тому числі 668 649 грн. 53 коп. ПДВ.

Згідно договору № 12062015 від 12.06.2015 р., актів виконаних робіт та податкових накладних ТОВ «Клімат сервіс столичні вікна» виконало ремонтні роботи на об'єкті будівництва на загальну суму 703 546 грн. 99 коп., утому числі 117 257 грн. 83 коп. ПДВ.

На підставі договору № 0107/10 від 01.07.2015 р. були складені акти виконаних робіт та податкові накладні на виконання ТОВ «БТК Промбудпостачання» робіт із монтажу систем опалення на суму 1 137 950 грн. 54 коп., у тому числі 189 658 грн. 42 коп. ПДВ.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а зазначені суми відніс до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та податкового кредиту.

Разом з тим, за даними інформаційно-аналітичних ресурсів ДФС: ТОВ «Амбер 5» здійснювало підприємницьку діяльність у сфері торгівлі товарами широкого асортименту, продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; ТОВ «Файне місто» провадило діяльність у сфері вантажного транспорту та оптової торгівлі продуктами харчування; ТОВ «Клімат сервіс столичні вікна» та ТОВ «БТК Промбудпостачання» не мали необхідних трудових ресурсів.

При цьому, позивачем не було деталізовано необхідність у залученні субпідрядних організацій, порядок виконання будівельних робіт та використання матеріалів.

Крім того, за даними вироку Дніпровського районного суду від 18.07.2014 р. у справі № 755/15645/14-к невстановлені особи створили фіктивні підприємства та мали фінансово-господарські взаємовідносини із ТОВ «Клімат сервіс столичні вікна».

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що перевіркою документально не підтверджено витрати по вказаним господарським операціям та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ «Пареті», а сплачені позивачем кошти у загальній сумі 12 500 670 грн. 79 коп. є безповоротною фінансовою допомогою.

Із наведеного відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Пареті»:

- завищило витрати у 2014 р. на 192 795 грн. та у 2015 р. на 10 467 226 грн.;

- завищило у 2015 р. собівартість реалізованої продукції на 10 467 226 грн., внаслідок віднесення до її складу витрат з придбання послуг без належного документального підтвердження;

- занизило у 2015-2016 роках інші витрати на 12 500 671 грн., внаслідок не включення до їх складу безповоротної фінансової допомоги;

- завищило податковий кредит у 2014 р. на 38 560 грн.;

- занизило податкові зобов'язання з податку на додану вартість у 2015 р. на 2 073 438 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0007191401 від 06.09.2017 р., яким ТОВ «Пареті» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 756 912 грн. 25 коп., у тому числі 1 691 470 грн. за основним платежем та 65 442 грн. 25 коп. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0007201401 від 06.09.2017 р., яким позивачеві зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 1 160 146 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0007211401 від 06.09.2017 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 2 640 002 грн. 50 коп., у тому числі 2 112 002 грн. за основним платежем та 528 000 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

Рішенням ДФС України № 28309/6/99-99-11-01-01-25 від 01.12.2017 р. частково задоволено скаргу позивача та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007191401 від 06.09.2017 р. в частині застосування штрафних санкцій з податку на прибуток.

За таких обставин, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009951401 від 05.12.2017 р., яким ТОВ «Пареті» збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 1 700 145 грн. 75 коп., у тому числі 1 691 470 грн. за основним платежем та 8 675 грн. 75 коп. за штрафними санкціями

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України (тут та надалі норми ПК України у редакціях, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За приписами пункту 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З 01 січня 2015 р. набули чинності зміни внесені до ПК України законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у редакції названого Закону, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об'єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: договору підряду № 01092014 від 01.09.2014 р.; договору виконання оздоблювальних робіт № 02032015 від 02.03.2015 р.; договору підряду № 12062015 від 12.06.2015 р., договору підряду № 20092015 від 20.09.2015 р.; договору підряду № 03032015 від 03.03.2015 р.; додатків до договорів; договірних цін; договору на виконання робіт з монтажу систем опалювання № 0107/01 від 01.07.2015 р.; ліцензії виданої ТОВ «БТК Промбудпостачання» на провадження господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури; актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ2; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); актів виконаних робіт;актів випробовування трубопроводів; сертифікатів відповідності; платіжних доручень; податкових накладних; актів звіряння взаєморозрахунків; оборотно-сальдових відомостей у яких відображені зміни у структурі активів та зобов'язань ТОВ «Пареті», які свідчать, що зобов'язання за договором між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі, а також копії договору генерального підряду № 02062014 від 02.06.2014 р. з ТОВ «АК Інжиніринг» та первинних документів на підтвердження використання отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Таким чином, у ТОВ «Пареті» наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Файне місто», ТОВ «Амбер 5», ТОВ «Клімат сервіс столичні вікна», ТОВ «БТК Промбудпостачання».

Відповідач не надав належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними підприємствам чи документувало безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання.

Водночас, реальність виконання вказаних вище господарських зобов'язань, безпосередньо пов'язаних з основною статутною діяльністю позивача, підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Посилання Головного управління ДФС у м. Києві на те, що виконання оздоблювальних робіт не віднесено до основних видів діяльності ТОВ «Амбер 5» та ТОВ «Файне місто» обґрунтовано не взято судом до уваги, оскільки суб'єкт господарювання має право здійснювати будь-яку не заборонену діяльність.

Не можуть бути прийняті в якості доказу і твердження відповідача про те, що ТОВ «Клімат сервіс столичні вікна» та ТОВ «БТК Промбудпостачання» не мали необхідних трудових ресурсів для провадження господарської діяльності.

Такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без проведення перевірки контрагентів позивача та дослідження первинних документів.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що позивач уклав договір з ТОВ «Файне місто» 02.03.2015 р., а зазначений в ньому поточний рахунок було відкрито лише 12.03.2015 р. є помилковим.

Зазначений договір може містити помилку, однак відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 18 вересня 2018 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя Г.В.Земляна