№ 7649709, 26.10.2009, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 2а-10902/09/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2009 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Падій В.В.,

при секретарі Кондратенко О.В.,

з участю представника позивача Цурія В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛСІ" до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання нечинною вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛСІ" (далі –ТОВ «ГОЛСІ») 27.08.2009 року звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова (далі –УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова) про визнання нечинною вимоги про сплату боргу управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігові від 08 квітня 2009 року № 2781 на суму 664,11 грн. Свої вимоги мотивують тим, що відповідачем була проведена планова перевірка ТОВ «ГОЛСІ»з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. За результатами перевірки був складений акт від 08.04.2009 року за № 92, в якому зазначено, що перевіркою встановлено заниження страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в 2004-2005 роках на загальну суму 664,11грн., яке виникло внаслідок не включення сум матеріальної допомоги у вересні та листопаді 2005 року. УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова була виставлена вимога про сплату боргу від 08.04.2009 року № Ю-2781. Позивач вважає, що вимога є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі та додатково пояснив, що посилання відповідача при винесенні рішення на п. 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 року №5 є неправомірним, оскільки, виплата матеріальної допомоги, яка була здійснена у вересні та грудні 2005 року не підпадає під вказаний пункт, а необхідно застосовувати п. 3.3.1 вказаної Інструкції відповідно до якого матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв’язку з сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання не належить до фонду оплати праці, а тому виплати, які здійснювало підприємство не є об’єктом нарахування та утримання страхових внесків. Виплати вказаної допомоги не носять систематичного характеру, оскільки матеріальна допомога надавалась на підставі заяв працівників у зв’язку з їх сімейними обставинами. Також позивач посилався на те, що відповідно до колективного договору підприємство може надавати матеріальну допомогу лише за рішенням адміністрації. Але порядок видачі матеріальної допомоги та інших заохочувальних та компенсаційних виплат повинен міститись у Положенні про виплату допомоги, яке узгоджується з трудовим колективом, а не в колективному договорі, а оскільки на підприємстві вказане Положення відсутнє, то вказана допомога не є такою, що включається до фонду оплати праці. Отже, донарахування пенсійних внесків за результатами перевірки є незаконним.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі та пояснив, що на виконання вимог ст. 64 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058 (далі –Закон №1058), спеціалістом управління ПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова була проведена перевірка ТОВ «ГОЛСІ»з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування та сплати страхових внесків, та інших платежів, за результатами якої складено акт від 08.04.2009 року №92. В ході перевірки виявлені порушення підприємством п.1 ст.19, п.п 6 п.2 ст.17 цього Закону, які полягають у не включенні матеріальної допомоги, яка надавалась всім працівникам організації за вересень та листопад 2005 року до загальної суми фактичних витрат на оплату праці, в загальний оподаткований дохід та не нарахування страхових внесків на матеріальну допомогу. На виконання вимог законодавства УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігові було надіслано позивачу вимогу від 08.04.2009 року №2781 про сплату боргу в розмір 664,11 грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

ТОВ «ГОЛСІ»(ідентифікаційний код 30042411) зареєстровано виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 06.09.2005 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Судом встановлено, що спеціалістом управління ПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова з 02.04.2009 року по 08.04.2009 року, була проведена перевірка ТОВ «ГОЛСІ»з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування та сплати страхових внесків, та інших платежів, за результатами якої складено акт від 08.04.2009 року №92. В ході перевірки виявлені порушення підприємством п.1 ст.19, п.п6 п.2 ст.17 Закону №1058, які полягають у не включенні матеріальної допомоги, яка надавалась всім працівникам організації за вересень та листопад 2005 року до загальної суми фактичних витрат на оплату праці, в загальний оподаткований дохід та не нарахування страхових внесків на матеріальну допомогу.

На цій підставі УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігові було надіслано вимогу від 08.04.2009 року № 2781 про сплату боргу в розмір 664,11 грн.

Позивач звертався зі скаргами від 21.04.2009 року до УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігові, від 08.05.2009 року до Головного управління ПФУ в Чернігівській області, від 10.06.2009 року до Пенсійного фонду України, рішеннями вказаних органів скарги були залишені без розгляду, а рішення УПФУ в Новозаводському районі м. Чернігові без змін.

Відносини, що виникають із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються спеціальним законом - Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»» від 09.07.2003 року №1058, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно ст.5 Закону №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до статті 14 Закону №1058 ТОВ «ГОЛСІ»є страхувальником, а згідно частини 1 статті 15 Закону №1058 страхувальники є платниками страхових внесків до солідарної системи. Частиною 3 статті 15 Закону №1058 зазначено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно ст. 20 Закону №1058 обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону №1058 страхові внески до Фонду нараховуються та утримуються на суми фактичних витрат на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" від 24.03.95 р. №108/95 (далі – Закон №108), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Статтею 2 Закону №108 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Нормами зазначеної статті встановлено належність до інших заохочувальних і компенсаційних виплат винагород за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, до яких належить і матеріальна допомога.

Єдиним нормативним документом, який розроблено відповідно до Закону №108, що визначає складові фонду оплати, є Інструкція зі статистики заробітної плати, яка затверджена наказом Державного комітету статистики від 13 січня 2004 року №5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за №114/8713 (далі - Інструкція).

Відповідно до підпункту 2.3.3 Інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31), входить до складу фонду оплати праці.

Пунктом 3.31 Інструкції, визначено, що до складу фонду оплати праці не включається матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

Таким чином, матеріальна допомога, що виплачується у розмірах, передбачених нормативно-правовими актами, або визначена у колективному договорі підприємства та відповідає вищенаведеним вимогам, як за умови подання заяви, так і без неї, є об'єктом для нарахування (33,2 %) та утримання (0,5 - 5 %) страхових внесків до Пенсійного фонду.

Матеріальна допомога разового характеру, що надається підприємством у непередбачених (екстрених) випадках окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання згідно пункту 3.31 Інструкції, коли необхідність її отримання виникла раптово, за умови подання заяви, а її розмір визначається адміністрацією підприємства, не належать до фонду оплати праці, та не є об'єктом для нарахування (33,2 %) та утримання (0,5 - 5 %) страхових внесків до Пенсійного фонду.

Судом встановлено, що підприємство згідно з п.3.9 Колективного договору може надавати працівникам матеріальну допомогу за рішенням адміністрації. В розділі 8 «Соціальні пільги та гарантії» Колективного договору відсутня гарантія або пільга щодо надання матеріальної допомоги працівникам у зв’язку з сімейними обставинами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підприємстві у вересні та листопаді працювало п’ять працівників. Відповідно до їх заяв, позивач згідно наказів від 09 вересня та 10 листопада 2005 року виплатив одноразову матеріальну допомогу працівникам підприємства. В наказах позивач не зазначив, що матеріальна допомога видається у зв’язку з сімейними обставинами. Вказана матеріальна допомога виплачена всім працівникам підприємства, а отже такі виплати слід відносити до матеріальної допомоги, що надається всім або більшості працівникам (більше 50 %) і, згідно з пунктом 2.3.3 Інструкції №5, та повинні враховуватися в складі фонду оплати праці та є об'єктом для нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду.

Суд не бере до уваги посилання позивача на процедурні порушення розгляду його скарг органами Пенсійного фонду України, оскільки вони не є предметом даного спору.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що виплата матеріальної допомоги працівникам не носила систематичного характеру, оскільки підпункт 2.3.3 Інструкції визначає дві умови віднесення матеріальної допомоги до фонду оплати праці: систематичний характер або надання всім або більшості працівникам.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

           Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, і які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, які не ґрунтуються на законі, а тому в задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "ГОЛСІ" до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛСІ" до управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова про визнання нечинною вимоги про сплату боргу –відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі –03.11.2009р.

Суддя: Падій В.В.