Decision № 75645430, 02.04.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 квітня 2018 року № 826/11757/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Вовк І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Глобал СМС»доГоловного управління Державної фіскальної служби у місті Києва про визнання протиправним та скасування рішення податкового повідомлення-рішення за участі представників сторін:

від позивачів - Грозовська О.Б.

від відповідача - Перепелюк О.В., Негер І.М.

На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 квітня 2018 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал СМС» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києва про визнання протиправним та скасування рішення податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу викладені в Акті перевірки від 06.04.2017року за № 143/26-15-14-04-05/38241382 є безпідставними та необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення № 0018521404 від 21.04.20217 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2017року відкрито провадження у справі.

В судових засіданнях представником позивачів позовні вимоги підтримано у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представником відповідача щодо задоволення позову заперечено з підстав викладених у письмових запереченнях на позов та додаткових письмових поясненнях.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал СМС» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з постачальником ТОВ «Профі Хаус» за період з 01.03.2015 року по 31.03.2015 року. За результатами перевірки складено акт від 06.04.2017року за № 143/26-15-14-04-05/38241382 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення ТОВ «Глобал СМС» порушень п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року на суму 311 187,00грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0018521404 від 21.04.20217 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 388 984,00грн., в тому числі 311 187,00грн. за основним платежем та 77 797,00 грн. за штрафними(фінансовими) санкціями.

Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення неправомірним, а висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо заниження зобов'язання з податку на додану вартість - безпідставними, тому звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

Із змісту акту перевірки, а також наданих письмових заперечень вбачається, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем зобов'язання з податку на додану вартість обґрунтовано відсутністюю настання реальних наслідків за правочином укладеним між позивачем та ТОВ «Профи Хаус».

Як вбачається із наданих суду доказів, 06.03.2015 року між позивачем та ТОВ «Профи Хаус», в особі директора ОСОБА_4 укладено Договір про надання послуг по SMS- пересиланням.

Відповідно до умов Договору ТОВ «Профи Хаус» зобов'язувалось надати позивачу послуги з надання доступу до інтерфейсу, у відповідності до діючих тарифів, встановлених у Додатку 1 до Договору.

Згідно з п. 3 Договору ТОВ «Профи Хаус» зобов'язувалось цілодобово і в повному обсязі надавати замовнику послуги, щомісячно надавати замовнику податкові накладні, акти про надання послуг, рахунки фактури.

В одноденний строк, з моменту підписання договору, ТОВ «Профи Хаус» зобов'язувалось надати позивачу доступ до системи для відправлення SMS-повідомлень.

Відповідно до змісту п. 4 Договору, оплата послуг ТОВ «Профи Хаус» повинна здійснювати на підставі рахунків, що надаються товариством позивачу, у безготівковій формі на розрахунковий рахунок ТОВ «Профи Хаус».

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином, позивачем до матеріалів справи надано копію Акту здачі-приймання № 56 від 31.03.2015 року , копію рахунку № 56 від 31.03.2015 року та копію додатку № 1 до Договору про визначення вартості послуг.

З аналізу наданої позивачем документації вбачається, що така не являється належним доказом реальності даного правочину, оскільки такі не містять обов'язкових реквізитів. Зокрема, у акті здачі-приймання робіт відсутня інформація щодо особи, якою виконано роботи, прийнято з сторони позивача, а в рахунку на оплату послуг не вказано інформації (посада, прізвище та ініціали) особи, що підписала даний рахунок.

Також, із змісту Договору вбачається, що ТОВ «Профи Хаус» зобов'язувалось надати податкову накладну, однак до матеріалів справи її не надано.

Позивачем не надано доказів здійснення розрахунків за вказаним договором, зокрема, відсутні виписки з банківського рахунку на розрахунковий рахунок ТОВ «Профи Хаус».

Крім того, з аналізу змісту Договору вбачається, що ТОВ «Профи Хаус» до обов'язків товариства входило не лише надання контенту, а й послуги із розповсюдження SMS-повідомлень, зокрема, підпунктом 3.4.4 Договору передбачено право позивача отримувати від SMS-повідомлень інформацію щодо кількості та стані переданих для відправки SMS-повідомлень.

Натомість, як із змісту Договору, так і з наданої позивачем документації неможливо встановити, яким саме чином виконавця повідомлено про отримувачів SMS-повідомлень, їх кількість та зміст.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно абзацу 11 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані , що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., а також в Постанові Верховного суду від 23.01.2019 року в справі № 826/7047/13-а.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Аналогічна позиція викладене в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2015 року по справі №К/800/37371/14 та Постанові Верховного суду України від 15 грудня 2015 року по справі № 21-4266а15/826/13848/13-а, Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17 вересня 2014 р. № К/800/21863/13.

Крім того, судом встановлено, що згідно податкової звітності у ТОВ "Профі Хаус" відсутні засоби необхідні для виконання умов Договору укладеного з позивачем.

Директором ТОВ "Профі Хаус" ОСОБА_4, підпис якого міститься на договорі та інших документах, надано пояснення щодо непричетності до діяльності підприємства, зокрема зазначено, що ТОВ "Профі Хаус" зареєстровано на прохання знайомого, без мети зайняття підприємницькою діяльністю та жодної участі у діяльності товариства не приймав та документів не підписував.

Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження настання реальних наслідків за правочином, що укладався з ТОВ "Профі Хаус", суд погоджується із висновками податкового органу щодо відсутності законних підстав для формування податкового кредиту за рахунок сум, що ніби то сплачувались в користь ТОВ "Профі Хаус" за виконання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи надані докази, а також норми чинного законодавства суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог, а тому позов не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал СМС» залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук