Decision № 75813986, 07.08.2018, Kostopil District Court of Rivne Oblast

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1296/18

07 серпня 2018 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Олійника П.В.

секретаря судового засідання Рубельського О.С.

розглянувши в м.Костопіль цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по договору кредиту №б/н від 13.10.2008 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 1100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує зобов’язання, що виникли з договору, внаслідок чого утворилась заборгованість перед банком станом на 30.04.2018 року у розмірі 19056 грн. 47 коп. У зв’язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по договору кредиту та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з’явився, в поданому до суду клопотанні просив розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, подала на адресу суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову про стягнення заборгованості, у зв’язку зі спливом строків позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з'ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 13.10.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 було укладено договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1100 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевими терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання та надав відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі, однак відповідачем у порушення умови кредитного договору, не повернутий кредит у строки/терміни передбачені договором, не сплачені проценти/прострочені проценти за користування кредитом у строки/терміни, передбачені даним договором та не повернуто щомісячну комісію.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором.

Згідно вимог ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що відповідач в порушення зазначених норм закону та умов договору зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим в нього перед ПАТ КБ «Приватбанк» виникла заборгованість, яка станом на 30.04.2018 року становить 19056 грн. 47 коп., що складається з наступного: 1084 грн. 50 коп. – заборгованість за кредитом; 13342 грн. 70 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3483 грн. 72 коп. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 895 грн. 55 коп. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості наявним в матеріалах справи.

З відзиву на позовну заяву, вбачається, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.10.2008 року.

Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 13.10.2008 року, останній платіж у сумі 90 грн. було здійснено ОСОБА_1 – 03.04.2012 року. Позов було подано до суду 05.06.2018 року.

Кредитна картка видавалась банком строком на один рік, отже кінцевий строк виконання ОСОБА_1 своїх збов’язань щодо повернення кредиту збігається з терміном закінчення дії кредитної картки – 13.10.2009 року.

Належних доказів перевипуску банком на новий термін кредитної картки ОСОБА_1, суду надано не було.

Таким чином, з 14.10.2009 року у ПАТ КБ «Приватбанк» виникло право на позов та почав свій перебіг строк позовної давності.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості, вбачається, що відповідачем було здійснено один платіж 14.10.2015 року у сумі 29,14 грн.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не визнає платіж 14.10.2015 року в сумі 29 грн. 14 коп. Відповідач категорично заперечує проти зазначеного, оскільки особисто не здійснювала такого платежу та нікого на такі дії не уповноважувала.

Оскільки, судом не здобуто доказів, що кошти в сумі 29 грн. 14 коп. були перераховані 14.10.2015 року особисто ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що останнім днем вчинення дій ОСОБА_1, щодо погашення заборгованості є 03.04.2012 року.

Крім того, даний платіж здійснено поза межами строку позовної давності, він не являється обставиною переривання позовної давності та не має правового значення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, із закінченням 13.10.2009 року терміну дії кредитної картки, починаючи з 14.10.2009 року розпочався перебіг 3-х річного строку позовної давності, який закінчився 14.10.2012 року.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 13.10.2008 року лише 05.06.2018 року, тобто після спливу трьохрічного строку позовної давності, тому суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15, у якій вказав, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

На підставі викладеного та керуючись ст. 7, 10,12, 13, 235, 259, 263 - 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1, місце реєстрації м. Костопіль, вул. Колгоспна, 10 А Рівненська область, ІПН:НОМЕР_1.

СуддяОСОБА_3