Decision № 76055270, 09.08.2018, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року Справа № 804/4202/18

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не завляє саостійних вимог - Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2018 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради, в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії за віком за минулий період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року (включно).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. На звернення ОСОБА_2 про виплату заборгованості пенсії за період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року включно, відповідачем повідомлено із посиланням на рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради від 15.02.2018 року № 4 про відсутність підстав виплати заборгованості за вказаний період. Позивач вважає, що відповідач своїми незаконними діями протиправно не здійснює виплату пенсії в порушення вимог діючого законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 року відстрочено ОСОБА_2 сплату судового збору до ухвалення судового рішення по суті позовних вимог, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи на 02.07.2018 року на 12:30 год.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

25 червня 2018 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач посилається на те, що розпорядженням начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №18 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.02.2018 року, ОСОБА_2 було відновлено (призначено ) виплату пенсії з 01.01.2018 року, проте виплату заборгованості за період з березня 2016 року по грудень 2017 року вказаним рішенням не призначено. Зважаючи, що інформацією стосовно підстав невиплати пенсії позивачу за період з березня 2016 року по грудень 2017 року відповідач не володіє, так як позивач до 01.01.2018 року перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради надала до суду копії документів щодо поновлення (припинення) пенсійних виплат ОСОБА_2 стосовно призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

В судове засідання, призначене на 02.07.2018 року сторони не з'явились, від позивача поступило клопотання про розгляд справи за її відсутності в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

Приймаючи до уваги ту обставину, що відповідач та третя особа про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в судове засідання 02.07.2018 року не з'явились, причину неявки суду не повідомили, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи суду не подавали, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 257 кас України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 0000459000 від 17.01.2018 року.

Згідно заяви від 18.01.2018 року про взяття на облік та витребування пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Павлоградському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області до 01.02.2018 року) з 01.01.2018 року.

31 січня 2018 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зроблено запит № 2094/02/19 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про надіслання пенсійної справи та атестату із повідомленням, по який час пенсіонер - ОСОБА_2 Вікторівназабезпечений пенсією.

Згідно атестату Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області № 459 від 07.02.2018 року, ОСОБА_2 було виплачено пенсію по 29.02.2016 року.

За результатами засідання Комісії з розгляду подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати та подання про припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради прийнято рішення про відновлення ОСОБА_2 виплати пенсії з 01 січня 2018 року, що підтверджується протоколом № 4 від 15.02.2018 року.

Розпорядженням начальника відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №18 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 20.02.2018 року, на підставі рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради, оформленого вказаним протоколом № 4 від 15.02.2018 року, позивачу було відновлено (призначено) виплату пенсії з 01.01.2018 року.

Крім того, Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради надано протокол №8 засідання Комісії з розгляду подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати та подання про припинення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Павлоградської міської ради від 13.04.2018 року, відповідно до якого вирішено щодо утвореної заборгованості по пенсійній виплаті з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року ОСОБА_2 необхідно звернутись до суду.

Доказів про підстави припинення виплати пенсії позивачу за період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року, відповідачем не надано.

Не погодившись з вказаними діями пенсійного органу, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі Закон № 1706-VII), відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (стаття 1 Закону № 1706-VII).

Частиною першої статті 4 Закону № 1706-VII закріплено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IVпередбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

В силу частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Таким чином, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Згідно зі статтею 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Право позивача на отримання пенсії відповідачем не заперечується.

Приписами частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Аналіз викладених норм свідчить про те, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення та лише з підстав, визначених частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV. При цьому припинення виплати пенсії з інших підстав можливо лише у випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що Законом України від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.

Натомість, як вбачається з відзиву на позов, відповідач посилається на пункт 3 частини 1 статті 12 Закону України№ 1706-VII та зазначає, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Також, відповідач вказує на те, що рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абзац сьомий частини першої статті 12 Закону України№ 1706-VII).

Окрім того, відповідач посилається напункт 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо-переміщеним особам», яким передбачено, що соціальні виплати припиняються, в тому числі, у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Проте, посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов на постанову Кабінету Міністрів України Кабміну від 08.06.2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» суд вважає безпідставними, оскільки постанови Кабінету Міністрів України є підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим, при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку - Законом №1058.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового актаКонституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Крім того, посилання відповідача на статті 4 та 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» є необґрунтованим, оскільки матеріали справи не містять відомостей щодо скасування довідки про взяття на облік ОСОБА_2 як внутрішньо переміщеної особи.

Також суд зазначає, що доказів прийняття рішення про припинення виплати пенсії з встановлених законом підстав Управлінням Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області та жодних обґрунтованих пояснень відповідачем до суду не надано.

Щодо твердження відповідача про те, що, оскільки, пенсійна справа ОСОБА_2 не була надіслана до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, тому в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відсутні документи про причини невиплати пенсії позивачу за період з березня 2016 року по грудень 2017 року, суд зауважує, що Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).

Так, згідно пункту 4.12 вказаного Порядку № 22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніше п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач зверталась до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області і заявою про затребування пенсійної справи з Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області, що не заперечується відповідачем.

Судом встановлено, що запит про витребування пенсійної справи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області датується 31 січня 2018 року за №2094/02/19 (а.с. 33). Доказів направлення вказаного запиту відповідачем не надано.

З викладених обставин суд робить висновок, що відповідачем порушено порядок витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів неможливості отримання пенсійної справи позивача чи витребування її іншими органами пенсійної системи.

При цьому, як вбачається з наданих відповідачем розпоряджень, протоколів, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області володіє інформацією стосовно умов призначення пенсії ОСОБА_2, коефіцієнту стажу, розміру пенсії, зарахованого стажу, а також відомостями про попередні дати перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що у пункті 2 Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30.07.2015 року № 13-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436, міститься визначення, що електронна пенсійна справа - це сукупність інформації, яка обробляється на базі централізованих інформаційних технологій у формі електронних даних для забезпечення призначення/перерахунку та виплати пенсій, формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» та «Про захист персональних даних», включаючи обов'язкову інформацію про паспортні дані пенсіонера та його місце проживання; копії документів, на підставі яких призначено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання тощо) та проводиться її виплата; іншу інформацію, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати з часу її призначення до закриття пенсійної справи.

Отже, в даному випадку відповідач не був позбавлений можливості отримати електронну пенсійну справу.

Зважаючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та забезпечує додержання вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення, не вчинено жодних дій щодо поновлення прав позивача на соціальний захист, зокрема, права на пенсію за віком за період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року, суд вбачає ознаки дискримінації по відношенню до позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України в залежності від міста проживання, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підлягають задоволенню вимоги позивачапро зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком за минулий період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року (включно), оскільки відповідно до статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846, такі виплати здійснюються управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації) пенсіонера.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем не було наведено належним доказів правомірності відмови у відновленні виплати пенсії ОСОБА_2, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що ухвалою суду від 12.06.2018 року сплату судового збору ОСОБА_2 було відстрочено до ухвалення рішення по суті позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що 27.06.2018 року позивачкою було подано до суду квитанцію № 3887232 від 27.06.2018 року про сплату судового збору у сумі 704,80 грн. за подання позову до суду.

За таких обставин, розподіл судових витрат вирішується у відповідності до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 73-78, 90, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б. 26), третя особа - Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради (код ЄДРПОУ 03192170, Дніпропетровська обл. м. Павлоград, вул. Центральна б. 47) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком за минулий період з 01.03.2016 року по 31.12.2017 року (включно).

Стягнути на користь ОСОБА_2 (рнокпп НОМЕР_2, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(код ЄДРПОУ 21910427, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги б. 26) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева