Decision № 76327708, 03.09.2018, Donetsk District Administrative Court

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2018 р. Справа№0540/5347/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Рудь Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що він є пенсіонером за вислугою років та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. До квітня місяця 2018 року включно він отримував пенсію шляхом зарахування коштів на рахунок, відкритий в уповноваженому банку - АТ «Ощадбанк». У травні 2018 року виплати йому припинили, і працівник відповідача повідомив, що необхідно підтвердити своє місце проживання і у черговий раз з'явиться до відповідного підрозділу Пенсійного фонду.

Вважає, що такі дії (припинення виплати пенсії) та бездіяльність протиправними і такими, що порушують його конституційні права.

У відповідності до частини 3 статті 4 Закону №1058, яка визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, ніякими постановами Кабінету міністрів України відносини щодо умов і порядку виплат пенсій регулюватись не можуть.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 Закону №1058: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Перелік є вичерпним. Іншими законами підстав для припинення пенсії не передбачено.

Позивач вважає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії з травня 2018 року, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, оскільки об'єктивно не існувало підстав (у розумінні статті 49 Закону №1058) для такого припинення.

Просив суд визнати протиправними дії (в частині припинення виплати пенсії) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та визнати протиправною його ж бездіяльність в частині невиплати ОСОБА_1 пенсії з травня 2018 року. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії за вислугою років довічно (тобто і в подальшому) та сплатити заборгованість за період, починаючи з травня 2018 року. Звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць. Зобов'язати Відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 10 липня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 24 липня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 24 липня 2018 року розгляд справи було відкладено на 06 серпня 2018 року.

27 липня 2018 року відповідач надав через канцелярію відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог. Посилається на те, що реалізація права на пенсію пов'язана із реєстрацією пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, за відсутності якої підстави для виплати пенсії відсутні.

06 серпня 2018 року справу відкладено на 03 вересня 2018 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації, згідно паспортних даних АДРЕСА_1. Позивач є пенсіонером за віком, про що свідчить посвідчення НОМЕР_3 від 02.07.1998 року.

01 червня 2015 року позивач взятий на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: АДРЕСА_2, про що свідчить довідка №1429034522.

Відповідач - Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Як підтверджено наявними матеріалами справи позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача та з травня 2018 року виплату йому пенсії було припинено.

Факт припинення виплати пенсії з травня 2018 року також підтверджується наданою відповідачем довідкою про виплату пенсії.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачеві.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 Закону № 1058-IV зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Судом встановлено, що рішення про припинення позивачу виплати пенсії відповідачем не надано, та в матеріалах справи воно відсутнє.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає підставу припинення або зупинення пенсійних виплат через обмін інформацією з Єдиною інформаційною базою даних про внутрішньо переміщених осіб.

Крім того, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов'язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Право виносити закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною радою України не надано.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідачем порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ч.1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 1 травня 2018 року позивачу припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав, та без прийняття відповідного рішення.

За вказаними обставинами суд дійшов висновку, що діями відповідача щодо призупинення виплати пенсії порушені права позивача на отримання пенсії, оскільки відповідач на виконання вимог ст. 49 Закону № 1058-IV не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Щодо поновлення строку звернення суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, то необхідно зазначити наступне.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилитиметься від виконання рішення суду.

Разом з тим, вимога позивача в частині поновлення виплати пенсії довічно, задоволенню не підлягають, оскільки вона є передчасною та суд не наділений повноваженнями вирішувати питання на майбутнє.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2018 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 704,80 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8, ЄДРПОУ 13486010) в частині невиплати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) пенсії з травня 2018 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8, ЄДРПОУ 13486010) поновити нарахування та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1) та сплатити заборгованість за весь період починаючи з травня 2018 року.

Звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, 8, ЄДРПОУ 13486010) на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, суму судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 10 вересня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.