Decision № 75997921, 20.08.2018, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2018

Справа № 910/7011/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»

до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 67355,40 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 67355,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач несвоєчасно доставив вантаж (коксівне вугілля) на адресу позивача відповідно до залізничних накладних № 40762585, № 40878910, № 40878928, № 40878944, № 40878951, № 40888810, № 40888844, № 41446030, № 41594102, № 41597956, № 41594110, № 41594151, № 41637810, № 41594177, № 41594193, № 41597931, № 41597972, № 41597998, № 41639634, № 41658865, № 41504077, № 41597923, у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 67355,40 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/7011/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, праву розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив – протягом п’яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п’яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

02.07.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що заявлена сума штрафу позивачем 67 355,40 грн. не відповідає розрахунковій сумі штрафу через АРМ ПТД: згідно з накладною № 41594177 від 10.02.2018 р. (вагони № 60459468, 60309010), станція відправлення Чорноморськ- Порт- Експорт Одеської залізниці, у зв’язку з тим, що вагон № 60309010 було відчеплено, 11.02.2018р. оформлений досильний перевізний документ № 41626813, який не було зазначено у розрахунку суми штрафу позивача; згідно з накладною № 41639634 від 12.02.2018 р. (вагони № 56966054, 56298177), станція відправлення Чорморськ- Експорт Одеської залізниці, вагон № 60309010 відчеплено, 12.02.2018 р. оформлений досильний перевізний документ № 41651761, який не було зазначено у розрахунку суми штрафу позивача.

Також разом з відзивом на позов відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від суми позову – до 3367,77 грн.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

Протягом січня-лютого 2018 року ПАТ "Укрзалізниця" (далі - відповідач), здійснило на адресу ПРАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - позивач) доставку вантажів (коксівне вугілля, виробництва США, вантажовідправник - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ») по наступним залізничним накладним: № 40762585, № 40878910, № 40878928, № 40878944, № 40878951, № 40888810, № 40888844, № 41446030, № 41594102, № 41597956, № 41594110, № 41594151, № 41637810, № 41594177, № 41594193, № 41597931, № 41597972, № 41597998, № 41639634, № 41658865, № 41504077, № 41597923.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої та другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, судом встановлено, що безпосереднє перевезення товару відповідачем позивачу, що підтверджується залізничними накладними: № 40762585, № 40878910, № 40878928, № 40878944, № 40878951, № 40888810, № 40888844, № 41446030, № 41594102, № 41597956, № 41594110, № 41594151, № 41637810, № 41594177, № 41594193, № 41597931, № 41597972, № 41597998, № 41639634, № 41658865, № 41504077, № 41597923, свідчить про виникнення між сторонами прав та обов’язків за договором перевезення.

Позивач зазначає суду про те, що за всіма переліченими вище накладними, відповідачем були порушені строки доставки.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Крім того, обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (далі - Статут), затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 року N 457, відповідно до п. 1 якого залізничний транспорт загального користування (далі - залізничний транспорт) є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях.

Відповідно до пункту 3 Статуту, його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під'їзні колії).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 17 Статуту перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах. Форма договору про організацію перевезень вантажів встановлюється Правилами. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється місячне планування перевезень.

Умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

Порядок розроблення, термін подання заявок, затвердження планів та облік виконання перевезень вантажів встановлюються Правилами, а військових перевезень - спеціальними інструкціями.

Пунктом 41 Статуту передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до статті 116 Статуту залізниць за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Згідно п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочку доставки вантажу складає – 67355,40 грн.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, судом встановлено наступне.

Згідно з накладною № 41594177 від 10.02.2018 (вагони № 60459468, 60309010), станція відправлення Чорноморськ- Порт- Експорт Одеської залізниці, позивач нараховує штраф у розмірі 6135,60 грн. за прострочку доставки (на 4 доби) обох вагонів (30% провізної плати), однак, судом встановлено, що у зв’язку з тим, що вагон № 60309010 було відчеплено (його викреслено з відомості вагонів до накладної № 41594177 від 10.02.2018), 11.02.2018 оформлений досильний перевізний документ № 41626813, який не було зазначено у розрахунку суми штрафу позивача, а тому прострочення за вказаним досильним перевізним документом № 41626813 не заявлено позивачем серед підстав позову. За наведених обставин, сума штрафу за накладною № 41594177 від 10.02.2018 повинна обчислюватись лише виключно прострочення доставки вантажу у вагоні № 60459468, провізна плата за яким становить 10226,00 грн., у зв’язку з чим суд погоджується з доводами відповідача, що сума штрафу за прострочення доставки вантажу за накладною № 41594177 від 10.02.2018 становить 3067,80 грн.

Згідно з накладною № 41639634 від 12.02.2018 (вагони № 56966054, 56298177), станція відправлення Чорморськ- Експорт Одеської залізниці, позивач нараховує штраф у розмірі 4090,40 грн. за прострочку доставки (3 доби) обох вагонів (20% провізної плати), однак, судом встановлено, що у зв’язку з тим, що вагон № 56298177 було відчеплено (його викреслено з відомості вагонів до накладної № 41639634 від 12.02.2018), 12.02.2018 оформлений досильний перевізний документ № 41651761, який не було зазначено у розрахунку суми штрафу позивача, а тому прострочення за вказаним досильним перевізним документом № 41651761 не заявлено позивачем серед підстав позову. За наведених обставин, сума штрафу за накладною № 41639634 від 12.02.2018 повинна обчислюватись лише виключно прострочення доставки вантажу у вагоні № 56966054, провізна плата за яким становить 10226,00 грн., у зв’язку з чим суд погоджується з доводами відповідача, що сума штрафу за прострочення доставки вантажу за накладною № 41639634 від 12.02.2018 становить 2045,20 грн.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що сума штрафу за прострочення доставки вантажу за залізничними накладними: № 40762585, № 40878910, № 40878928, № 40878944, № 40878951, № 40888810, № 40888844, № 41446030, № 41594102, № 41597956, № 41594110, № 41594151, № 41637810, № 41594177, № 41594193, № 41597931, № 41597972, № 41597998, № 41639634, № 41658865, № 41504077, № 41597923 становить 62242,40 грн.

У зв'язку із вищевикладеним, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованою в частині 62242,40 грн.

Водночас, відповідачем подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій мотивовану тим, що позивача обслуговує регіональна філія “Донецька залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” та майже вся залізнична мережа регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” знаходиться в зоні АТО, що значно ускладнило транспортне сполучення. Також проведення АТО та бойові дії у межах Донецької та Луганської областей суттєво вплинули на фінансове становище регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Укрзалізниця”, за підсумками роботи за 2017 року філія отримала збиток у сумі 955118,0 тис. грн., на підтвердження чого заявником долучено звіт про фінансові результати за 2017 рік. Заявник також зазначає про відсутність завдання позивачу збитків у зв’язку з порушенням термінів доставки вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Пунктом 5 ст. 11 Закону № 1669-VII передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” у період з 14.04.2014 до її закінчення. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р та № 1053-р від 30.10.2014, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м. Авдіївка.

Отже, частина залізничної мережі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ “Укрзалізниця” знаходиться в зоні проведення АТО, що спричиняє знаходження частини залізничних колій на непідконтрольній Україні території, в зв’язку з чим має місце затримка доставки вантажу.

Одночасно з цим, в матеріалами справи підтверджується, що за підсумками роботи за 2017 рік філія отримала збиток у сумі 955118,0 тис. грн., на підтвердження чого заявником долучено звіт про фінансові результати за 2017 рік.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов’язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов’язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов’язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов’язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов’язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов’язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов’язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб’єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

З огляду на те, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, і при цьому причинами прострочення виконання зобов’язання відповідачем є причини, які перебувають поза його волею, на переконання суду застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини керуючись положеннями ст.ст. 3, 551 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 31121,20 грн., тобто на 50%.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв’язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1628,25 грн. (пропорційно розміру позовних вимог, який підлягав б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська Залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1; ідентифікаційний код: 00191075) штраф у розмірі 31121 (тридцять одна тисяча сто двадцять одна) грн. 20 коп. та судовий збір у розмірі 1628 (одна тисяча шістсот двадцять вісім) грн. 25 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева