Court ruling № 75868896, 15.08.2018, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

номер провадження справи 27/106/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.08.2018 Справа № 908/1576/18

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Дроздова С.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ» про забезпечення позову у справі № 908/1576/18:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ» (юридична адреса: 02160, м. Київ, пр. Соборності, буд. 15, оф. 202; поштова адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 19, код ЄДРПОУ 38143880)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гончар Сергія Олександровича (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1)

про стягнення 105971 грн. 00 коп.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

13.08.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гончара Сергія Олександровича матеріальної шкоди в розмірі 105971 грн.00 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2018 р., справу № 908/1576/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.08.2018 р. відкрито провадження у справі № 908/1576/18, присвоєно справі номер провадження 27/106/18 та призначено судове засідання на 25.09.2018 р.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться у банківських установах на рахунках, які будуть виявлені Державною виконавчою службою в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову у межах ціни позову, на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, з урахуванням понесених судових витрат.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.08.2018 р., заяву про забезпечення позову у справі № 908/1576/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадках невжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як передбачає ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою добровільно відшкодувати шкоду, завдану внаслідок ДТП, проте відповіді так і не надійшло, що, на думку заявника, говорить про ухилення та небажання відповідача відшкодовувати збитки, що на момент відкриття провадження може вилитись у переоформленні існуючого майна та передачі коштів третім особам, в зв'язку з чим, позивач припускає, що майно, яке є у відповідача може зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем жодних доказів на підтвердження викладених у своїй заяві про забезпечення позову обставин не надано, а саме: не надано доказів, які б підтверджували вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна, яке є (чи може бути) у відповідача на момент пред'явлення позову, на момент виконання рішення суду (у випадку його повного або часткового задоволення), і що виконання рішення суду у зв'язку з цим буде утруднене чи неможливе; що запропоновані заявником заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача не матимуть наслідком повне припинення господарської діяльності відповідача та порушення його законних прав і інтересів, що є не припустимим.

Отже, самі лише посилання позивача, виходячи із власних нічим не підтверджених припущень (передбачень, прогнозів) на існуючу, на його думку, реальну загрозу, без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Також слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У ХВ А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОХОРОННИЙ ХОЛДІНГ» про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу надіслати сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу підписано 15.08.2018 р.

Суддя С.С. Дроздова