Decision № 76521026, 04.09.2018, Pology District Court of Zaporizhzhia Oblast

Справа № 324/1774/17

Провадження № 2/324/129/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2018 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.,

при секретарі Савченко Н.В.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Пологи цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Інженерненської сільської ради Пологівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 29 вересня 1995 року помер її батько ОСОБА_6 Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входили житловий будинок за адресою: Пологівський район, с. Павлівське, вул. Степова, 17, грошовий вклад, який знаходився у «Промінвестбанку», а також право на земельну частку (пай) колишнього КСП ім.Куйбишева Пологівського району Запорізької області. Спадщину після померлого батька прийняла мати позивача ОСОБА_7, про що їй 05 липня 1996 р. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та грошовий вклад, який знаходився у «Промінвестбанку», але на земельну частку (пай) колишнього КСП ім.Куйбишева Пологівського району Запорізької області свідоцтво не було видано. ОСОБА_7 померла 08 серпня 2015 року. За життя ОСОБА_7 склала заповіт на користь доньки — позивача по справі, інших спадкоємців після її смерті немає. 16 жовтня 2015 року за заявою позивача було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_7, а також були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом щодо майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_7 Вже після отримання спадщини після померлої матері позивач дізналася, що до складу спадщини не ввійшла земельна ділянка (пай), яка належала її батькові ОСОБА_6 як співвласнику колишнього КСП ім.Куйбишева і на підтвердження чого був виготовлений сертифікат на право на земельну частку (пай). Але оскільки Державний акт на право колективної власності на землю КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області було зареєстровано в Пологівський районній раді 06 грудня 1995 року, а ОСОБА_6 помер 29 вересня 1995 року, за життя він не встиг отримати виготовлений на його ім’я сертифікат. Позивач є спадкоємцем ОСОБА_7, яка, в свою чергу, прийняла спадщину після померлого ОСОБА_6 Оскільки ОСОБА_6 за життя не отримав сертифікат про право на земельну частку (пай), ця обставина унеможливила прийняття спадщини у вигляді земельної частки (паю) для його спадкоємця ОСОБА_7 та, в свою чергу, позбавляє позивача як спадкоємця ОСОБА_7 можливості в позасудовому порядку оформити належну спадщину в повному обсязі. Тому позивач просить суд визнати за нею в порядку спадкування за заповітом її матері ОСОБА_7, яка померла 08 серпня 2015 року, право власності на земельну частку (пай) в розмірі 7,29 в умовних кадастрових гектарах без виділення в натурі (на місцевості) зі складу земель колективної власності колишнього КСП ім. Куйбишева Інженерненської сільської ради Пологівського району Запорізької області відповідно до Державного акту про право колективної власності на землю КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області серії ЗП № 00247, зареєстрованого в Пологівській районній раді Запорізької області 06 грудня 1995 року.

У дане судове засідання позивач не з’явилася, але подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник позивача під час розгляду справи заявлені вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених в уточненій позовній заяві. Додатково представник позивача зазначила, що виданий на ім’я ОСОБА_6 сертифікат на право на земельну частку (пай) був списаний без достатніх правових підстав. Сам факт виготовлення цього сертифікату та той факт, що ОСОБА_6 до цього часу значиться в списку, доданому до Державного акта колишнього КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області, свідчить, на думку представника позивача, про те, що внаслідок смерті ОСОБА_6 не перестав бути членом КСП і не втратив право на отримання земельної частки (паю). ОСОБА_7 як спадкоємиця ОСОБА_6 спадщину прийняла за законом у повному обсязі, у тому числі вона отримала у спадок і право на земельну частку (пай) після померлого чоловіка, але за життя не встигла оформити свої спадкові права. ОСОБА_5 успадкувала за заповітом після смерті матері все належне їй майно, у тому числі й те, права на яке не були оформлені належним чином, тобто право на земельну частку (пай). Тому представник позивача у судових дебатах просила позов задовольнити і визнати за позивачем право на спадкування земельної частки (паю) без виділення в натурі.

Представники відповідача проти позову заперечували. При цьому, вони зазначили, що посилання представника позивача на те, що внаслідок смерті ОСОБА_6 не перестав бути членом КСП і не втратив право на отримання земельної частки (паю), не ґрунтується на нормах чинного законодавства, бо відповідно до ЦК України права і обов’язки особи припиняються після її смерті. Окрім того, вони вказали, що на час смерті ОСОБА_6 право на землю не було передано колишньому КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області, бо відповідний Державний акт було зареєстровано вже після його смерті. Тому ОСОБА_6 не міг за життя отримати право на земельну частку (пай), а ОСОБА_7, відповідно, не могла його успадкувати і заповідати своїм спадкоємцям. Також вони зазначили, що позивач у позовній заяві просить суд визнати право власності на земельну частку (пай), але на даний час ця земельна ділянка в натурі не виділена. Уточнення позовних вимог були зроблені представником позивача у судових дебатах без достатніх правових підстав і не у порядку, визначеному процесуальним законодавством. Окрім того, позивачем не було надано до суду доказів відмови нотаріуса в оформленні спадкових прав ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на спірну земельну частку (пай), як і не було надано копій матеріалів зі спадкових справ ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підтвердження факту відсутності інших спадкоємців, крім позивача. Також вони не погодилися із посиланнями представника позивача на те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) був списаний без достатніх правових підстав, оскільки даний факт жодною особою оскаржений не був. Окрім того, вони вказали, що за заповітом мати передала у спадок позивачу лише майно, а майнові права вона не передавала їй у спадок, тому позивач не може отримати земельну частку (пай) за заповітом після смерті матері, бо остання права на неї позивачу не заповідала.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, також проти позову заперечувала у повному обсязі, вказавши, що право на пай у ОСОБА_6 могло виникнути лише після реєстрації Державного акта колишнього КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області. Членство ОСОБА_6 у колишньому КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області припинилося у зв’язку з його смертю і тому сертифікат на право на земельну частку (пай) він не отримував. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації, а ОСОБА_6 за життя не звертався до Пологівської РДА із заявами про виділення земельної ділянки на місцевості. У свою чергу, ОСОБА_7 також не отримала ні право на земельну частку (пай) після смерті чоловіка, ні саму земельну ділянку і, відповідно, не мала змоги зареєструвати свої права. Окрім того, позивач відмовилася від прийняття спадщини після смерті батька, а її мати право на пай не набула. Тому, відповідно, і позивач не має права на успадкування ні земельної частки (паю), бо вона в натурі виділена не була, ні права на цей пай.

На підставі ч.1 ст.247 ЦПК України під час розгляду справи судом здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 1, ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Із наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії І-ЖС № 280964 від 02.10.1995 року встановлено, що 29 вересня 1995 року помер ОСОБА_6.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 05.07.1996 року після смерті ОСОБА_6 право власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок за адресою: Пологівський район, с. Павлівське, вул. Степова, 17, та грошовий вклад, який знаходився у «Промінвестбанку», було зареєстровано за дружиною спадкодавця ОСОБА_7, у зв’язку з тим, що інші спадкоємці за законом – ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_5, відмовилися від прийняття спадщини за законом на її користь.

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть серії І-ЖС № 332524 від 10.08.2015 року, 10 серпня 2015 року померла ОСОБА_7.

Із копії листа приватного нотаріуса Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_10 від 20.03.2017 року № 364/01-16 встановлено, що після смерті матері ОСОБА_7 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.03.2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 698, на земельну ділянку площею 4,1837 га, яка розташована на території Інженерненської сільської ради Пологівського району Запорізької області, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.03.2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 700, на земельну ділянку площею 1,5865 га, яка розташована на території Інженерненської сільської ради Пологівського району Запорізької області, свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.03.2016 року, зареєстроване в реєстрі за № 702, на сертифікат на право на земельну частку (пай) – залишок.

Як вбачається із копії довідки Управління Держгеокадастру у Пологівському районі Запорізької області від 01.03.2017 року № 263/01-04, копії листа Відділу у Пологівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.07.2017 року та копії листа Відділу у Пологівському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 27.10.2017 року, ОСОБА_6 в списку, що додається до Державного акта колишнього КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області, значиться під № 325. Сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім’я виготовлявся, але був списаний, оскільки ОСОБА_6 помер 29.09.1995 року. Державний акт на право колективної власності на землю серії ЗП № 00247 КСП ім. Куйбишева було зареєстровано в Пологівській районній раді 06 грудня 1995 року. До списку, доданого до Державного акта колишнього КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області, зміни не вносилися. Розмір земельної частки (паю) по КСП ім. Куйбишева становить 7,29 в умовних кадастрових гектарах без виділення в натурі (на місцевості), а її вартість по матеріалах 1995 року становить 19102,00 грн.

Як було встановлено судом із пояснень представників відповідача та третьої особи і не спростовано представником позивача, в натурі земельна ділянка по сертифікату на право на земельну частку (пай), виготовленого на ім’я ОСОБА_6 і у подальшому списаного у зв’язку з його смертю, не виділялася.

Відповідно до листа Інженерненської сільської ради Пологівського району Запорізької області від 26.06.2017 року до компетенції районної державної адміністрації відноситься прийняття рішень про виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) за межами населених пунктів.

Із копії Державного акта на право колективної власності на землю ЗП № 00247 від 06 грудня 1995 року встановлено, що відповідно до розпорядження голови Пологівської районної державної адміністрації від 06.12.1995 року № 154 КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області передано у колективну власність 3909,4 гектарів землі в межах згідно з планом.

Як вбачається із копії Додатку 1 до Державного акта № 00247 – Списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, ОСОБА_6 значиться у вказаному списку під № 325.

Окрім того, факт роботи ОСОБА_6 у КСП ім. Куйбишева Інженерненської сільради Пологівського району Запорізької області у період з 1951 року по 1983 рік підтверджується копією трудової книжки колгоспника № 108.

Як встановлено судом, спір виник щодо визнання за позивачем права власності на земельну частку (пай) в розмірі 7,29 в умовних кадастрових гектарах без виділення в натурі (на місцевості) зі складу земель колективної власності колишнього КСП ім. Куйбишева на території Інженерненської сільської ради Пологівського району Запорізької області.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст.3 Указу Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного кодексу України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Аналіз норм законодавства свідчить про те, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 помер 29.09.1995 року, у той час як відповідно до розпорядження голови Пологівської районної державної адміністрації від 06.12.1995 року № 154 КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області було передано у колективну власність 3909,4 гектарів землі, що посвідчено Державним актом на право колективної власності на землю ЗП № 00247 від 06 грудня 1995 року.

Таким чином, на час смерті ОСОБА_6 і відкриття спадщини КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області державний акт на право колективної власності на землю не видавався, а його члени не мали прав на земельні частки (паї).

При цьому, відповідно до ст. 9 ЦК Української РСР, який діяв на час смерті ОСОБА_6, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється зі смертю.

Наведене свідчить про необґрунтованість посилань представника позивача на те, що факт виготовлення сертифікату на право на земельну частку (пай) та той факт, що ОСОБА_6 до цього часу значиться в списку, доданому до Державного акта колишнього КСП ім. Куйбишева Пологівського району Запорізької області, свідчить про те, що внаслідок смерті ОСОБА_6 не перестав бути членом КСП і не втратив право на отримання земельної частки (паю).

Тому, відповідно, суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 не могла успадкувати право на земельну частку (пай) після смерті чоловіка, оскільки він за життя не набув відповідного права і тому не міг передавати його у спадок. При цьому, об’єктом, який міг би передаватися у спадок, є не сама земельна частка (пай), а право на земельну частка (пай), посвідчене відповідним сертифікатом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_7, не набувши за життя ні земельної частки (паю), ні права на земельну частку (пай) після смерті чоловіка, не мала права заповідати їх своїм спадкоємцям, у тому числі й позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, ОСОБА_5 не було доведено належними та допустимими доказами отримання її матір’ю у спадок від батька саме земельної частки (паю), як і не було доведено наявність такої земельної частки (паю) у власності її батька на час його смерті.

Також судом враховано, що відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тому, слушними у даному випадку також є посилання представників відповідача на той факт, що позивачем та її представником не було доведено відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на спірну земельну частку (пай), а також відсутність інших спадкоємців за заповітом чи за законом, які б могли претендувати на спадкове майно чи майнові права після смерті ОСОБА_7

Зважаючи на те, що заявлені позивачем позовні вимоги не знайшли свого підтвердження дослідженими судом доказами, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір у даній справі з відповідача на користь позивача стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити повністю у позові ОСОБА_5 до Інженерненської сільської ради Пологівського району Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Пологівська районна державна адміністрація Запорізької області, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 13 вересня 2018 року.

Суддя: