Court ruling № 76192259, 03.09.2018, Korosten City and District Court of Zhytomyr Oblast

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/354/17

УХВАЛА

іменем України

03 вересня 2018 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

у складі головуючого судді Коренюка В.П., із секретарем Подвисоцькою Т.В., за участю прокурора Шпетко Ю.В., захисників Войтенка С.В., Жуковської Л.А., обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду № 2 у м. Коростені Житомирської області кримінальне провадження №42016060000000061 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.190, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.190, ч.ч.1,4 ст.358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України, -

встановив:

На розгляді суду перебуває кримінальне провадження №42016060000000061 по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.190, ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України,ОСОБА_4 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.190, ч.ч.1,4 ст.358 Кримінального кодексу України, ОСОБА_5 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України.

Прокурор Шпетко Ю.В. в судовому засіданні заявила клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки останній може незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, захисник Жуковська Л.А. заперечили щодо задоволення судом заявленого клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_5 і його захисник Войтенко С.В. вважають клопотання прокурора безпідставним, так як прокурором не доведено про наявність будь-яких ризиків, передбачених ст.177 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки ОСОБА_5 сумлінно з'являється в судові засідання, не перешкоджає встановленню істини у справі, має родину, на утриманні малолітню дитину, в органах внутрішніх справах вже не працює. Також захисник Войтенко С.В. вважає, що дане клопотання підлягає відмові в його задоволенню, оскільки це клопотання подано з порушенням ст.184 КПК України, а саме його копія йому та обвинуваченому повинні бути надані не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.331 Кримінального процесуального кодексу України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з вимогами ст.181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.176 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо доцільності обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має на утриманні двох малолітніх дітей (одна з яких віком 8 місяців), має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв'язки, вже в органах внутрішніх справ не працює. Крім того, в іншому кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 вже обрано запобіжний захід - особисте зобов'язання, виконання обов'язків по якому останній не порушував.

При вирішенні даного клопотання суд враховує також, що п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України") після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.

У відповідності до п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4 від 4 квітня 2013 року "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України", вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених Кримінально процесуальним кодексом, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування цілодобового домашнього арешту, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст.177 КПК України), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК України.

Згідно з висновком, викладеним ЄСПЛ у справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року, не арештований, а сторона обвинувачення повинна продемонструвати дані, які свідчать з достатнім ступенем переконливості, що арештованому необхідно знаходитися під вартою.

Отже, в судовому засіданні прокурором не доведено підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5, будь-яких доказів з приводу незаконного впливу на свідків зі сторони обвинуваченого, а також можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення, не надано.

Про цьому суд також зазначає, що аргументи за чи проти обмеження свободи як обрання запобіжного заходу, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, а повинні бути підкріплені фактичними доказами.

Тому в задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 слід відмовити, зважаючи на недоведеність наявності ризиків, передбачених ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 331 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту щодо ОСОБА_5, обвинуваченого за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.2 ст.190 Кримінального кодексу України - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області В. П. Коренюк