Court ruling № 75934816, 03.08.2018, Lychakivskyi District Court of Lviv City

Справа №463/395/13-ц

Провадження №6/463/19/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові заяву Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 16.04.2013р., яке набрало законної сили, позов у вищезгаданій справі задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № 2007-000073ФО187С від 26.07.2007р. в розмірі 1391,27 грн. та судові витрати в розмірі 229,40 грн.

Позивач звернувся до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа у згаданій справі, оскільки такий виконавчий лист пред’являвся до виконання за місцем проживання боржника до Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області. Останній, на запит банку надав відповідь від 16.08.2017р. про те, що 29.11.2013р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яка разом з виконавчим документом скерована на адресу банку. Доказів такого направлення надано не було і відповідно, виконавчий документ на адресу банку не надходив, у зв’язку з чим строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання пропущено не з вини банку та як наслідок, втрачено оригінал виконавчого документу.

Учасники справи в судове засідання не з’явилися, хоча повідомлялись про час і місце судового засідання належним чином. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Відповідно до наданої банком копії виконавчого листа (а.с.74), такий видано Личаківським районним судом м. Львова 05.08.2013р. Рішення суду, на підставі якого його видано набрало законної сили 07.05.2013р.

Згідно ч. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. в редакції Закону України № 2677-VI від 04.11.2010р., який був чинним на момент видачі виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред’явленні до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. За змістом п. 1 ч. 2 ст. 22, строки зазначені у ч. 1 цієї статті встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Верховний Суд України під час розгляду цивільної справи № 6-711цс15 в постанові від 20.01.2016р. сформулював правову позицію, що оскільки виконавчий лист видано після набрання чинності законом №2677-VІ (09.03.2011р.), тому строк пред’явлення цього виконавчого листа до виконання повинен визначатися цим законом і становити один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з листа Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області від 16.08.2017р., державним виконавцем 29.11.2013р. у відповідності до вимог п. 2 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. в редакції Закону України № 2677-VI від 04.11.2010р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, яка разом з виконавчим документом скерована на адресу банку 23.12.2013р.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. в редакції Закону України № 2677-VI від 04.11.2010р., повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. в редакції Закону України № 2677-VI від 04.11.2010р., у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв’язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відтак, у даній справі строк для пред’явлення виконавчого документа до виконання закінчився 29.11.2014р., тобто через рік після винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, тоді як останній звернувся до суду з заявою про поновлення такого строку лише 18.10.2017р., тобто по спливу майже трьох років після закінчення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання та більш ніж чотирьох років після пред’явлення виконавчого документа до виконання.

В розумінні ст. 433 ЦПК України під поважними причинами неможливості пред’явлення виконавчого документа до виконання слід вважати лише ті причини, які не залежали від волі стягувача і які об’єктивно унеможливлювали можливість дотримання останнім встановлених законом строків.

Відповідно до інтерпретації п. 1 ст. 6 «Право на справедливий судовий розгляд» Конвенції про захист прав людини і основних свобод Європейським Судом з прав людини, - виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід’ємна частина «суду» в сенсі даної статті і що право кожного на судовий захист стало б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне, обов’язкове судове рішення залишалося недіючим до збитку однієї зі сторін (постанови від 19.03.97 року по справі «Хорнсби (Hornsby) проти Греції», від 07.05.2002 року по справі «Бурдов проти Росії», від 27.05.2004 року по справі «Метаксас (Метексас) проти Греції», від 29 березня 2006 року по справі «Мостаччуоло (Mostacciuolo) проти Італії (N 2)», від 15.02.2007 року по справі «Райлян проти Росії» і ін.).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, зацікавлена особа має демонструвати належне виконання всіх процесуальних заходів, які її стосуються з метою запобігання затримок, і отримання доступу до заходів національного законодавства щодо скорочення проваджень (Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain (Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії), § 35).

Стягувач як особа, яка вимагає примусового виконання рішення, наділений рядом спеціальних процесуальних прав, включаючи право на пред’явлення виконавчого документа до виконання. Здійснення цих прав не може бути обмежено за умови дотримання встановленого законодавством про виконавче провадження порядку.

Оскільки законодавцем не встановлені часові обмеження поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, в разі недобросовісної поведінки стягувача – довільне тлумачення можливості поновлення судом відповідних строків та не врахування судом положень щодо обов’язкового доведення поважності пропуску строку може призвести до того, що боржник, при наявності винесеного щодо нього невиконаного судового акта, повинен нескінченно перебувати під загрозою застосування до нього і належного йому майна виконавчих дій та заходів примусового виконання і, як наслідок, до надмірно тривалого перебування боржника в стані невизначеності щодо свого правового становища.

На думку суду, лише та обставина, що про результат виконавчого провадження стягувач дізнався з листа виконавчої служби від 16.08.2017р. сама по собі не може бути достатньою підставою поважності причин пропуску строку пред’явлення виконавчого листа до виконання терміном практично три роки, при тому що як зазначено в цьому листі, про результат виконавчого провадження стягувач повідомлявся листом від 02.04.2014р., який надано у відповідь на запит АТ «Родовід Банк» № 25-11-б.б/118 від 14.03.2014р., що було в межах строку пред’явлення виконавчого листа до виконання після його повернення.

Тому, в даній справі причини пропуску строку пред’явлення виконавчого документа до виконання суд знаходить не поважними та у зв’язку з цим, в задоволенні заяви відмовляє.

Відповідно пп. 17.4 п. 17 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи відмову в поновленні строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, без задоволення належить залишити вимогу про видачу його дубліката.

Керуючись ст. ст. 260, 433, пп. 17.4 п. 17 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст.ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.