Court ruling № 76297973, 06.09.2018, Mykolaiv District Administrative Court

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

06 вересня 2018 р. № 1440/2153/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Біоносенко В. В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовомАрбітражного керуючого ОСОБА_1, вул. Троїцька, 244, Миколаїв, 54031 доГоловного територіальне управління юстиції у Миколаївській області, вул. 8 Березня, 107, Миколаїв, 54020 провжиття заходів забезпечення позову,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області з вимогами про визнання неправомірними дії при складенні акту позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області від 17.08.18 №34 про виявлення порушень.

Одночасно з позовом, 05 вересня 2018 року, позивачка подала клопотання про забезпечення позову, в якому просила суд вжити заходів шляхом заборони вчиняти дії, пов’язані з розглядом питань про застосування дисциплінарного стягнення за актом при проведенні позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 Головним територіальним управлінням юстиції у Миколаївській області від 17.08.18 №34 до набрання чинності рішенням суду.

Своє клопотання позивачка обґрунтувала тим, що невжиття таких заходів може призвести до вжиття дисциплінарного стягнення, одним з яких є позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, що значною мірою може порушити її права та захищати інтереси. В даному випадку відновлення порушених прав значною мірою буде ускладнено.

Відповідно до ч.2 ст.153 КАС України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

По-перше, суд не вбачає очевидної протиправності відповідача щодо складання акту перевірки. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, це прийнята рішення ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб’єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері. Натомість, у цьому випадку повноваження відповідача на проведення перевірок арбітражних керуючих прямо передбачена ст.106 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а відповідно до Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), який затверджений наказом Мінюста № 1284/5 від 27.06.2013 результати перевірок оформлюється шляхом складання акту.

Питання обґрунтованості чи необґрунтованості складання відповідачем акту перевірки від 17.08.18 №34, в теперішній час є спірним і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.

По-друге, будь-які наслідки оскаржуваного акту перевірки є юридичними, тобто зворотними, а тому, навіть у разі задоволенні позову, для поновлення права позивача не буде необхідно докладати значних зусиль та втрат.

Мета інституту забезпечення позову полягає у можливості, перш за все, зупинення виконання рішення суб’єкта владних повноважень, яке є предметом спору, а не у створенні юридичних перешкод щодо ухвалення суб’єктом владних повноважень рішень, віднесених законодавством до його компетенції.

В у цьому випадку, суб’єкт владних повноважень ще не прийняв жодного рішення про порушення прав позивачка. Забезпечення позову не може бути інструментом втручання суду до компетенції державного органу.

Лише визначений законом орган має право вирішувати питання про притягнення особи до відповідальності. Компетенція суду полягає лише у перевірки до вимог закону вже прийнятого суб’єктом владних повноважень рішення про притягнення до юридичної відповідальності, а не втручання у сам процес розгляду відповідної дисциплінарної справи.

Таке втручання може мати наслідком пропущення строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, що не відповідатиме меті адміністративного судочинства.

Частиною 5 ст.113 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» прямо передбачено право на оскарження рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) до суду. Таким чином, у цьому випадку передбачений механізм захисту прав позивачки від можливих порушень з боку відповідача, а тому неможливо вести мову про те, що їх відновлення буде неможливо або істотно складним.

В задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 150, 154, 156, 157 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання про забезчення позову ОСОБА_1 відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя В. В. Біоносенко