№ 75498795, 19.07.2018, Zhytomyr Regional Court of Appeal

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/7350/17 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 43 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Коломієць О.С., Борисюка Р.М.

з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу №295/7350/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: КП «ВЖРЕП №6», Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, Служба у справах дітей Житомирської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2018 року, яке ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. в м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Просив з підстав, передбачених ст.ст.16,319,321,386,391 ЦК України, визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_2 та зобов'язати Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради та КП «ВЖРЕП №6» зняти відповідачів із реєстрації за вищевказаною адресою. Свої вимоги обґрунтовував тим, що є власником вищевказаної квартири. Колишня невістка - ОСОБА_2 з малолітньою онукою - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не проживають у квартирі з вересня 2016 року. Добровільно зняти себе та дитину з реєстраційного обліку ОСОБА_2 не бажає. Такі обставини перешкоджають в реалізації права власності, оскільки на ньому лежить тягар утримання.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі. На думку позивача, при вирішенні спору суд правильно встановив, що він є наймачем спірної кватири, у якій з вересня 2016 року без поважних причин не проживають відповідачі, але залишаються зареєстрованими. У судовому засіданні відповідач не заперечувала, що виселилася і не проживає добровільно ще до розлучення з його сином. Встановивши такі обставини, суд дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, не звернувши уваги на положення ст.ст.71,72 ЖК України. Разом із тим, він змушений сплачувати комунальні платежі за відповідачів. Також у резолютивній частині рішення суд першої інстанції безпідставно зазначив порядок для оскарження заочного рішення, хоча справа розглянута у загальному порядку, та не вказав назву апеляційного суду, до якого слід подавати апеляційну скаргу. Окрім того, в мотивувальній частині рішення вказано, що позов підлягає задоволенню, Така констатація не відповідає змісту резолютивної частини.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що у 1991 році ОСОБА_3 був виданий ордер на вселення до квартири АДРЕСА_1 (а.с.5). Нова назва адреси: кватира АДРЕСА_2 (а.с.12).

Вказана квартира належить до державного житлового фонду та не приватизована, що не заперечується сторонами.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 підтверджує ту обставину, що є наймачем, а не власником спірної квартири.

Як убачається із довідки житлової організації від 13 червня 2017 року №1478 відповідачі зареєстровані у спірній квартирі (а.с.11).

Із змісту акту комісії КП «КВЖРЕП №6» Житомирської міської ради від 23 березня 2017 року слідує, що колишня невістка з малолітньою онукою у спірній квартирі не проживають з вересня 2016 року (а.с.6).

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснила, що перебувала у шлюбі з сином позивача та вселилася у спірну квартиру як член сім'ї наймача. Не проживає у квартирі за місцем реєстрації з поважних причин, бо колишній чоловік спричиняв їй тілесні ушкодження, що підтверджується витягом з ЄРДР. Вона не забезпечена іншим житлом та вимушена наймати з дитиною житлове приміщення.

Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст.71 або ст.107 ЖК України, оскільки ОСОБА_3 не є власником спірного житла. Змінити підстави позову вправі лише позивач на певній стадії цивільного процесу (принцип диспозитивності).

Позивач звернувся до суду із позовом з підстав, передбачених ст.ст. 16,319,321,386,391 ЦК України, посилаючись на те що він є начебто власником спірної квартири. Проте належність кватири позивачу на праві приватної власності не доведено, а навпаки спростовано, тому останньому належить відмовити у задоволенні позову про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням з підстав, що зазначені у його позовній заяві.

Позивач наразі є квартиронаймачем. Із підстав, передбачених ст.71 або 107 ЖК України, він до відповідачів не звертався. З цих підстав спір у суді першої інстанції не розглядався. На стадії перегляду справи судом апеляційної інстанції позивач не вправі змінити підставу позову.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач не є власником кватири, але при цьому не звернув уваги на те, з яких підстав заявлений позов, а також на те, що позивачем підстави позову не змінювалися.

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції, яке ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права та постановлює нове судове рішення, яким відмовляє ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання їх втравшими право на користування квартирою АДРЕСА_2 з підстав, що передбачені ст.ст.16,319,321,386,391 ЦК України.

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 25 січня 2018 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Відмовити ОСОБА_1 в задоволені позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання втратившими право на користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації з інших правових підстав.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 24 липня 2018 року.