Decision № 76112192, 29.08.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2018 року м. Київ № 826/15430/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління ДФС у м. Києвіпро визнання протиправною та скасування,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (03062, АДРЕСА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 09.12.2018, просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 05.09.2017 № Ф-71330-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 87297,45 грн., з яких 83073,09 грн. недоїмка та 4224,36 грн. - штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана вимога є протиправною, оскільки прийнята в порушення вимог Податкового кодексу України.

Так, позивач вказав, що згідно з повідомленням від 25.12.2015 № 17332/Н/26-5717-01-25 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві йому було запропонувано з'явитись до податкового органу для ознайомлення та підписання акту документальної планової виїзної перевірки та вимоги про сплату боргу (недоїмки) по сплаті єдиного внеску.

В той же час позивач вказав, що у акті перевірки від 29.12.2015 № 835/26-57-17-01/НОМЕР_1 про результатами документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства зазначено про те, що 27.11.2015 на адресу ОСОБА_1 було направлено письмові повідомлення за № 192/4127-225 та копію наказу про проведення планової виїзної перевірки від 27.11.2015 № 2046, які отримані ОСОБА_1 особисто.

Разом з тим, позивач наголосив, що зазначені в акті перевірки відомості не відповідають дійсності, оскільки у період з 16.11.2015 по 03.12.2015 він перебував на території Турецької Республіки, про що свідчать штампи в'їзної та виїзної віз в його закордонному паспорті.

Більш того, позивач звернув увагу суду на те, що у довідці Південного поштамту від 14.01.2016 № 38-06-74-54 зазначено, що рекомендований лист за № 0317006254938 з повідомленням із поштового відділення № 170 на адресу: АДРЕСА_2 на прізвище ОСОБА_1 доставлялись листоношою ОСОБА_2 та було вручено неналежній особі.

При цьому, позивач наголосив, що виїзна перевірка відбулась в період з 10.12.2015 по 23.12.2015 не відповідає дійсності, оскільки у період з 04.12.2015 по 18.12.2015 він перебував у відрядженні на ПрАТ «Олеській завод мінеральних вод».

Також позивач вказав на те, що у період з 23.12.2015 по 29.12.2015 він перебував на території Турецької Республіки, про що також свідчать відтиски в'їзної та виїзної віз в його закордонному паспорті.

Крім того позивач звернув увагу суду на те, що у зв'язку із незаконними діями ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві він звернувся до ГУ ДФС у м. Києві зі скаргою, проте відповіді на таку скаргу він не отримав.

Як вказує позивач у позовній заяві, у зв'язку із порушенням посадовими особами ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві податкового законодавства він вирішив припинити підприємницьку діяльність, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до Турецької Республіки. Так, 01.02.2018 він звернувся із заявою до Державної реєстраційної служби у Святошинському районі м. Києва про закриття ФОП ОСОБА_1, у зв'язку з чим, того ж дня його підприємницьку діяльність було припинено, про що здійснено відповідний запис у Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, позивач наголосив, що дію з припинення підприємницької діяльності не було б проведено без довідки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, з огляду на що, за висновком позивача, податковий орган фактично визнав закриття ФОП ОСОБА_1

Позивач вказав, що не дивлячись на той факт, що фактично діяльність ФОП була припинена, 25.05.2016 від ГУ ДФС у м. Києві він отримав податкову вимогу № 28413-17 про суму сплати податкового боргу у розмірі 234948,56 грн.

Більш того у додаткових поясненнях позивач вказав, що ним він не отримував акт перевірки, а також повторно наголосив, що не отримував повідомлення про проведену перевірку, що підтверджується листом Південного поштамту.

Таким чином, позивач посилається на те, що посадовими особами ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було сфальсифіковано виїзну планову перевірку позивача, яка фактично не проводилась, з огляду на що позивач просить суд задовольнити позов та скасувати податкову вимогу.

Представник відповідача надіслав до суду відзив проти позову, в якому послався на безпідставність позовних вимог вказавши, що посадовими особами ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві було проведено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за результатами якої складено акт від 29.12.2015 № 835/26-57-17-01/НОМЕР_1.

При цьому, як у відзиві на позовну заява, так і у додаткових поясненнях представник відповідача наголосив, що вказану перевірку проведено на підставі наказу від 27.11.2015 № 2046, який того ж дня було направлено на адресу позивача рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення та 30.11.2015 отримано ОСОБА_1, про що свідчить підпис останнього на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення за № 0317006254938.

У відзиві представник відповідача звернув увагу суду на той факт, що контролюючим органом вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про проведення перевірки. В той же час, представник податкового органу зазначив, що контролюючий орган не може відповідати за дії поштової установи, з огляду на те, що до податкового органу повернулося рекомендоване повідомлення про отримання ОСОБА_1, наказу про проведення перевірки.

Разом з тим, представник відповідача вказав, що за результатами проведеної перевірки було виявлено порушення позивачем вимог п. 44.3 ст. 44 та п. 172.2. ст. 177 Податкового кодексу України, а саме занижено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік на суму 236572,43 грн. та не сплачено єдиний соціальний внесок на суму 86522,24 грн.

Між тим представник контролюючого органу стверджує, що акт перевірки було направлено на адресу позивача та отримано ним 05.01.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за № 0820200387705.

При цьому, останній зазначив, що за результатами перевірки на підставі акту контролюючим органом прийнято податкове повідомлення рішення від 20.01.2016 № 0001041201 (не є предметом оскарження у даній справі) та сформовано податкову вимогу від 05.09.2017 № 71330-17 (є предметом оскарження у даній справі).

З огляду на викладене представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.12.2018 відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 08.02.2018.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За результатами судового засідання 20.02.2018 на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України ухвалено про продовження розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 26.04.2004 за адресою: АДРЕСА_1, про що здійснено запис про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР за № 2 072 017 0000 003715.

Відповідно до положень ст. 71.1 ст. 75, ст. 77 Податкового кодексу України ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києва прийнято наказ від 27.11.2015 № 2046, яким з 10.12.2015 вирішено провести планову виїзну документальну перевірку ОСОБА_1 тривалістю 10 робочих днів з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

З матеріалів справи видно, зокрема, з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0317006254938 видно, що вказаний наказ направлено ФОП ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 та отримано ним 30.11.2015, про що свідчить підпис на повідомленні.

Щодо проведення перевірки до матеріалів справи залучено акт перевірки від 29.12.2015 № 835/26-57-17-01/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), складений ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства.

Як зазначено в Акті перевірки, перевірку проведено з відома ФОП ОСОБА_1, оскільки останній повідомлений належним чином про проведення перевірки 30.11.2015. При цьому, в Акті перевірки зафіксовано, що 10.12.2015 ФОП ОСОБА_1 на ознайомлення та підписання направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки не з'явився, про що працівниками податкового органу складено акт від 10.12.2015 № 38 про неявку на ознайомлення та підпис у направленнях на перевірку.

Також Акт перевірки місить інформацію про те, що 11.12.2015 позивачу був направлений лист № 16476/Н/17-01 про надання документів, що підтверджують показники податкової звітності, проте на виконання вимог вказаного листа фізичною особою не надано документів.

В акті перевірки також зазначено, що перевірка проведена в приміщенні ДПІ у Святошинському районі м. Києва ГУ ДФС у м. Києві.

Так, документальною плановою виїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1:

п. 44.3 ст. 44 ПК України ФОП ОСОБА_1 не надав до ДПІ у Святошинському районі документи, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності за період 01.01.2012 по 31.12.2014;

п. 177.2 ст. 177 ПК України, а саме: неналежне ведення обліку доходів та витрат, заниження ФОП ОСОБА_1 оподаткованого доходу по податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 1127413,78 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік на загальну суму 188849,94 грн.;

(в контексті оскаржуваного рішення) - п. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ФОП ОСОБА_1 не сплатив єдиний соціальний внесок за 2014 рік на загальну суму 86522,24 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві складено податкову вимогу від 29.12.2015 № 0000181201, податкове повідомлення рішення від 20.01.2016 № 0001041201, податкову вимогу від 22.05.2017 № 28413-17, яка є предметом оскарження у даній справі.

Крім того, 05.09.2017 відповідачем сформовано оскаржувану вимогу № 71330-17, якою зобов'язано позивача сплатити штраф (недоїмку) у розмірі 87298,45 грн.

При цьому, як зазначив позивач у позовній заяві, на вказану вимогу ним було подано скаргу до ГУ ДФС у м. Києві, проте жодної відповіді до цього часу він так і не отримав. Втім, доказів такого оскарження до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, позивач, вважаючи вимогу від 05.09.2017 № 71330-17 такою, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції з 15.12.2017) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Слід зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі також - «Закон про ЄСВ») порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 цього Закону документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п/п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Так, згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Приписами пп. 75.1.2 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Отже, аналізуючи вказану норму, суд зазначає, що документальна планова виїзна перевірка проводиться за місцезнаходженням платника податків.

В той же час відповідно до ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. Дотримання цих умов учасниками справи не заперечується.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Слід додати, що відповідно до п. 42.2. ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність підстав для початку проведення перевірки, оскільки наказ про проведення перевірки від 27.11.2015 № 2046 було надіслано за податковим адресом позивача, а відтак відповідачем дотримано вимог п. 42.2., п. 45.1. та п.77.4. ПК України. При цьому, до матеріалів справи не надано доказів повідомлення позивачем відповідача про зміну податкової адреси в порядку п. 42.3. ПК України.

В той же час допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 77.6 ст. 77 ПК України).

Відповідно до ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Таким чином, обов'язковими умовами для проведення документальної виїзної планової перевірки та допуску перевіряючи до перевірки є виконання дій, передбачених п. 77.4 ст. 77 ПК України щодо направлення наказу та пред'явлення належним чином вище зазначених документів передбачених п. 81.1 ст. 81 ПК України.

В той же час, згідно з п. 81.1 ст. 81 ПК України при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

При цьому, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Однак, у даному випадку, представники фіскального органу, в порушення вимог п/п. 75.1.2. ПК України, представники фіскального органу взагалі не здійснювали вихід на перевірку за місцезнаходженням позивача, хоча, як вбачається з відміток у закордонному паспорті, у період з 03.12.2015 по 29.12.2015 ОСОБА_1 перебував на території України. Наведене підтверджується і самим змістом Акту перевірки, де зазначено, що перевірка проводилась у приміщенні податкової інспекції.

Відповідно, представники відповідача не здійснювали пред'явлення направлення на проведення перевірки та наказу про проведення перевірки, що є передумовою для початку проведення перевірки. В контексті наведеного відповідно відсутній акт (абзац 8 п. 81.1. ПК України) про відмову від підпису у направленні на перевірку, який може бути підставою для початку проведення такої перевірки.

В матеріалах справи також відсутні докази не допуску посадових осіб до проведення перевірки (акт про недопуск - п. 81.2. ПК України) або докази про те, що платник податків відсутній за місцезнаходженням, зазначеним в ЄДР (акт про відсутність за місцезнаходженням).

В матеріалах справи також відсутні докази витребування у позивача матеріалів, необхідних для проведення перевірки, як і акти про відмову у наданні таких документів чи засвідчені опису документів (п. 85.6., п. 85.7. ПК України), на яку (відмову) посилається відповідач.

Наведене свідчить про порушення прав позивача, передбачених: п/п. 17.1.6. ПК України, зокрема: бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок; п/п. 17.1.8. ПК України - вимагати від контролюючих органів проведення перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь платника податків. Наведене також призвело до неможливості реалізації платником податків своїх обов'язків щодо надання документів, передбачених п/п. 16.1.5. та ст. 85 ПК України.

Таким чином, перевірка розпочата та проведена з порушенням вищезгаданих норм ПК України, а відтак Акт перевірки є доказом, здобутим з порушенням закону в зв'язку з чим та на підставі ч. 1 ст. 74 КАС України судом до уваги не береться та, відповідно, не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, суд враховує загальну правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v.Croatia, «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v.The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv.Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v.Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції з 15.12.2017) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваної вимоги.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, стягуються відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (03062, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати вимогу від 05.09.2017 № Ф-71330-17 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 87297,45 грн., прийняту до Головним управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (03062, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ: 39439980). понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 872,97 грн. (вісімсот сімдесят дві гривні 97 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін