Court ruling № 76327153, 03.08.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

03 серпня 2018 р.Справа №0440/4977/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГорбалінського В.В. за участі секретаря судового засіданняУсенко Д.Ю. за участі: представника позивача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_4 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 20.02.2015 року ВП № 46482712 про стягнення з боржника ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 95567,05 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції Кущенко Юлії Валентинівни від 26.01.2016 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 49961404.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 0440/4977/18 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

03.08.2018 року представником позивача до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить зупинити стягнення на підставі виконавчого документа, а саме виконання на підставі постанови № 46482712, виданої 20.02.2015 року відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції про стягнення з ОСОБА_4 виконавчого збору у розмірі 95 567,05 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що примусове стягнення цих коштів завдасть матеріальної шкоди позивачу, а необхідність забезпечення позову по даній справі обумовлена тією обставиною, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно унеможливити ефективний захист порушених прав позивача, а тому просить задовольнити заяву про забезпечення позову.

Представник позивача, в судовому засіданні, призначеному на 03.08.2018 року, вимоги заяви підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в заяві, просив суд зупинити виконання постанови № 46482712, виданої 20.02.2015 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Очевидна протиправність прийнятого рішення має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування.

Вирішуючи питання про доцільність вжиття заходів про забезпечення позову суд виходить з того, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майнові інтереси та/або права позивача будуть погіршені, порушені і на момент виконання рішення суду, у разі задоволення позову, їх слід буде відновити шляхом вчинення певних дій.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Суд зазначає, що встановлення факту наявності та відсутності порушень під час прийняття оскарженої постанови № 46482712 виданої 20.02.2015 року та правомірності її прийняття відноситься до предмету доказування у даній справі та може бути встановлено судом під час розгляду справи по суті.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, не вказав також підстави, які б свідчили про ускладнення виконання чи неможливості виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Так, враховуючи приписи вищезазначеної норми суд дійшов висновку, що заявник не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а саме, заявником не зазначено які саме заходи примусового виконання можуть призвести до порушення його законних прав та інтересів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст. ст. 150 - 154, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову - відмовити.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст ухвали суду складений 08 серпня 2018 року.

Суддя В.В. Горбалінський