Court ruling № 76459936, 12.09.2018, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City)

Справа № 638/19762/16-ц

Провадження № 2-зз/638/110/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2018 року суддя Дзержинського районного суду м.Харкова Д.В. ОСОБА_1, розглянувши заяву представника відповідача про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Дзержинського районного осуду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою, в якій просить скасувати вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2017 року заходи забезпечення позову, мотивуючи тим, що забезпечення позову не є спів мірним із заявленими позивачем вимогами, майно на яке накладено заборону відчуження не є предметом спору.

Суд дослідивши матеріали справ, дійшов до наступного висновку.

15.02.2017 року судом відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 15 лютого 2017 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності, б/н від 27.05.2006 року, виданого Дзержинською районною радою м. Харкова, до постановлення рішення по даній справі. В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29.08.2017 року вищевказану ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.02.2017 року залишено без змін.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2017 року були застосовані, оскільки судом було встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить приведення сторін у стан, який існував до вчинених дій з боку відповідача, та пересвідчившись з наданих до суду матеріалів, що між сторонами дійсно виник спір, який потребує вирішення.

На теперішній час потреба у забезпеченні позову не відпала, цивільна справа не розглянута, спір не вирішений, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити за його передчасністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.158, 258-260 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_4 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу в частині відмови у скасуванні заходів забезпечення позову подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: