Decision № 75918249, 08.08.2018, Bilhorod-Dnistrovskyi City and District Court of Odesa Oblast

Справа № 495/5469/18

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

08 серпня 2018 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Боярського О.О.,

при секретарі: Рачицькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за опалення на суму 23310 грн. 16 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач є абонентом КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго», яке надає послуги з опалення оселі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач оплату за послуги опалення здійснював нерегулярно та не в повному обсязі, в зв'язку з чим станом 01.03.2018 року за період з січня 2002 року по квітень 2018 року заборгованість відповідача складає 21310,16 грн. Вказані вище обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Представник позивача згідно письмової заяви просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відповідно до письмової заяви просив розглянути справу за його відсутності та відмовити в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за опалення за період з січня 2002 року по травень 2015 року включно з огляду на сплив строків позовної давності та просив врахувати відповідну відмову під час розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, докази, надані позивачем та доводи відповідача, викладені у письмовій заяві, поданій до суду, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є абонентом КП "Білгород-Дністровськтеплоенерго", яке надає послуги з опалення оселі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач вказаний факт не заперечує.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, розмір заборгованості ОСОБА_1 за опалення за період з січня 2002 року по квітень 2018 року складає 21310, 16 грн.

Верховний суд України у своїй постанові від 20.04.2016 р. по справі N 6-2951цс15 роз'яснив, що, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. З ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі". Отже, відсутність договору у разі фактичного користування послугою не дає підстав не оплачувати її або оплачувати лише частково.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 19 ЗУ "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Частиною 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання аби виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, у ході судового розгляду справи знайшов своє підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов’язань з приводу оплати послуг за опалення та зважаючи на викладені норми матеріального права наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за опалення.

Розмір заборгованості, визначений позивачем, ОСОБА_1 не оспорював, однак надав до суду письмову заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення боргу з 2002 року по травень 2015 року, в задоволенні яких просив відмовити.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із змісту позовної заяви, доданого до неї розрахунку заборгованості за опалення, а також положень чинного законодавства України в сфері регулювання відносин надання житлово-комунальних послуг, загальна сума заборгованості складається із періодичних платежів.

Так, відповідно до ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінета Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості, остання становить суму в загальному розмірі 23310,16 грн. При цьому, зазначена сума складається із сукупності певних періодичних платежів розподілених за відповідними опалювальними періодами - починаючи з травня кожного попереднього та закінчуючи квітнем кожного наступного року. Примітною є кількість наведених розрахункових періодів, з яких складено суму заборгованості. Так, позивачем зазначено 17 розрахункових періодів, які охоплюють час з 2002 року по квітень 2018 року.

З огляду на періодичний характер всіх платежів, які разом складають загальну суму заборгованості, включену до предмета позову, позовна давність, встановлена статтею 257 ЦК України, має застосовуватися до кожного такого щомісячного платежу окремо, оскільки згідно частини п’ятої статті 261 ЦК України, за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. В даному випадку, строк виконання зобов’язання щодо сплати послуг за постачання теплової енергії встановлено законодавством - не пізніше 20 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем). Аналогічної правової позиції щодо застосування положень про позовну давність до вимог про стягнення періодичних платежів дотримувався Верховний Суд України в своїй постанові від 19.03.2014 року по справі № 6-20цс14.

Оскільки позивач звернувся до суду із позовом про захист свого права у квітні 2018 року (було подано до суду заяву про видачу судового наказу (а.с. 5), частина позовних вимог про стягнення періодичних платежів вважається такою, що заявлена в межах строку позовної давності лише за період з квітня 2015 року (три роки перед зверненням до суду). Та частина позовних вимог, строк виконання яких настав раніше квітня 2015 року є такою, що заявлена за спливом строку позовної давності.

Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги КП «Білгород-Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті теплопостачання за період з травня 2015 року по квітень 2018 (включно) у розмірі 12807,41 грн. (3365,32+5066,98+4375,11) (а.с. 4 зворотна сторона).

З огляду на те, що позовні вимоги позивача задоволено частково, то на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені при подачі позову судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 968,10 грн. (12 807, 41 грн. х 1762 грн. / 23310,16 грн.). В іншій частині стягнення судових витрат відмовити у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 64, 66, 67, 68 ЖК України, ст.ст. 509, 526, 527, 530 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго», адреса: вул. Перемоги, 2, м. Білгород-Дністровський Одеської області, заборгованість за опалення в сумі 12807 грн. 41 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП НОМЕР_2) на користь Комунального підприємства «Білгород-Дністровськтеплоенерго», адреса: вул. Перемоги, 2, м. Білгород-Дністровський Одеської області, судовий збір в розмірі 968,10 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк зі дня його проголошення.

Суддя