Court ruling № 76467940, 31.08.2018, Kyiv-Sviatoshyn District Court of Kyiv Oblast

Справа № 369/10566/18

Провадження №1-кс/369/3374/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2018 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Головатюк В.В.,

за участі представника заявника ОСОБА_1,

розглянувши клопотання адвоката Гаврилюк Юлії Ігорівни, що діє в інтересах ПП «Фірма «Югєвротранс» про скасування арешту майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015110200001653, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Гаврилюк Юлія Ігорівна звернулася до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним клопотанням, мотивуючи його тим, що 09 серпня 2018 року слідчим суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/9704/18, за клопотанням прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури юриста 2 класу Саркісян Д.В. про арешт майна, було винесено ухвалу, якою накладено арешт на напівпричіп з державними номерними знаками ВН 2889ХТ, який відповідно до свідоцтва про свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії РСА № 811364, належить на праві приватної власності ПП «ФІРМА «ЮГЄВРОТРАНС».

Заявник вказує, що тримання під арештом агрегату порушує права власника майна. Напівпричіп-рефрежиратор марки SMITZ, SK024, шасі № WSMS77780000091722, було придбано ПП «ФІРМА «ЮГЄВРОТРАНС» у ПП «Берку-Транс» 14.10.2006 р., що підтверджується документами, які були надані до суду, а саме: договір купівлі-продажу № 1479/20 від 14.10.2006 р., Довідка-рахунок № 519997 від 14.10.2006 р. Вказані документи свідчать про те, що ПП «ФІРМА «ЮГЄВРОТРАНС» було придбано вказане майно ще у 2006 р. та з цього часу ПП «ФІРМА «ЮГЄВРОТРАНС» володіє та користується ним. Крім того спірний рефрижератор був придбаний офіційно, про що свідчить акт виконаних робіт від 30 червня 2015 року та довідкою-рахунком № 519997 від 14 жовтня 2006 року. У 2017 року ПП «ФІРМА «ЮГЄВРОТРАНС» зверталось до Державного Підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут» для проведення експертизи належної роботи даної установки. Це підтверджується сертифікатом придатності до експлуатації вантажних автомобілів та причепів від 31.07.2017 р. та вказує на відкритість володіння ПП «ФІРМА «ЮГЄВРОТРАНС» напівпричепом-рефрижератором з державними номерними знаками ВН 2889 ХТ.

Заявник також вказує ,що арешт накладений на напівпричіп призведе до надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності ПП «ФІРМА «ЮГЄВРОТРАНС», що є неприпустимим. Крім того вказує, що слідством не доведено те, що застосування арешту з метою забезпечення збереження вказаного речового доказу може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, а отже відсутні правові підстави для вказаного напівпричепу.

На підставі викладеного просила скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2018 року про арешт майна на напівпричіп з державними номерними знаками ВН2889ХТ, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ПСА № 811364, належить на праві приватної власності ПП «ФІРМА «ЮГЄВРОТРАНС» - скасувати. Повернути напівпричіп з державними номерними знаками ВН 2889 ХТ власнику ПП «ФІРМА «ЮГЄВРОТРАНС» (ЄДРПОУ 25422469) або його представнику у встановленому законом порядку - негайно.

Під час судового засідання адвокат ОСОБА_1 вимоги скарги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у скарзі.

Києво-Святошинська місцева прокуратура Київської області до судового засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та оглянувши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку що клопотання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, у провадженні СВ Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12015110200001653 від 03.05.2015 року, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 серпня 2018 року було накладено арешт на напівпричіп з державними номерними знаками ВН2889ХТ, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РСА № 811364, що належить на праві приватної власності ТОВ «ЮГЄВРОТРАНС».

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, носить у собі тимчасовий характер.

Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Відповідно до ст. ст. 22, 26 КПК України кримінальний процес являється змагальним і диспозитивним, що полягає у вільному подані учасниками процесу до суду доказів на підтвердження своєї позиції та захисту своїх інтересів.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що у задоволенні клопотання про скасування арешту слід відмовити, оскільки заявник не довів суду, що арешт накладено необґрунтовано, та відповідно не довів що у застосуванні даного заходу забезпечення у кримінальному провадженні відпала потреба, оскільки відповідне рухоме майно було визнано речовим доказом і є об'єктом кримінально-протиправних дій та відповідно існує можливість використання даних речей як доказу у кримінальному провадженні № 12015110200001653 від 03.05.2015 року, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 26, 132, 170-173, 175 372, КПК України, -

УХВАЛИВ:

В клопотанні адвоката Гаврилюк Юлії Ігорівни, що діє в інтересах ПП «Фірма «Югєвротранс» про скасування арешту майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015110200001653 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Пінкевич Н.С.