Court ruling № 7601830, 06.10.2008, Vinnytsia Regional Court of Appeal

Справа №22-2153 2008

оскаржуване рішення ухвалено під головуванням Білої Л.М.

Категорія: 37

Доповідач: Мартьянова Л.І.

УХВАЛА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Нагорняка В.А.

Суддів: Мартьянової Л.І., Пащенко Л.В.

При секретарі: Шевчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину на 1/2 частину будинковолодіння та земельну ділянку, державних актів про право власності на земельні ділянки, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на 1/2 частину спадкового майна, визнання права власності на по господарські будівлі, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хмільницького міськрайонного суду від 8 серпня 2008 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 До дня смерті позивачка доглядала та лікувала матір, оскільки та була паралізована.

Після смерті матері залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частини будинку з відповідними господарськими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 та 0, 50 га земельної ділянки для ведення підсобного хазяйства.

За час життя матір'ю було складено два заповіти: 24 травня 1995 р. та 7 серпня 1995 року, відповідно до яких все своє заповідала своєму сину, тобто відповідачу по справі.

Рішенням Літинського районного суду від 4 грудня 2001 року заповіт, складений 7 серпня 1995 року визнано недійсним, після чого визнано недійсним і свідоцтво про право на спадщину за цим заповітом.

Згодом відповідач оформив спадщину за заповітом від 24 травня 1995 року.

Позивачка посилається на те, що вона фактично прийняла спадщину, оскільки доглядала матір, похоронила її, доглядала за будинком, зробила ремонт, забрала деякі речі, а тому просить встановити факт прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 та визнати за нею право власності на 1/2 спадкового майна, яке складається з 1/2 частини будинку по АДРЕСА_1 та 0, 50 га земельної ділянки, яка знаходиться біля будинку.

Також просить визнати недійсним заповіт, складений 24 травня 1995 року, оскільки заповіт, який був складений пізніше скасував зазначений заповіт.

Вважає, що з покійним чоловіком особисто будували і користувалися господарськими будівлями, які розміщені на земельній ділянці біля будинку покійної матері і тому просить визнати на вказані будівлі право власності.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 8 серпня 2008 року позовні вимоги задоволено частково: визнано недійсним заповіт від 24 травня 1995 р. і свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 від 26 травня 2003 року на 1/2 частину будинку з відповідною частиною господарських споруд, а також встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку спадкового майна, яке складається з 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд та земельної ділянки.

В іншій частині позову відмовити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення, оскільки воно суперечить вимогам закону та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга не піддягає до задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи спір, суд цілком підставно дійшов висновку про часткове задоволення позову і виходив з того, що рішенням Літинського районного суду від 4.12.2001 року заповіт від 7 серпня 1995 року визнано недійсним, а також визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за цим заповітом.

Відповідно до вимог ст. 544 ЦК УРСР (в редакції від 18.07.1963 р.) заповіт, складений пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або в частині, в якій він йому суперечить.

На підставі ст. 545 ч. 2 ЦК УРСР у випадку визнання заповіту недійсним, спадкоємець, який був за цим заповітом позбавлений спадщини, одержує право спадкування на загальних підставах.

Факт прийняття спадщини позивачкою знайшов своє ствердження в судовому засіданні і тому суд підставно встановив його.

Відповідно до вимог закону спадкоємцями першої черги є діти померлого в рівних долях.

Суд не встановив безперечних доказів щодо визнання права власності за позивачкою на господарські споруди і тому відмовив у задоволенні таких позовних вимог, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

За таких обставин рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду і тому до задоволення не підлягають.

Керуючись ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду від 8 серпня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.