Decision № 76512546, 16.03.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2018 р. справа № 804/1140/18 Дніпропетровській окружний адміністративний суд у складі судді Павловського Д.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

12 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, в якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в частині нездійснення перерахунку ОСОБА_1 з 01.10.2017 року суми основної (державної) пенсії по інвалідності відповідно до пункту п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, за встановленою формулою виходячи п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- зобов'язати Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області протягом одного місяця, з моменту набрання чинності рішенням суду, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1, інваліду першої категорії другої групи за наслідками участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, безстроково, починаючи з 01.10.2017 року основну (державну) пенсію по інвалідності відповідно до пункту п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- зобов'язати Кам'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області протягом трьох місяців, з моменту набрання чинності рішенням суду, виплатити ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої пенсії за період з 01.10.2017 року по дату фактичної виплати з урахуванням втрати частини доходів у зв'язку із простроченням строку їх виплати, з відрахуванням фактично сплаченої суми пенсії;

- здійснити судовий контроль за виконанням судового рішення в порядку передбаченому статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те що, він звернувся до відповідача про перерахунок та виплату пенсії з 01.10.2017 року на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2017 року №851 та відповідно до абзацу 3 статті 59 Закону України "Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у перерахунку та виплаті пенсії, посилаючись на те, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а як військовозобов’язаний, який призваний на спеціальні збори, в зв’язку з чим не набув права на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2018 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

12.03.2018 року до суду надійшов відзив від відповідача, в якому вказує, що позивач не підпадає під дію норм статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки позивач не проходив дійсну строкову службу, а знаходився на спец зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію по інвалідності на підставі положень Закону України «Про статут і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач 18.01.2018 звернувся до ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (яке реорганізовано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2017 року № 821 «ОСОБА_3 питання функціонування органів Пенсійного фонду України» шляхом приєднання до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) з заявою щодо перерахунку пенсії учасника ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження позивачем дійсної строкової служби, який став особою з інвалідністю у зв’язку зі зміною частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.

ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області за № П-6/7 від 25.01.2018 року позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на тій підставі, що позивач не підпадає під коло осіб відповідно постанови КМУ № 851 від 15.11.2017 р. “Про внесення змін до порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, оскільки згідно з документами пенсійної справи позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС (призваний на збори).

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.

Згідно ст. 9 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 10 вказаного Закону визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно примітки до вказаної статті, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Тобто військовозобов'язані, призвані на військові збори належать до військовослужбовців в розумінні статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Аналогічні положення викладені в законах України, що регулюють порядок проходження військової служби.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” щодо військового обов'язку громадяни України поділяються, зокрема, на такі категорії: військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов’язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

За приписами ч. 1 ст. 16 Закону України “Про Збройні Сили України” держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, резервістів, які виконують обовязки служби у військовому резерві, та військовозобов’язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також членів сімей військовослужбовців, резервістів та військовозобов’язаних, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час виконання службових обов’язків військової служби.

Підпунктом 3) пункту 1 статті 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” встановлено, що дія цього Закону поширюється, зокрема на військовозобов’язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що громадяни із числа військовозобов’язаних, які проходять збори (навчальні, перевірочні, спеціальні), у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.

Згідно спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України Міністерства оборони України від 1 грудня 1997 року “Про застосування ст. 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” на військовослужбовців, із числа військовозобов’язаних, призваних на військові збори, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обовязків військової служби, пов’язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи поширюється дія статті 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.

Відповідно до ст.3 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, встановлені цим Законом для військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей, поширюються також (якщо не передбачено інше) на: г) військовозобов’язаних, призваних на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали особами з інвалідністю, внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов’язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в період з 18.05.1987 року по 24.07.1987 року знаходився на спец зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та виконував роботи по ліквідації наслідків аварії, де отримав дозу опромінення 9,97 бер, що підтверджується довідкою Дніпродзержинського ОМВК № 676 від 03.06.2010 року та відміткою у ікладці до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Отже, позивач є військовослужбовцем у розумінні ст.10 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно довідки МСЕК серія 10 ААА №004469 від 12.08.2010 встановлено 2 групу інвалідності безстроково.

Питання пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи врегульоване статтею 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2017 частина третя статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796 -ХІІ викладена в наступній редакції: особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Пунктом 9.1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. №1210, передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Отже, позивач, як особа, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи як військовослужбовець, відноситься до категорії осіб, яка має право на отримання пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка висловлена у постанові від 17.04.2018 (справа №527/1063/17).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в частині нездійснення перерахунку ОСОБА_1 з 01.10.2017 року суми основної (державної) пенсії по інвалідності відповідно до пункту п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, за встановленою формулою виходячи п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року; а також зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, інваліду першої категорії другої групи за наслідками участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, починаючи з 01.10.2017 року основну (державну) пенсію по інвалідності відповідно до пункту п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з відрахуванням фактично сплаченої суми пенсії.

Відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими рішення суду, зокрема, про присудження виплати пенсій у межах суми стягнення за один місяць виконуються негайно, суд вирішив за необхідне допустити виконання цього рішення у вказаній частині до негайного виконання.

На думку суду, у задоволенні позовних вимог в частині зобов’язати відповідача виплачувати ОСОБА_1 основну (державну) пенсію по інвалідності безстроково, а також зобов'язати протягом трьох місяців з моменту набрання чинності рішенням суду виплатити ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої пенсії за період з 01.10.2017 року по дату фактичної виплати з урахуванням втрати частини доходів у зв'язку із простроченням строку їх виплати, з відрахуванням фактично сплаченої суми пенсії, - необхідно відмовити, оскільки вони заявлені передбачено, стосуються правових наслідків прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов’язання вчинити зазначені вище дії, та його виконання.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктами владних повноважень - відповідачами у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.

Поряд із цим суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконання зазначеного рішення.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; місце проживання: 51920, Дніпропетровська область, місто Кам'янське, вулиця Таманська, будинок 103) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427; вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в частині нездійснення перерахунку ОСОБА_1 з 01.10.2017 року суми основної (державної) пенсії по інвалідності відповідно до пункту п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, за встановленою формулою виходячи п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1, інваліду першої категорії другої групи за наслідками участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, починаючи з 01.10.2017 року основну (державну) пенсію по інвалідності відповідно до пункту п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року з відрахуванням фактично сплаченої суми пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу, безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3