Decision № 76130293, 30.03.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року м. Київ №826/9617/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А.,

при секретарі судового засідання Вовк І.Р.,

за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1, відповідача - Шаповал О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування подат-кових повідомлень-рішень, податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу,

в с т а н о в и в:

У червні 2016р. представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДПІ, в якому просить визнати нечинними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 30.06.2014 №2158-15;

- податкове повідомлення-рішення від 26.10.2015 №9349-17;

- податкову вимогу від 13.04.2016 №1670-17;

- рішення від 13.04.2016 №1607-17 про опис майна у податкову заставу.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не має у власності чи користуванні земельної ділянки, у т.ч. на умовах оренди, тому не є платником земельного податку, а також тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення у 2014, 2015 рр. позивачем не отримувалися.

Так, представник позивача зазначає, що у податкових повідомленнях-рішеннях вказа-но невірну адресу позивача (АДРЕСА_4, а не АДРЕСА_1), а копія податкового повідомлення-рішення від 30.06.2014 №2158-15 містить не відірваний корінець, який залишився у відповідача, що свідчить про не направлення цього податкового повідомлення-рішення позивачу. Посилаючись на абзац 4 п. 58.3 ст. 58 ПК України, представник позивача стверджує, що такі податкові повідомлення-рішення вважаються такими, що не вручені платнику податків внаслідок помилки контролю-ючого органу, а тому строки сплати земельного податку не розпочалися.

Також, представник позивача зазначає про порушення відповідачем вимог п. 58.1 ст. 58, п. 286.5 ст. 286 ПК України, оскільки до податкових повідомлень-рішень не було додано розрахунку податкового зобов'язання, а оскаржувані повідомлення-рішення не були надіс-лані до 01 липня поточного року.

Крім цього, представник позивача зазначає про те, що дозвіл №06-0410 на розміщення тимчасової споруди площею 12 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4, виданий 12.03.2010, закінчив свою дію 08.04.2011; цей дозвіл і паспорт прив'язки тимчасової споруди не мають наслідком набуття права власності чи користування на земельну ділянку; позивач з 01.01.2012 є платником єдиного податку, тому звільнений від сплати земельного податку згідно з п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України; податкова вимога містить некоректну суму грошового зобов'язання, яка не відповідає сумі податковим повідомленням-рішенням; подат-ковий борг є неузгодженим.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що позивач як землекористувач є платником земельного податку. Представник відповідача ОСОБА_5 у запереченнях зазначив, що позивач при постановці на облік як платника земельного податку надав, серед іншого, дозвіл №06-0410 на розмі-щення тимчасової споруди площею 12 кв.м., за адресою: АДРЕСА_4, виданий 12.03.2010 Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА. Протягом 2014, 2015 рр. відповідачем нараховувався позивачу земельний податок за використання земельної ділянки за вищевказаною адресою. За цей період інша інформація (зміна місця розташування тимчасової споруди, не продовження дозволу КМДА, зміна власника, знесення тощо) до контролюючого органу не надходила. З огляду на несплату позивачем податкового зобов'язання із земельного податку відповідачем винесено податкову вимогу про сплату податкового боргу, а також рішення про опис майна у податкову заставу.

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_1 підтримав позов з наведених у позовній заяві підстав.

Представник відповідача ОСОБА_6 не визнала позов, посилаючись на подані заперечення на позов.

На пропозицію суду представники сторін подали до суду додаткові письмові пояс-нення щодо обставин справи.

У письмових поясненнях (вх. від 27.02.2018) представник відповідача ОСОБА_6 зазначила, що згідно з базою даних АІС "Податковий блок" позивачем 01.02.2017 ану-льовано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 17.08.2009 й станом на 26.02.2018 позивач не здійснює підприємницьку діяльність.

У відзиві на заперечення відповідача проти позову (вх. від 12.03.2018) представник позивача ОСОБА_1 зазначив про безпідставність нарахування земельного податку, з огляду на відсутність у відповідача офіційної інформації з Державного земельного кадастру щодо наявності у позивача права власності чи користування на земельну ділянку, а також на те, що дозвіл на розміщення тимчасової споруди не є підставою для нарахування земельного податку. Також представник позивача зазначив, що власник тимчасової споруди при укладе-нні договору про пайову участь вносить плату, яка розраховується залежно від площі такої споруди та вартості земельної ділянки. Цим самим, на думку представника позивача, фактич-но відбувається плата за розміщення тимчасової споруди (малої архітектурної форми (МАФ)) на земельній ділянці, а не у формі земельного податку чи орендної плати.

У додаткових письмових поясненнях, залучених судом до матеріалів справи в судово-му засіданні 13.03.2018, представник відповідача ОСОБА_6 зазначила, що згідно з даними АІС "Податковий блок" позивач перебуває на обліку як платник земельного податку за земельну ділянку під тимчасовою спорудою, за адресою: АДРЕСА_4, а також наведено розрахунок земельного податку з фізичних осіб позивачу за 2015р. у розмірі 3206,21 грн., що відповідає у повідомленні-рішенні від 26.10.2015 №9349-17.

У письмових поясненнях (вх. від 28.03.2018) представник позивача ОСОБА_1 зазначив про отримання інформації від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, яка свідчить про відсутність у ОСОБА_3 права власності/користування зазначеною вище земельною ділянкою, яка згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на неру-хоме майно та їх обтяжень належить іншим особам, а також про те, що відповідач не звер-тався і не отримував від територіальних органів Держгеокадастру відомостей щодо позивача як власника земельних ділянок у порядку ст. 286 ПК України та Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвер-дженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1386. Крім цього, пред-ставник позивача висловив незгоду з наведеним відповідачем розрахунком земельного податку за 2015р., зазначивши про те, що підлягали застосуванню ставки 2014р., з огляду на прийняття Київською міською радою рішення про встановлення розмірів плати за землю у 2015р. з порушенням вимога пп.пп. 12.3.4, 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України.

Водночас письмові заперечення відповідача на відзив (вх. від 28.03.2018) суд не прийняв до розгляду у зв'язку з порушенням представником відповідача встановленого судом в судовому засіданні 13.03.2018 п'ятиденного строку для їх подання і відсутністю поважних причин пропуску цього строку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення, якими згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 286.5 ст. 286 ПК України позивачу визначено податкові зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб, а саме:

- від 30.06.2014 №2158-15 на суму 2567,02 грн.;

- від 26.10.2015 №9349-17 на суму 3206,21 грн.

Як вірно зазначив представник позивача і підтверджується наявними у справі копіями цих податкових повідомлень-рішень та їх корінців (а.с. 22, 23, 39, 40), у них вказана подат-кова адреса платника податків, а саме: АДРЕСА_4.

Водночас, згідно з наявною у справі копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення №0101114760545 (а.с. 39), оригінал якого на вимогу суду надано відповідачем для огляду і досліджено судом в судовому засіданні 01.03.2018, податкове повідомлення-рішення від 30.06.2014 №2158-15 надіслано позивачу 31.07.2014 на адресу: АДРЕСА_1, а також містить відмітку про вручення позивачу особисто 07.08.2014 і підпис останнього.

Згідно з наявними у справі копіями поштового конверту про відправлення поштового відправлення №0101117031560, довідки пошти від 12.12.2015 про причини повернення, квитанції про оплату послуг поштового зв'язку від 10.11.2015 №7840 (а.с. 41, 42), оригінали яких на вимогу суду надано відповідачем для огляду і досліджено судом в судовому засіданні 01.03.2018, податкове повідомлення-рішення від 26.10.2015 №9349-17 надіслано позивачу 10.11.2015 на адресу: АДРЕСА_1, однак повернулося без вручення адресату за терміном зберігання.

ДПІ винесено податкову вимогу від 13.04.2016 №1670-17, згідно з якою відповідач попереджає позивача про те, що станом на 12.04.2016 сума податкового боргу із земельного податку з фізичних осіб (основний платіж) становить 5134,04 грн., і вимагає її сплати.

Також ДПІ прийнято рішення від 13.04.2016 №1607-17 про опис майна у податкову заставу.

Отримання у травні 2016р. вказаних податкової вимоги і рішення про опис майна у податкову заставу, копії яких наявні у справі (а.с. 13, 14), визнається представником позива-ча у позовній заяві і ніким не заперечується. Також позивачем отримано лист ДПІ від 22.04.2016 №4651/п/26-55-17-02, в якому зобов'язано позивача протягом десяти днів з дня його отримання надати до ДПІ письмову заяву з переліком об'єктів, які пропонується внести до податкової застави із зазначенням їх приблизної ринкової вартості, визначеної суб'єктом оціночної діяльності (а.с. 15-16).

Позивач звернувся до відповідача із запитом від 02.06.2016 про надання публічної інформації, який отримано відповідачем 06.06.2016 згідно з наявною у справі копією запиту, що містить відповідний відбиток (а.с. 17). У запиті позивач просив надати копії податкових повідомлень-рішень, на підставі яких ДПІ винесено вищевказану податкову вимогу, письмо-вий розрахунок розміру нарахованого земельного податку, копії документів, на підставі яких ДПІ віднесла позивача до платників земельного податку з фізичних осіб.

Листом ДПІ від 10.06.2016 №5742/п/26-55-13-05, копія якого міститься у справі (а.с. 18, 19), позивачу надана відповідь, в якій повідомлено, що при постановці на облік як плат-ника земельного податку позивачем були надані копії документів: свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 17.08.2009, паспорту громадянина України, дозволу №06-0410 на розміщення тимчасової споруди площею 12. кв.м., за адресою: АДРЕСА_4, виданого 12.03.2010 Головним управлінням містобуду-вання, архітектури та дизайну міського середовища КМДА. Також повідомлено, що протя-гом 2012-2015 рр. нараховувався земельний податок за використання земельної ділянки за вищевказаною адресою. За цей період до податкової інспекції не надходила інша інформація щодо розміщеної тимчасової споруди, а саме: зміни місця розташування, не продовження дозволу КМДА, зміна власника, знесення, тощо. Крім цього, позивачу повідомлено про суму земельного податку на 2015р. у розмірі 3387,16 грн., а також про те, що станом на 10.06.2016 у позивача обліковується податковий борг із земельного податку у сумі 8340,25 грн.

Цим листом також надіслано позивачу копії податкових повідомлень-рішень за 2014-2015 рр.

Також судом встановлено, що позивач з 17.08.2009 зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 01.01.2012 перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного внеску (2-га група): "52.11.0. Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту", "70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна", що підтверджується наявними у справі копіями свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серія НОМЕР_3 номер запису в ЄДРПОУ 2 073 000 0000 019221 від 17.08.2009, свідоцтва платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 від 18.05.2012 (а.с. 29-31) і визнається відповідачем.

12 березня 2010р. Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища КМДА надано позивачу дозвіл №06-0410 на розміщення тимчасової споруди (на тимчасове розміщення зупинкового комплексу, зблокованого з кіоском з прода-жу проїзних квитків) (12,50 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_4 у Печерському районі, копія якого міститься у справі (а.с. 26, 27). Згідно з паспортом прив'язки тимчасової споруди №06-0410, копія якого наявна у справі (а.с. 28), площа зупинкового комплексу 12,0 кв.м., 2,0м*6,0м.

Слід зауважити, що у свідоцтві платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 від 18.05.2012 вказано місце провадження господарської діяльності позивача: АДРЕСА_4. Водночас, зважаючи на визнаний обома сторонами і документально підтверджений факт здійснення позивачем господарської діяльності саме за адресою: АДРЕСА_4 у Печерському районі, а також відсутність у м. Києві такої адреси як "АДРЕСА_4", суд при вирішенні справи виходить з того, що у свідоцтві платника єдиного податку Серія НОМЕР_2 від 18.05.2012 допущена описка в частині правильності зазначення адреси місця провадження позивачем господар-ської діяльності і враховує як вірне місце провадження позивачем господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_4.

Згідно з даними з АІС "Податковий блок", що підтверджуються доданою представни-ком відповідача до письмових пояснень (вх. від 27.02.2018) роздруківкою з АІС "Податковий блок" (а.с. 63) і не заперечувалися представником позивача, позивач з 01.02.2017 анулював свою господарську діяльність як платник єдиного податку 2-ї групи.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності податкових повідомлень-рішень про нарахування позивачу земельного подат-ку як землекористувачу, а також податкової вимоги про сплату податкового боргу і рішення про опис майна у податкову заставу.

Як визначено у пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) контролюючий орган зобов'яза-ний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у т.ч. за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з пп.пп. 14.1.72 і 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України земельним податком виз- нається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юри- дичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у корис- тування земельні ділянки державної та комунальної власності, у т.ч. на умовах оренди.

Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.

Згідно з пп.пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі; об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пп. 271.1.1); площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп. 271.1.2).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПК України).

Водночас згідно з п. 269.2 ст. 269 ПК України особливості справляння податку суб'єк-тами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звіт-ності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

Пунктом 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України (у редакції, що діяла на час винесення подат-кового повідомлення-рішення від 30.06.2014 №2158-15) було передбачено, що платники єди-ного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Цим же пунктом (у редакції, що діяла на час винесення податкового повідомлення-рішення від 26.10.2015 №9349-17) було передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої-третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Як було встановлено судом, позивач на протязі 2014, 2015рр. здійснював свою госпо-дарську діяльність як платник єдиного податку 2-ї групи за адресою: АДРЕСА_4, де була розміщена тимчасова споруда, площею 12 кв.м.

Оскільки земельна ділянка під вказаною тимчасовою спорудою використовувалася позивачем у 2014, 2015 рр. для провадження господарської діяльності і не могла бути вико-ристана ним іншим чином, то останній як платник єдиного податку згідно з п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України звільнявся від обов'язку сплати земельного податку за користування земель-ною ділянкою під цією тимчасовою спорудою.

Аргументованих заперечень і доказів, які б спростовували підставу звільнення пози-вача від сплати спірного земельного податку, відповідач під час розгляду справи не навів.

Таким чином, оскільки відповідач не врахував вищевказаних обставин й в порушення п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України здійснив спірне нарахування позивачу земельного податку, суд дійшов висновку про незаконність такого нарахування, що є підставою для визнання протиправними і скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому суд враховує аналогічний висновок Верховного Суду щодо застосування п. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, наведений у постанові від 13.03.2018 в адміністративній справі №815/2146/17 (№К/9901/1698/17) (www.reyestr.court.gov.ua/Review/72745329).

Посилання представника позивача на те, що податкові повідомлення-рішення були надіслані позивачу в порушення п. 58.1 ст. 58, п. 286.5 ст. 286 ПК України без розрахунку податкового зобов'язання та після 01 липня поточного року знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи. Також відповідач не надав документального підтвердження звернення до територіального органу Держгеокадастру та (або) отримання від такого органу відомос-тей, необхідних для нарахування позивачу земельного податку, в порядку ст. 286 ПК України та Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1386.

Суд зауважує, що дані обставини, самі по собі, мають формальний характер і, за інших обставин, кожна з них не могла б розглядатися судом як самостійна підстава для висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Проте, на переконання суду, у цій справі порушення відповідачем порядку надіслання податкового повідомлення-рішення у відповідний строк та з необхідними розрахунками податкових зобов'язань, а також відсутність належного і достовірного документального підтвердження отримання відповіда-чем необхідної для визнання спірних податкових зобов'язань податкової інформації, свідчать про формальний підхід відповідача до прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 30.06.2014 №2158-15 та від 26.10.2015 №9349-17.

Водночас посилання представника позивача на те, що позивач не є платником земель-ного податку за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4, так як у нього відсутнє зареєстроване право власності або право користування цією земель-ною ділянкою, на підтвердження чого до суду надав інформаційні довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 11.03.2016 №116612361 та від 11.03.2018 №116612420, а також лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 05.03.2018 №ПІ-56/0-47/0/43-18 про відсутність у Державному земельному кадастрі відомос-тей про наявність у позивача права власності чи користування на вказану земельну ділянку, то суд їх відхиляє, оскільки відсутність зареєстрованого права на земельну ділянку не спрос-товує фактичне використання позивачем земельної ділянки під розміщеною ним для прова-дження господарської діяльності тимчасової споруди.

Доводи представника позивача щодо не продовження дії дозволу №06-0410 суд відхиляє, оскільки доказів припинення позивачем господарської діяльності у 2014, 2015рр. за адресою: АДРЕСА_4, представник позивача не надав, а судом встановлено, що свідоцтво платника єдиного податку анульовано 01.02.2017.

Також суд відхиляє доводи представника позивача щодо не надіслання відповідачем податкових повідомлень-рішень і не отримання їх позивачем внаслідок допущення відпові-дачем помилки в адресі позивача, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам п. 58.1 ст. 58 ПК України.

Так, повідомлення про вручення поштового відправлення №0101114760545 свідчить про надіслання відповідачем 31.07.2014 податкового повідомлення-рішення від 30.06.2014 №2158-15 на адресу місця проживання позивача (АДРЕСА_1) та отримання позивачем цього податкового повідомлення-рішення 07.08.2014.

Поштовий конверт про відправлення поштового відправлення №0101117031560, довідка пошти від 12.12.2015 про причини повернення, квитанція про оплату послуг пошто-вого зв'язку від 10.11.2015 №7840 свідчать про те, що податкове повідомлення-рішення від 26.10.2015 №9349-17 надіслано позивачу 10.11.2015 на адресу: АДРЕСА_1, однак повернулося без вручення адресату за терміном зберігання.

Таким чином, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 30.06.2014 №2158-15 вручено особисто позивачу 07.08.2014, а податкове повідомлення-рішення від 26.10.2015 №9349-17 повернулося до ДПІ без вручення позивачу за закінченням терміну зберігання згідно з довідкою пошти від 12.12.2015.

Згідно з абзацом 3 п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 26.10.2015 №9349-17 не було вручене позивачу з причин незалежних від відповідача - за закінченням терміну зберігання поштового відправлення, то згідно з абзацом 3 п. 58.1 ст. 58 ПК України дане податкове повідомлення-рішення вважається врученим позивачу 12.12.2015.

Отже, посилання представника позивача на положення абз. 4 п. 58.3 ст. 58 ПК України щодо помилки контролюючого органу та його твердження про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються не врученими, є безпідставними.

Щодо незгоди представника позивача з розрахунком земельного податку за 2015р., який вважає, що підлягали застосуванню ставки 2014р., з огляду на прийняття Київською міською радою рішення про встановлення розмірів плати за землю у 2015р. з порушенням вимог пп.пп. 12.3.4, 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України, то в даній справі вказані доводи не мають значення для розгляду справи, оскільки безвідносно до ставок земельного податку у 2014, 2015 рр. позивач був звільнений від його сплати з наведеної судом вище підстави.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Зважаючи на те, що визначений відповідачем податковий борг позивача в сумі 5134,04 грн. виник на підставі протиправних податкових повідомлень-рішень, які прийняті з порушенням податкового законодавства і підлягають скасуванню, то суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкової вимоги від 13.04.20126 №1607-17 та рішення від 13.04.2016 №1607-17 про опис майна у податкову заставу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

З огляду на задоволення позову та згідно із ст. 139 КАС України судовий збір у сумі 1102,40 грн., сплачений позивачем згідно з наявною у справі квитанцією від 22.06.2016 №90/208, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 90, 139, 140, 241-246, 250, пп. 10 п. 1 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_3 (03058, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 30.06.2014 №2158-15, від 26.10.2015 №9349-17.

3. Визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Державної податкової інспек-ції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.04.2016 №1670-17.

4. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 13.04.2016 №1607-17.

5. Стягнути на користь ОСОБА_3 (03058, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2, код ЄДРПОУ 39669867).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293, 295-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.А. Костенко