Court ruling № 75932294, 17.08.2018, Kharkiv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

17 серпня 2018 р.Справа № 816/1790/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Перцової Т.С. , Сіренко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 про забезпечення позову по справі №816/1790/18

за позовом ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.07.2018р. частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

На зазначене рішення ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу.

Ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2018 року відкрито апеляційне провадження, закінчено підготовку справи та призначено її до апеляційного розгляду на 25.09.18р. о 09:30 у відкритому судовому засіданні.

17.08.2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 про забезпечення позову, в якій скаржник просив:

- зупинити дію наказу від 02.08.2018 року № 5283 — СГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»;

- заборонити передачу відповідачем земельної ділянки, стосовно якої розглядається справа № 816/1790/18 (відповідно до графічних матеріалів) у комунальну власність Машівської селищної об’єднаної територіальної громади;

- заборонити Машівській селищній об’єднаній територіальній громаді реєструвати право комунальної власності на земельну ділянку стосовно якої розглядається справа № 816/1790/18 (відповідно до графічних матеріалів).

Згідно положень ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), розгляд клопотання проведено в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції (ч.3 ст.150 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб – позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Положеннями частини ч.2 ст. 150 Кодексу визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Наведені заявником обставини, на думку колегії суддів, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним позивачем шляхом, оскільки матеріали даної справи не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до набрання рішення в адміністративній справі законної сили, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)" про забезпечення позову по справі №820/6713/17.

Керуючись ст.ст. 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3 про забезпечення позову по справі №816/1790/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5