
Справа № 638/12903/17
Провадження № 1-кп/638/427/18
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2018 року Дзержинський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого Аркатової К.В.,
секретаря Подосокорської А.О.,
за участю прокурора Петренко Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,
в с т а н о в и в:
В провадженні Дзержинського районного суду м.Харкова знаходиться обвинувальний акт кримінального провадження № 12017220480003342 за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.289 КК України.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 з посиланням про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував проти заявленого прокурором клопотання.
Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов?язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії середньої тяжкості, відповідно до ст. 12 КК України. Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованого обвинуваченому правопорушення, на даний час існують ризики того, що знаходячись на волі обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 відсутні.
Крім того, суд враховує такі обставини як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим, його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність чи відсутність у обвинуваченого родини й утриманців, постійного місця роботи, репутацію обвинуваченого, його майновий стан, наявність судимостей.
Керуючись ст.ст.177, 331 КПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 60 діб - до 06 листопада 2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
The court decision No. 76313268, Shevchenkivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Dzerzhynskyi District Court of Kharkiv City) was adopted on 07.09.2018. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find key data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find useful data quickly.
This decision relates to case No. 638/12903/17. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: