Court ruling № 76154178, 28.08.2018, Ternivskyi District Court of Kryvyi Rih City

Справа № 215/5262/17

1-кп/215/223/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого – судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Конопліної С.І.,

прокурора Остапенка С.А.,

потерпілих: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040760001817 від 30.09.2017 р.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 02.07.2018 р. обвинуваченому було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 30.08.2018 р., включно.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів у зв’язку з тим, що на даний час не допитані свідки та продовжують існувати ризики, які викладені в ухвалах суду про обрання запобіжного заходу обвинуваченому та продовження йому строку тримання під вартою.

Потерпілі підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений у судовому засіданні проти заявленого клопотання прокурором заперечував, посилаючись на тривалий період перебування під вартою.

Захисник обвинуваченого у судовому засіданні заперечувала проти продовження строку тримання під вартою, посилаючись на те, що прокурором всупереч положенням статті 331 КПК України, не подано письмового клопотання, а також на відсутність підстав, які б обґрунтовували тримання під вартою та доказів на їх обґрунтування. Крім того, зауважила, що на даний час вже допитані потерпілі, тому обвинувачений не може на них впливати. Також підкреслила, що сама тяжкість покарання, яке загрожує її підзахисному, не може бути достатньою підставою для продовження йому строку тримання під вартою. Захисник вважає за доцільне застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу, суд враховує наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні в період умовно-дострокового звільнення, зокрема тяжкого злочину.

Тобто наведене підтверджує ризик спроби ОСОБА_3 вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи тяжкість кримінального покарання, передбаченого за скоєні кримінальні правопорушення, обвинувачуваний може переховуватися від суду.

На теперішній час свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, тому існує загроза впливу на їх покази, які будуть надані суду під час судового розгляду.

Вищевикладене свідчить про те, що заявлені ризики не зменшилися, не втратили свого значення, продовжують мати місце і виправдовують тримання ОСОБА_3 під вартою.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

За даним кримінальним провадженням, суд враховує обсяг пред’явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та його неодноразового продовження, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні, в якому пред’явлено обвинувачення ОСОБА_3.

Європейський суд з прав людини визнає виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (пункт 139 Рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2012 року по справі Ідалов проти Російської Федерації).

Суд оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим інкримінуємого йому злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у скоєні злочину, а також приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який раніше був засуджений та вчинив нове кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення, не одружений, утриманців не має, відсутність у нього міцних соціальних зв’язків.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначений Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті (враховуючи вчинення кримінального правопорушення, поєднаного з насильством, у період умовно-дострокового звільнення), що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Крім того, домашній арешт не може бути застосований ще й із огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення ризику спілкування обвинуваченого зі свідками, які ще не допитані у судовому засіданні.

Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи схильність обвинуваченого до вчинення кримінальних правопорушень, ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованими йому злочинами, існування ризику можливого впливу на свідків, допит яких не проведено, суд вважає, що на даний час більш м’які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Враховуючи вищезазначене, а також дані про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.

Разом з тим, суд, керуючись правилами ч. 5 ст. 182, ст.183 КПК України, знаходить правові підстави для визначення обвинуваченому ОСОБА_3 розміру застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка здатна забезпечити виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на 60 днів – по 26 жовтня 2018 р., включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 розмір застави, який здатний забезпечити виконання покладених на нього обов'язків, у вигляді 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 140 960 (сто сорок тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу (отримувач коштів: ТУ ДСА в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 26239738, Банк отримувача: Державна казначейська служба України в м. Київ, МФО 820172, рахунок 37312066017442, призначення платежу: зазначити інформацію про ухвалу судді, якій обрав заставу, та прізвище, ім’я, по-батькові підозрюваного).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом терміну дії цієї ухвали.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого наступні обов’язки з моменту звільнення з під варти:

- не відлучатися з місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання;

- утримуватися від спілкування з особами, визначеними слідчим, прокурором, судом;

- здати на зберігання слідчому, прокурору, суду свій паспорт, інші документи, що дають право на виїзд за кордон України.

Термін дії обов’язків, покладених судом, у разі внесення застави визначається терміном дії цієї ухвали.

У разі внесення застави зобов'язати обвинуваченого після звільнення з-під варти, прибувати за кожною вимогою до суду протягом дії запобіжного заходу у вигляді застави.

Визначити термін дії зазначених обов'язків протягом двох місяців з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави в більшому розмірі або іншого більш суворого запобіжного заходу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: