№ 75959310, 14.08.2018, Kyiv Regional Court of Appeal

Справа № 363/2418/17 Головуючий у І інстанції Рудюк О. Д.Провадження № 22-ц/780/2274/18 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 52 14.08.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - Олійника В.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі Немудрій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вишгородської міської ради Київської області, третя особа: Комунальне підприємство «Редакція газети «Вишгород» про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, поновлення на роботі, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У червні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що від 04 квітня 2014 року вона працювала на посаді керівника структурного підрозділу комунального підприємства «Редакція газети «Вишгород».

Розпорядженням Вишгородської міської ради №111 від 26 травня 2017 року її було звільнено у зв'язку з прогулом без поважних причин. Підставою для звільнення є табель обліку використовування робочого часу за квітень 2017 року та акт службового розслідування щодо головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2

Розпорядженням №83 Вишгородської міської ради від 04 травня 2017 року до ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов'язків, а саме, за зрив випуску чергового номеру газети «Вишгород» №13 від 01 квітня 2017 року, який не потрапив до друкарні, через що не надійшов до передплатників.

Розпорядженням №89 Вишгородської міської ради від 10 травня 2017 року до ОСОБА_2 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за прогул, а саме за відсутність без поважних причин на роботі 21 квітня 2017 року, підставою якого став Акт №1 від 21 квітня 2017 року «Про відсутність на роботі головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2».

Позивачка зазначала, що 21 квітня 2017 року від 12 години до 16 години вона брала участь у відзначенні 55-річчя ВМКП «Водоканал». Також, вона перебувала у Вишгородській спеціалізованій школі «Сузір'я» від 09 години до 12 години 21 квітня 2017 року та від 14 години до 16 години 28 квітня 2017 року з метою написання матеріалу про проблеми школи.

До оголошення догани їй не пояснили, які порушення, на думку відповідача, було нею допущено.

Процедура накладення стягнення була грубо порушена, так як робота позивачки передбачає не лише перебування у кабінеті, а також збір матеріалів про цікаві для міста події, підготовку та написання репортажів, інтерв'ю тощо.

Позивачка вважала даний наказ незаконним і винесеним з порушенням норм чинного трудового законодавства, а тому вважала необхідним скасувати його.

На підставі викладеного позивачка просила визнати незаконними розпорядження №83 від 04 травня 2017 року та №89 від 10 травня 2017 року «Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани». Поновити її на роботі керівника структурного підрозділу в КП «Редакція газети «Вишгород», а саме, на посаді головного редактора. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської міської ради №111 від 26 травня 2017 року «Про звільнення ОСОБА_2 у зв'язку з прогулом без поважних причин» та судові витрати покласти на відповідача.

19 липня 2017 року позивачка збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з Вишгородської міської ради на її користь 18 034 грн. 02 коп. і надалі по 509 грн. 09 коп. за кожен день вимушеного прогулу, починаючи від 20 липня 2017 року до поновлення позивачки на посаді.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті спору, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що вона з поважних причин була відсутня на роботі 21 квітня 2017 року та 24 квітня 2017 року.

Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважної причини.

Встановлено, що розпорядженням №68 виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 04 квітня 2014 року ОСОБА_2 переведено на посаду головного редактора редакції газети «Вишгород» КП «Редакція газети Вишгород» від 04 квітня 2014 року.

Розпорядженням №111 Вишгородської міської ради від 26 травня 2017 року ОСОБА_2 звільнено з посади головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» 26 травня 2017 року у зв'язку з прогулом без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України (на підставі табелю обліку використовування робочого часу за квітень 2017 року, акту службового розслідування щодо головного редактора КП «Редакції газети «Вишгород» ОСОБА_2) та вирішено виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Згідно з довідкою №36, виданої КП «Редакція газети «Вишгород» від 13 червня 2017 року, ОСОБА_2 за період роботи від лютого 2017 року до травня 2017 року виплачено 35 028 грн. заробітної плати.

За п.4.6 ч.4 Статуту КП «Редакція газети «Вишгород» керівником структурного підрозділу підприємства - Редакції газети «Вишгород» є Головний редактор.

Головний редактор призначається або звільняється на підставі відповідного рішення Вишгородської міської ради.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», судам роз'яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

За ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до п.1.2. ч.1 Статуту КП «Редакція газети «Вишгород» засновником та власником підприємства є Вишгородська міська рада.

Статтею 139 КЗпП України врегульовано, що працівники зобов'язані працювати чесно та сумлінно, своєчасно точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з ч.1 ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці.

Відповідно до ч.1 ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника. У такому випадку дисциплінарні стягнення щодо позивачки в межах компетенції застосовано Вишгородською міською радою.

Порядок застосування дисциплінарних стягнення врегульовано ст.149 КЗпП України, зокрема до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на те, що позивачка з поважних причин була відсутня на роботі 21 квітня 2017 року та 24 квітня 2017 року. Також судом помилково не взята до уваги довідка №4, видана ВМКП «Водоканал» 12 травня 2017 року, довідка №450, видана ПАТ «Київобленерго» від 25 квітня 2017 року та довідка №119, видана Вишгородською спеціалізованою школою «Сузір'я» від 15 травня 2017 року, як належні докази відсутності ОСОБА_2 на робочому місяці в КП «Редакція газети «Вишгород».

Суд прийшов до невірного висновку, що позивачка двічі була відсутньою на роботі, і таким чином у відповідача були правові підстави для звільнення позивача з роботи відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України, за прогул без поважної причини.

При прийнятті рішення судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи - не надано належної оцінки доказам та поясненням, наданим позивачем, не застосовано законодавство, яке регулює права та обов'язки суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації та органів місцевого самоврядування, внаслідок чого рішення Вишгородського районного суду від 15 лютого 2018 року підлягає скасуванню з наступних підстав.

28 квітня 2017 року відповідно до розпоряджень Вишгородського міського голови від 31 березня 2017 року №45 «Про проведення службового розслідування стосовно головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2» та від 13 квітня 2017 року №47 «Про внесення змін до розпорядження №45 від 31 березня 2017 року «Про проведення службового розслідування стосовно головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2» комісією проведено службове розслідування щодо головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2 та складено відповідний Акт.

З даного Акту від 28 квітня 2017 року вбачається, що 21 квітня 2017 року комісією з'ясовано, що головний редактор КП «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2 21 квітня 2017 року на роботу не вийшла, що підтверджується інформацією з Табеля обліку використання робочого часу працівників КП «Редакція газети «Вишгород» за квітень місяць 2017 року, оскільки в графі напроти прізвища «ОСОБА_2» за 21 квітня 2017 року поставлено «ПР», тобто - прогул.

Крім того, з Акту від 28 квітня 2017 року вбачається, що відповідно до табеля обліку використання робочого часу працівників КП «Редакція газети «Вишгород» в графі напроти прізвища «ОСОБА_2» за 24 квітня 2017 року проставлено не «8», а «З» години, тобто - 24 квітня 2017 року ОСОБА_2 5 годин була відсутня на роботі без поважних причин, що згідно з приписами п. 4 ст. 49 КЗпП України є прогулом.

Причиною не випуску у світ №13 газети «Вишгород» від 01 квітня 2017 року зазначено: неналежне виконання своїх посадових обов'язків головним редактором КП «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2; відсутність без поважних причин головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2 на роботі 21 квітня 2017 року протягом 6 годин та 24 квітня 2017 року протягом 5 годин.

Розпорядженням №83 голови Вишгородської міської ради від 04 травня 2017 року до ОСОБА_2 (головного редактора КГІ «Редакція газети «Вишгород») застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани (п.1 ст.147 КЗпП України) за неналежне виконання посадових обов'язків, а саме, зриву випуску чергового номеру газети «Вишгород» №13 від 01 квітня 2017 року, який не потрапив до друкарні, через що не надійшов до передплатників.

Розпорядженням №89 голови Вишгородської міської ради від 10 травня 2017 року до ОСОБА_2 - головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» застосовано дисциплінарне стягнення у вигляд догани (п.1 ст.147 КЗпП України - за прогул, а саме, відсутність без поважних причин на роботі 21 квітня 2017 року (на підставі акту №1 від 21 квітня 2017 року про відсутність на роботі головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2).

В якості правового обгрунтування правомірності звільнення суд зазначив п.4 ст.40 КЗпП України, відповідно до якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважної причини.

Звертаючись до суду, позивачка стверджувала про те, що невипуск газети був пов'язаний із саботуванням технічним персоналом та директором КП «Редакція газети «Вишгород» рішень, прийнятих нею. як головним редактором, щодо змісту чергового випуску газети «Вишгород» №13 від 01 квітня 2017 року

З приводу позаштатної ситуації 31 березня 2017 року позивачка надіслала відповідне звернення до міського голови, голів профільних комісій, депутатів міської ради (копія звернення додана до позовної заяви) та особисто направила до друкарні електронний варіант випуску №13'2017. Проте директор КП «Редакція газети Вишгород» друк накладу скасував (копія листа ОСОБА_3 вихідний №22 від 31.03.2017 року додана до позовної заяви).

Вищезазначеним доказам судом не дано оцінки і вони не були взяті до уваги.

Також позивачкою надавалися докази її відсутності у приміщенні редакції 21 та 24 квітня 2017 року, а також 28.04.2017 року у зв'язку зі здійсненням журналістської діяльності в межах редакційних завдань, які судом було необгрунтовано відкинуто, хоча позивачкою надано докази підготовки та публікацій статей в газеті та на сайті газети vyshgorod.in.ua:

21 квітня 2017 року - «Дві «п'ятірки «Водоканалу» - сторінки 2 і 5 газети «Вишгород» №17 від 29 квітня 2017 року; «Нові лічильники - складова державної енергозберігаючої програми» - сторінка 2 газети «Вишгород» №17 від 29.04.2017 року; 21 і 28.04.2017 року - «Сузір'я»: капремонт і добудова чи новий корпус» - сторінка 3 у газеті «Вишгород» №18 від 05.05.2017 року;

24 Квітня 2018 року - скрін відправки матеріалів.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень врегульовано ст.149 КЗпП України.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

В рішенні суду зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що позивачу було надано можливість надати особисті пояснення, однак зазначеним правом вона не скористалася.

Проте, таке твердження не відповідає доказам у справі, так як позивачка не повідомлялася належним чином про проведення щодо неї службового розслідування, а зі змістом оскаржуваних розпоряджень позивачка ознайомилася, отримавши їх рекомендованим листом 06.06.2017 року.

Вважаючи звільнення позивачки правомірним, суд посилався на положення Статуту КП «Редакція газети «Вишгород», правовий зміст якого протирічить висновку суду.

Відповідно до п.1.2. ч.1 Статуту КП «Редакція газети «Вишгород» засновником та власником підприємства є Вишгородська міська рада.

За пунктом 4.6 ч.4 Статуту КП «Редакція газети «Вишгород» керівником структурного підрозділу підприємства - Редакції газети «Вишгород» є головний редактор.

Головний редактор призначається або звільняється на підставі відповідного рішення Вишгородської міської ради.

Згідно з ч.2 ст.23 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» редактор (головний редактор) призначається (обирається) на посаду і звільняється з посади в порядку, встановленому засновником (співзасновниками) у статуті редакції відповідно до чинного законодавства України про працю.

Стаття 59 (Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування) Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає наступний порядок прийняття рішень радою (ч.2) - рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Таким чином, оскаржувані розпорядження про накладення дисциплінарних стягнень та звільнення головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» є незаконними та підлягають скасуванню.

Вищенаведені правові норми, які регулюють спірні правовідносини, порушені судом при прийнятті рішення.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.235 КЗпП України працівник, що був звільнений з роботи незаконно (з порушенням вимог чинного законодавства), повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Одночасно з цим повинно бути вирішене питання про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Розрахунок розміру середнього заробітку відповідачем та третьою особою не оспорювався.

Відповідно до вимог ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно положень п.п.2, 8 постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки про доходи останніми повними місяцями роботи позивача були квітень та травень 2017 року, в яких позивач отримав зарплату в розмірі 8159 грн. 04 коп. за квітень та 9149 грн. 88 коп. за травень.

Враховуючи, що ОСОБА_2 була незаконно звільнена 26 травня 2017 року та має бути поновленою на роботі, апеляційний суд приходить до висновку, що позивачка має право на середній заробіток за час вимушеного прогулу від 26 травня 2017 року до 14 серпня 2018 року і середній заробіток за час вимушеного прогулу буде складати 144 760 грн. 63 коп. без врахування податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову, то слід стягнути з Вишгородської міської Ради в дохід держави судовий збір в розмірі 3840 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови.

Колегія суддів з врахуванням всіх обставин справи та наявних доказів в матеріалах справи вважає необхідним позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати незаконними розпорядження Вишгородської міської ради №83 від 04 травня 2017 року та №89 від 10 травня 2017 року про застосування дисциплінарного стягнення до головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської міської ради №111 від 26 травня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 за прогул без поважних причин.

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного редактора КП «Редакція газети «Вишгород».

Стягнути з Вишгородської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 144 760 грн. 63 коп., а також в дохід держави судовий збір у розмірі 3 840 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 лютого 2018 року скасувати і прийняти постанову.

Позов ОСОБА_2 до Вишгородської міської ради Київської області задовольнити.

Визнати незаконними розпорядження Вишгородської міської ради №83 від 04 травня 2017 року та №89 від 10 травня 2017 року про застосування дисциплінарного стягнення до головного редактора Комунального підприємства «Редакція газети «Вишгород» ОСОБА_2.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Вишгородської міської ради № 111 від 26 травня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 за прогул без поважних причин.

Поновити ОСОБА_2 на посаді головного редактора Комунального підприємства «Редакція газети «Вишгород».

Стягнути з Вишгородської міської ради (місце знаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Т. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04054866) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: 07300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 144 760 грн. 63 коп. (сто сорок чотири тисячі сімсот шістдесят грн. 63 коп.).

Стягнути з Вишгородської міської ради (місце знаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, пл. Т. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04054866) в дохід держави судовий збір у розмірі 3 840 грн. (три тисячі вісімсот сорок грн.)

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: