№ 75928827, 07.08.2018, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/142/18 Справа № 200/17631/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року м. Дніпро 07 серпня 2018 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря – Синенка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на заочне рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулось до суду з позовом, в якому просило солідарно стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суму виниклої заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідно до договорів про відступлення прав вимоги ПАТ “Альфа-Банк” набуло право кредитора за кредитним договором №0304/0908/71-012 від 26 вересня 2008 року, укладеного з ОСОБА_3 За умовами кредитного договору відповідачу було надано грошові кошти з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов’язання. В рахунок забезпечення виконання зобов’язань за основним договором з ОСОБА_2 укладено договір поруки. У зв’язку з невиконанням обов'язків за кредитним договором утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів у солідарному порядку. Посилаючись на вказані обставини банк просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року позовні вимоги банку задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Адьфа-Банк» заборгованість по кредитному договору №0304/0908/71-012 від 26с вересня 2008 року в розмірі 738 754, 26 грн., у тому числі: за кредитом – 710 444, 91 грн., по відсоткам – 27 010, 98 грн., пеня – 1 298,37 грн., судовий збір в розмірі 3 654,00 грн., а всього – 742 408 ,26 грн. /т.І, а.с.200-201/.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвали ти нове про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не враховано припинення поруки у зв’язку зі збільшенням розміру зобов’язань позичальника перед банком без погодження з поручителем /т.І, а.с.220-225/.

Позивач доводи апеляційної скарги не визнає та надав суду апеляційної інстанції свої заперечення в обґрунтування яких зазначив, що між сторонами було укладено договір про внесення змін і доповнень до договору поруки згідно якого сторони досягли згоди, щодо зміну розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами за основним договором /т.І, а.с.240-243/.

У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції в яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитними договорами.

15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.

Згідно вищевказаних Договорів відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №0304/0908/71-012 від 26 вересня 2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник – ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа Банк».

Відповідно до умов Кредитного договору №0304/0908/71-012 від 26 вересня 2008 року, ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 61 400,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,5% річних, з кінцевим строком повернення по 25 вересня 2033 року включно /а.с.18-21/.

В забезпечення виконання зобов’язань позичальника перед банком, що випливають з основного договору, 26 вересня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник – ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №0304/0908/71-012-р. За умовами вказаного договору відповідач поручилась перед кредитором за виконання боржником свого обов’язку щодо повернення коштів, наданих за кредитним договором від 26 вересня 2008 року, у сумі 61 400 доларів США, строком до 25 вересня 2033 року включно, зі сплатою процентною ставкою у розмірі 9,5 % річних за їх використання (п.1 договору поруки) /т.І, а.с.22/.

Пунктом 13 договору поруки передбачено, що усі зміни та доповнення до цього договору дійсні у тому випадку, якщо вони оформлені письмово і підписані сторонами.

06 квітня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3, ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень №1 до договору №0304/0908/71-012-р. від 26 вересня 2008 року. За умовами договору сторони погодили та внесли зміни у пункт 1 договору поруки, відповідно до яких змінили розмір річної відсоткової ставки за користування кредитними коштами, а саме встановили її у розмірі: 12.5 % за період від дати укладання договору по 06 квітня 2012 року включно; 7 % за період з 07 квітня 2012 року по 09 березня 2013 року; 8% за період з 10 березня 2013 року по 09 березня 2014 року; 10% за період з 10 березня 2014 року по 09 березня 2015 року; 11,90% за період з 10 березня 2015 року по 09 березня 2016 року та 13,79% за період з 10 березня 2016 року по 25 вересня 2033 року включно /т.ІІ, а.с.36/.

У порушення умов кредитного договору від 26 вересня 2008 року, позичальник свої зобов’язання виконував неналежним чином, у зв'язку з чим станом на 10серпня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 738 754,26 грн., з яких: за кредитом – 710 444,91 грн., по відсоткам – 27 010,98 грн., пеня – 1 298,37 грн. Вказана заборгованість нараховувалась з врахуванням внесених змін за договором від 06 квітня 2012 року.

Під час апеляційного розгляду даної справи ухвалою суду від 26 жовтня 2017 року було призначено почеркознавчу експертизу з питання щодо підписання ОСОБА_2 договору про внесення змін та доповнень №1 до договору поруки /т.ІІ, а.с.33/.

Для виконання проведення експертизи банком було надано суду оригінал договору поруки №0304/0908/71-012-р від 26 вересня 2008 року та договору від 06 квітня 2012 року про внесення змін та доповнень№1 від 06 квітня до договору поруки №0304/0908/71-012-р від 26 вересня 2008 року /т.ІІ, а.с.35, 36/.

Відповідно до висновку експерта №5288-17 від 19 березня 2018 року підпис від імені ОСОБА_2 в графі “Поручитель” договору про внесення змін та доповнень№1 від 06 квітня до договору поруки №0304/0908/71-012-р від 26 вересня 2008 року, що був укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПАТ “Сведбанк” - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням його справжнього підпису /т.ІІ, а.с.42/.

Враховуючи проведення судової експертизи на підставі наданих оригіналів документів та зразків підпису відповідача відібраних в присутності суду, колегія суддів приймає вказаний висновок, як належний доказ, що містить достатню інформацію щодо предмета доказування. Будь-яких заперечень щодо висновку єксперта банком суду надано не було.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Нормами ст..628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалось, п.13 договору поруки передбачено внесення змін до нього необхідно здійснювати письмо з підписанням їх сторонами.

За висновком експерта визначено, що підпис в договорі від 06 квітня 2012 року виконаний не ОСОБА_2 Даним договором було змінено розмір річної процентної ставки, яка нараховувалась за користування грошовими коштами, отриманими за кредитним договором від 26 вересня 2008 року. Зі змісту договору вбачається, що розмір процентної ставки було змінено шляхом збільшення її розміру, тобто розмір зобов’язань, забезпечених порукою ОСОБА_2, було збільшено без надання поручителем згоди на такі зміни.

Нормами ч.1 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

У справі, яка переглядається, судом першої інстанції не були дослідженні обставини щодо укладання договору від 06 квітня 2012 року, яким були внесені зміни в договір поруки, таким чином не було враховано збільшення розміру процентної ставки за кредитним договором без погодження поручителя.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що виникла заборгованість за кредитним договором не підлягає стягненню з ОСОБА_2, оскільки його порука за спірним кредитним договором припиналась у зв’язку зі збільшенням обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині задоволення вимог банку до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 28 листопада 2016 року в частині позову Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – скасувати.

В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Т.Р. Куценко

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_4