Court ruling № 75974443, 14.08.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

14 серпня 2018 року м. Київ№ 826/6102/18Окружний адміністративний суд міста Києва у головуючого судді Григоровича П.О., розглядаючи в підготовчому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доКабінету Міністрів України про скасування Постанови № 394 від 07.06.2017 року ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить скасувати постанову Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 394 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. №1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою скасовано державне регулювання цін на продовольчі товари та послуги на ринках.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 26.06.2018, яке в подальшому було відкладено на 14.08.2018, в зв'язку з процесуальною необхідністю надання позивачу часу для підготовки відповіді на відзив та заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

24 липня 2018 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій, серед іншого, зазначено, що причиною пропуску строку звернення до суду стала хвороба позивача та необхідність тривалого її лікування, на підтвердження чого надано копії лікарняних листів.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017, передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.

Аналогічні положення були визначені в статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції чинній на момент звернення позивачем з даним позовом до суду.

Таким чином, строк в шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилась, чи буде вона звертатися до суду із позовом щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017, визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, особі гарантується право на звернення до суду.

Водночас, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 (справа «Каменівська проти України»), «право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду ..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим ... Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані...».

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

З позовної заяви вбачається, що позивач не погоджується із постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 394 «Про внесення змін у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. №1548 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», якою скасовано державне регулювання цін на продовольчі товари та послуги на ринках.

Постанова Кабінету Міністрів України від 7 червня 2017 року № 394 є офіційним письмовим документом та перебуває у загальному доступі з моменту публікації в газеті «Урядовий кур'єр», 2017, 06, 10.06.2017 № 10.

Отже, оскільки оскаржувана постанова Кабінету Міністрів України вважається загальновідомою та загальнодоступною з 10.06.2017, набрала чинності 01.07.2017, граничним строком звернення до суду є 01 січня 2018 року (у випадку відрахування шестимісячного строку звернення до суду від дати набрання чинності нормативно-правовим актом, а не від дати його опублікування), в той час як позивач звернувся до суду з даним позовом лише 13.04.2018.

Разом з цим, надаючи правову оцінку посиланням позивача на те, що він був позбавлений фізичної можливості звернутись до суду у визначений строк внаслідок хвороби та необхідності тривалого її лікування, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, граничним строком звернення до суду є 01.01.2018 року.

Дійсно, відповідно до наявної в матеріалах справи копії лікарняного листа серії АДЖ №864390, позивач перебував на лікарняному з 26.12.2017 по 09.01.2018.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що він був позбавлений можливості звернутись до суду в межах визначеного строку, адже в цей період позивач перебував на лікарняному.

Разом з цим, суд приймає до уваги те, що відповідно до зазначеного лікарняного листа, з 10.01.2018 позивач був зобов'язаний стати до роботи. Доказів перебування позивача на лікарняному протягом 10.01.2018 - 13.04.2018 (день звернення до суду), матеріали справи в собі не містять.

Позивач не зміг пояснити суду з посиланням на належні та допустимі докази, які обставини позбавили його фізичної можливості звернутись до суду, починаючи з 10.01.2018.

Таким чином, є можливим дійти висновку, що пропуск строку звернення до суду в період з 10.01.2018 по 13.04.2018 - є неповажним.

В той же час, проаналізувавши копії інших лікарняних листів, що надані позивачем в підтвердження неможливості звернутись до суду з позовом, починаючи з 10.06.2017 (дата опублікування НПА), судом встановлено наступне.

Так, відповідно до вказаних лікарняних листів, позивач перебував у стані непрацездатності в періоди: з 07.06.2017 по 23.06.2018; з 19.07.2017 по 28.07.2017; з 31.08.2017 по 01.09.2017; з 05.09.2017 по 29.09.2017; з 23.10.2017 по 09.11.2017; з 30.11.2017 по 22.12.2017.

З 23 грудня 2017 по 25.12.2017 включно позивач вважається працездатним, адже доказів зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, є можливим дійти висновку, що в періоди з 26.06.2017 по 18.07.2017; з 31.07.2017 по 30.08.2017; з 02.10.2017 по 22.10.2017; з 10.11.2017 по 29.11.2017; з 23.12.2017 по 25.12.2017 позивач не був позбавлений фізичної можливості реалізувати власне право на судовий захист шляхом звернення до суду з даним позовом.

Разом з цим, процесуальним законом не встановлено можливості переривання строку звернення до суду у випадку перебування особи на лікарняному в окремі періоди протягом шестимісячного строку.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15.12.2017, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів неможливості звернутись до суду починаючи з 10.01.2018 по 13.04.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов переконання про неповажність причин пропуску строку звернення до суду, внаслідок чого позов слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст складено 16.08.2018.

Суддя П.О. Григорович