Court ruling № 76017755, 20.08.2018, Derhachi District Court of Kharkiv Oblast

справа №619/4266/14-ц

провадження №6/619/12/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого – судді Остропілець Є.Р. за участю секретаря судового засідання Бурлаковій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про заміну способу виконання рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з заявою про зміну способу виконання рішення суду від 12.12.2014 року, ухваленого у даній цивільній справі.

У заяві ПАТ КБ "Приватбанк" просив встановити наступний спосіб виконання рішення: стягнути з Відповідача ОСОБА_1 Євгенія.Валеріївна ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації 00000, Харківська область, , вулиця Жовтнева будинок 3 на користь ПАТ КБ ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. ІД, КОД ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі - 36377,90 грн., яка складається з наступного: 15557,90 грн. - заборгованість за кредитом (тілом кредиту); 11714,45 гри. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 3087,10 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 6018, 45 – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором. Предсатвник також просив видати виконавчі листи. Представник заявника в судове засідання не з'явився , відповідно до поданої заяви просив суд розглядати справу у його відсутність, без фіксації судового засідання, просив задовольнити заяву .

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась , відповідно до поданої заяви просить суд розглядати справу у її відсутність , без фіксації судового засідання, просила відмовити у задоволенні .

Дослідивши матеріали справи , суд вважає, що заява ПАТ КБ «ПриватБанк» є необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 1 ст.18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами.

Згідно ч.3 ст.33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України"Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Така ж норма міститься і в ст.435 ЦПК України.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено ст.16 ЦК. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Відповідно ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно ч.3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ст. 12 ч.1 ч.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи позивач не надав судові доказів про спроби продажу автомобіля. Крім того, відсутність попиту на автомобіль є виключно проблемою позивача, а не відповідачки. Позивач не повідомив суд, що 16.05.2015 року службова особа Позивача - кредитним інспектором Юдіним Д.Є. та Відповідачкою був складений акт, відповідно до якого Відповідач передала Позивачеві вказаний автомобіль та технічний паспорт на нього, відповідно акта від 16.05.2-15 року.

Зазначені обставини не можуть бути визнані як поважні причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно довимог ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у заяві доказів.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникла об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Заявником в поданій заяві не наведено причин, які є поважними та давали б підстави для поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання та не надано таких доказів.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у своїй заяві просить суд змінити спосіб виконання звернення стягнення на предмет застави шляхом самостійного продажу на спосіб виконання стягнення заборгованості. Фактично ці способи виконання рішення суду випливають із такого способу захисту прав банку як стягнення кредитної заборгованості. Враховуючи, що Дергачівським районним судом Харківської області у рішенні від 12.12.2014 року встановлено наявність заборгованості за кредитним договором № 8АШЖ40000011100076 від 22.01.2007 року, встановлено невиконання умов кредитного договору, то і застосовано за вимогами банку спосіб захисту порушених прав банку як стягнення заборгованості. У рахунок погашення цієї кредитної заборгованості звернуто стягнення на предмет застави, тобто звернення стягнення на автомобіль це не спосіб захисту прав, а спосіб виконання рішення суду щодо стягнення наявної кредитної заборгованості.

Відповідно до Постанови №5 від 30.03.2012 р. Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що суд не може змінити виконання рішення суду із стягнення кредитної заборгованості на звернення стягнення на предмет застави. При цьому заборони на зміну із звернення стягнення на стягнення заборгованості не передбачено.

Таким чином, при зміні способу виконання рішення суду не буде змінено ані рішення суду по суті, ані спосіб захисту прав.

Неможливість виконання рішення суду щодо самостійного продажу заставного автомобіля пов’язана із арештом усього рухомого майна Відповідача, що підтверджується витягом з державного реєстру обтяжень рухомого майна № 52867758 від 17.07.2017 р.

Таким чином, банк не може реалізувати автомобіль, що знаходиться під арештом. Відповідно до цього попит на арештований автомобіль відсутній.

При цьому відповідач, також не сприяв виконанню рішення суду, не сприяв пошуку покупців на заставний автомобіль, Не вчиняв дій, що сприяли б зняттю арешта із заставного автомобіля.

В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2013 року, від 12 березня 2014 року та постанові Верховного Суду України від 22 вересня 2015 року суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання. Із цього випливає, що наявність невиконаного рішення суду є не лише проблемою кредитора, але і боржника.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 260,353,354, 435 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про заміну способу виконання рішення по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1 « Про стягнення заборгованості» - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було поставлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Є. Р. Остропілець