Decision № 76376142, 02.07.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року Справа № 804/3661/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про визнання протиправною відмову, скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21.05.2018 року ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі – Міноборони України, відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат (далі – Дніпропетровський обласний військомат, третя особа) в якій просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності 3 групи, внаслідок поранення отриманого при виконанні обов'язків військової служби;

- скасувати протокол №28 від 16.03.2018 р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленою ІІІ групою інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби у розмірі 232 тисячі 500 гривень.

В обґрунтування позову зазначено наступне:

- позивачу з 05.12.2016 року встановлена ІІІ група інвалідності безстроково, причина якої є поранення, контузія, захворювання, пов’язане з участю у бойових діях на території іншої держави;

- позивач звернувся до третьої особи із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням 3 групи інвалідності, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби при перебуванням в країнах, де велися бойові дії;

- на засіданні комісії Міноборони України прийнято рішення щодо відмови у призначені одноразової грошової допомоги, оскільки заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення;

- позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки такий документ для отримання одноразової грошової допомоги не подається.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вказаною ухвалою від 29.05.2018 року відповідачу було надано строк для подання відзиву протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали та запропоновано третій особі подати пояснення щодо позову протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду.

Станом на 02.07.2018 року відзив на позов відповідачем не наданий, пояснення щодо позову від третьої особи не надходили.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 26.10.1982 року по 13.02.1985 року (а.с.16).

З матеріалів справи встановлено, що позивачу з 21.11.2007 року первинно встановлена ІІІ група інвалідності з причин професійного захворювання.

З 05.12.2016 року позивачу повторно встановлена ІІІ група інвалідності з причин поранення, контузії та захворювання, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу Центральної військово-лікарської комісії №3397 від 05.08.2016 року (а.с. 13) та довідкою МСЕК від 04.01.2017 року (а.с. 15).

У висновках акту судово-медичного дослідження №73-і від 29.03.2016 року встановлено, що давність отриманих поранень ОСОБА_1 може відповідати періоду проходження військової служби, приймаючи участь у бойових діях, виконуючи інтернаціональний обов’язок в Демократичній республіці Афганістан в складі в/ч 2099 з 22.06.1983 року по 11.02.1985 року (а.с. 11-12).

Так, позивач звернувся до Дніпропетровського обласного військомату із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку з встановленням ІІІ групи інвалідності.

На засіданні Комісії Міноборони України стосовно призначення одноразової грошової допомоги розглянуто документи позивача та відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, про що було складено протокол № 28 від 16.03.2018 року (а.с. 19-20).

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає наступне.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що листом від 28.05.2018 року №7/10847/7 Дніпропетровський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про рішення Комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1

Відповідно до виписки з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України вбачається, що підставою прийняття рішення про відмову є ненадання заявником документу, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013 року №975. Також зазначено, що акт судово-медичного дослідження від 29.03.2016 №73 та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 05.08.2016 №3397, який подано разом з іншими документами, не є документом, що свідчить про обставини поранення, оскільки вони складені зі слів хворого та не підтверджують факт поранення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Так, відповідно до абзацу шостого пункту 11 Порядку № 975, серед іншого, визначено, що до заяви про призначення одноразової грошової допомоги додається документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Проте, Порядок № 975 не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги.

Відповідно до пункту 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 (в редакцій, чинній на час складання висновку, далі - Положення №402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

в) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) «Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Відповідно до пункту 21.7 Положення №402 постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок, у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва).

Таким чином, при наданні висновку про причинний зв'язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

У матеріалах справи міститься витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3397 від 05.08.2016 року, в якому зазначено, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, тулубу, верхніх кінцівок (контузія головного мозку в 1984 році) рядового у відставці ОСОБА_1, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії (а.с.13).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що зазначене рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу №3397 від 05.08.2016 року є належним документом, що свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. При цьому, із витягу з протоколу не вбачається, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 року у справі № 729/426/17 (адміністративне провадження № К/9901/22683/18).

Відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку № 975 вказівки про конкретний документ (довідка, акт, відомість тощо), який свідчить про причини та обставини поранення вказує про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення, як у випадку позивача висновок судово-медичного дослідження та протокол Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України.

Таким чином, відмова комісії Міністерства оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу з підстав ненадання документу, який свідчить про причини та обставини поранення є протиправною.

Проте, суд зазначає, що протокол засідання комісії Міністерства оборони України не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не може бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Належним способом захисту порушеного права позивача є в даному випадку визнання протиправною відмову комісії Міністерства оборони України.

Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII (в редакції чинній на час звернення позивача за отримання грошової допомоги - квітень 2018 року) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у квітні 2018 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:

- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;

- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

На час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, пов’язаного з участю у бойових діях – 05.12.2016 року.

Так, пунктом 8 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII (в редакції, що діяла у грудні 2016 року), було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведеної норми статті 16 Закону №2011-XII (в редакції чинній, що діяла у грудні 2016 року) є розуміння видів військової служби, визначених Законом № 2232-XII.

Відповідно до частини 6 статті 2 Закону №2232-XII (в редакції чинній, що діяла у грудні 2016 року) видами військової служби є:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

В контексті спірних правовідносин саме пункт 8 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час отримання поранення - у період проходження строкової військової служби;

- відсутність умови про настання інвалідності.

Тобто, пунктом 8 частини 2 статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній, що діяла у грудні 2016 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких право на отримання вказаної одноразової грошової допомоги виникає у разі часткової втрати працездатності під час проходження строкової військової служби.

Таким чином, редакція статті 16 Закону №2011-XII не передбачала права позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

В подальшому, стаття 16 Закону №2011-XII змінювалась, проте відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 року (справа №750/50741/17, адміністративне провадження №К/9901/44751/18) до спірних правовідносин має застосовуватись закон в редакції, чинній на час встановлення інвалідності.

Оскільки, позивачу встановлена інвалідність у грудні 2016 року, на час дії пункту 8 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII, то право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.

Враховуючи викладене, з системного аналізу чинного законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: 49108, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (адреса: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд.6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 00034022), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат (адреса: 49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд.16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 08353525) про визнання протиправною відмову, скасування протоколу та зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності III групи, внаслідок поранення отриманого при виконанні обов'язків військової служби, яка викладена у протоколі №28 від 16.03.2018 року засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_3