Court ruling № 75933808, 31.07.2018, Lychakivskyi District Court of Lviv City

Справа №463/3504/18

Провадження №4-с/463/32/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи на здійснення ліквідації АТ «Родовід Банк», заінтересовані особи Личаківський відділ державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ у Львівській області, головний державний виконавець Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби м. Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 та скасування постанови про повернення виконавчого документа -

в с т а н о в и в:

Скаржник ПАТ «Родовід Банк» в особі уповноваженої особи на здійснення ліквідації АТ «Родовід Банк» звернувся до суду з скаргою про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 48445980 по виконанню виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова про стягнення заборгованості по договору № Ск-20-000442/4-2008 від 22.04.2008р. в розмірі 462 575,63 грн. та 229,40 грн. судових витрат, яка полягає у нездійсненні передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового рішення та скасування постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 01.06.2018р., яка винесена у вказаному виконавчому провадженні.

В обґрунтування скарги покликається на те, що 12.03.2014р. Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за договором № Ск-20-000442/4-2008 від 22.04.2008р. в розмірі 462 575,63 грн. та 229,40 грн. судових витрат. Такий виконавчий лист перебував на виконанні у Личаківському ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області, однак державний виконавець в кінцевому, 01.06.2018р. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що така постанова винесена передчасно, оскільки всупереч вимогам закону державний виконавець не вжив всіх заходів, спрямованих на виконання судового рішення. У зв’язку з цим, таку бездіяльність просить визнати неправомірною та скасувати оскаржувану постанову.

Начальник Личаківського ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області скерував до суду письмові заперечення проти скарги, в яких вказує, що в ході проведення виконавчих дій державний виконавець отримав інформацію про відсутність у боржника нерухомого майна, доходів, а також відкритих банківських рахунків. Згідно відповіді УДАІ, боржник володіє транспортним засобом, який перебуває в розшуку відповідно до постанови від 22.10.2015р. Згідно відповіді адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Львівській області від 25.08.2015р., боржник був зареєстрованим за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, проте за вказаною адресою не проживає, що встановлено державним виконавцем під час виходу за вказаною адресою 24.12.2015р. У зв’язку з цим, за поданням державного виконавця ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25.05.2016р. боржника оголошено в розшук. Внаслідок цього, державним виконавцем 30.05.2017р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки і боржника і транспортний засіб, який належить йому на праві власності не визволено протягом року з дня оголошення в розшук. З тих підстав, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні підтвердження відповідних органів про оголошення боржника та транспортний засіб в розшук, таку постанову скасовано ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30.11.2017р. Після відновлення виконавчого провадження державним виконавцем скеровано відповіді запити в компетентні органи, згідно яких транспортний засіб боржника внесено в систему відео фіксації «Відеоконтроль-Рубіж», а сам боржник оголошений в державний розшук, про що заведена відповідна справа РС № 4240017 від 11.08.2016р. У зв’язку з наведеним, за відсутності будь-якого іншого майна та відсутністю доходів боржника державний виконавець виніс оскаржувану постанову, яка відповідає вимогам закону. Тому, в задоволенні скарги просив відмовити.

В судове засідання представник скаржника не з’явився, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином. В прохальній частині скарги просить слухати таку у його відсутності.

Представник Личаківського ВДВС м. Львова, а також державний виконавець, бездіяльність і рішення якого оскаржуються в судове засідання не з’явились, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили.

Боржник у виконавчому провадженні – ОСОБА_2 в судове засідання також не з’явилась, хоча про дату, місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причин неявки не повідомила. Натомість, адвокат ОСОБА_3, діючи в інтересах боржника, скерувала до суду заяву про відкладення розгляду справи, яку суд вважає за необхідне відхилити з огляду на наступне.

Згідно п. 1 ч. 1, ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами – довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Всупереч зазначеній нормі, повноваження представника боржника як адвоката підтверджені договором про надання правової допомоги, який боржником не підписано, що в сукупності, виключає можливість розгляду і задоволення заяви про відкладення розгляду справи.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на зазначене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, копії матеріалів виконавчого провадження, вивчивши письмові заперечення заінтересованої особи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

В судовому засіданні встановлено, що 12.03.2014р. Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором № Ск-20-000442/4/2008 від 22.04.2008р. в розмірі 462 575,63 грн. та 229,40 грн. судових витрат.

Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні у Личаківському ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області. Постановою державного виконавця від 17.08.2015р. (а.с.62) виконавче провадження відкрито.

В процесі здійснення виконавчих дій постановою державного виконавця від 22.10.2015р. (а.с.53) оголошено розшук майна боржника, а саме транспортного засобу IFA MULTYCAR, д.н.з. Е 2854 ІН.

Згідно акту державного виконавця від 24.12.2015р. (а.с.51), за адресою, вказаною у виконавчому документі боржник не проживає. Майна, яке б належало боржнику на праві власності не виявлено.

Згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07.09.2015р. (а.с.56-59), нерухоме майно у боржника відсутнє.

Відповідно до відповіді ДПС України та Управління ПФ України (а.с.61), інформація про суми доходу боржника, а також про місце роботи відсутня.

На підставі подання державного виконавця (а.с.50) ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25.05.2016р. (а.с.49) оголошено розшук боржника.

Постановою державного виконавця від 31.05.2017р. (а.с.43) виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказана постанова скасована ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30.11.2017р. (а.с.40-42), в якій, серед іншого зазначено, що державний виконавець приймаючи постанову від 31.05.2017р. не мав відомостей про те, що розшук боржника та його транспортного засобу здійснювався поліцією.

Після відновлення виконавчого провадження, про що винесено відповідну постанову від 28.02.2018р. (а.с.38), державним виконавцем скеровано запити та отримано відповіді про те, що транспортний засіб боржника внесено в систему відео фіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль-Рубіж» (а.с.33), боржник не перебуває на обліку в Львівському міському центрі зайнятості як безробітній (а.с.30), а також про те, що боржник оголошена в державний розшук РС № 4240017 від 11.08.2016р. і на даний момент (22.03.2018р.) місцезнаходження її невідоме (а.с.26). Також, отримано відповідь, що боржник не числиться зареєстрованою у м. Львові та Львівській області, в т. ч. за вказаною у виконавчому документі адресою (а.с.29).

Згідно оскаржуваної постанови від 01.06.2018р. (а.с.25), виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на виконання рішення, яке виніс суд, є невід’ємною частиною «права на суд», а ефективний захист сторони у справі, а отже, і відновлення справедливості, передбачає зобов’язання адміністративних органів виконувати рішення (наприклад, пункт 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні – щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Натомість, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, після винесення постанови про його відновлення (28.02.2018р.) державний виконавець обмежився виключно направленням інформаційних запитів до Львівського місцевого центру зайнятості, адресно-довідкового підрозділу ГУДМС у Львівській області, територіального сервісного центру № 1 4641 МВС у Львівській області та до начальника ГУДМ України у Львівській області (а.с.29), а також до УІПКП «102» (а.с.36) з приводу розшуку транспортного засобу та Личаківського ВП ГУНП у Львівській області (а.с.35) з приводу розшуку боржника.

В свою чергу, виходячи з наданих матеріалів, заходи щодо виявлення рахунків боржника, заходи щодо виявлення нерухомого майна, а також заходи щодо виявлення джерела доходів боржника після відновлення виконавчого провадження не вживались.

Вказане свідчить про те, що в процесі виконання судового рішення державний виконавець не вжив всіх можливих заходів для примусового виконання рішення та відповідно, виніс оскаржувану постанову передчасно.

Оскільки таких дій державним виконавцем вчинено не було, оскаржувана постанова не може залишатись в силі та підлягає скасуванню, а скарга відповідно, задоволенню.

В такому випадку, відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України слід зобов’язати державного виконавця Онисько С.В. або іншу посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника усунути порушення прав заявника, зокрема, у строки, визначені ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» вживати заходів для перевірки майнового стану боржника.

Крім того, відповідно до ст. 453 ЦПК України, слід роз’яснити державному виконавцю, що про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 260, 447, 450, 451, 453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд –

у х в а л и в:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного Територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 у виконавчому провадженні ВП № 48445980 по виконанню виконавчого листа, виданого Личаківським районним судом м. Львова про стягнення заборгованості по договору № Ск-20-000442/4-2008 від 22.04.2008 року в розмірі 462 575,63 грн. та 229,40 грн. судових витрат, яка полягає у нездійснення всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання судового рішення.

Зобов’язати головного державного виконавця Личаківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного Територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_1 у строки, визначені ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» вживати заходів для перевірки майнового стану боржника, про що повідомити суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І.