Court ruling № 75488474, 24.07.2018, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №402/906/13-к 24.07.2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючого: Міняйла М.П.,

суддів: Куценко О.В., Чебанової-Губарєвої Н.В.

за участі секретаря: Белорукової І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – начальника Кривоозерського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.04.2018 року.

Обвинувачена ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Ольгопіль Чечельницького району Вінницької області, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружена, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 с.м.т. Саврань Одеської області, працює суддею Савранського районного суду Одеської області, раніше не судима.

Обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом №221-У11 від 18.04.2013 року).

Обвинувачена ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка с.м.т. Саврань Одеської області, громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює секретарем судового засідання Савранського районного суду Одеської області, не одружена, має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_6 с.м.т. Саврань Одеської області, проживає ІНФОРМАЦІЯ_7 с.м.т. Саврань Одеської області, раніше не судима.

провадження № 11-кп/784/574 /18 головуючий у 1 інстанції : Максютенко О.А.

категорія: в порядку КПК України доповідач у апел. інст.: ОСОБА_4

Обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.368 КК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом №221-У11 від 18.04.2013 року).

Учасники судового провадження:

прокурор: Зайков А.В.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор Пахомов В.В. просить ухвалу суду стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.04.2018 року повернуто обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відносно ОСОБА_5, ОСОБА_3

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що ухвала є незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Вважає безпідставними посилання суду на невідповідність обвинувального акта вимогам КПК з тих підстав, що в обвинувальному акті відсутнє конкретне формулювання обвинувачення, та кваліфікація дій обвинувачених в новій редакції закону суперечить тим подіям які викладені в обвинувальному акті і закону, що підлягає застосуванню.

Також на його думку те, що підозра була підписана заступником Генерального прокурора України, а вручена ОСОБА_5 слідчим, не є обґрунтованою підставою для повернення обвинувального акту.

Крім того, твердження суду про можливі порушення права на захист, спростовуються позицією самих обвинувачених та захисника, які висловили думку про можливість призначення справи до розгляду.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.04.2018 року повернуто обвинувальний акт по кримінальному провадженню, відносно ОСОБА_5, ОСОБА_3

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд виходив з того, що обвинувальний акт не відповідає вимогам діючого законодавства.

Суд зазначив на невідповідність обвинувального акта вимогам КПК з тих підстав, що в обвинувальному акті відсутнє конкретне формулювання обвинувачення (не вказано дати вчинення злочину).

Крім того вказує, що кваліфікація дій обвинувачених в новій редакції закону суперечить тим подіям які викладені в обвинувальному акті і законі, що підлягає застосуванню.

Крім того, вказує, що з матеріалів справи вбачається що обвинуваченій ОСОБА_2 підозра у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 368 КК України підписана заступником Генерального прокурора України ОСОБА_6, а вручено обвинуваченій слідчим Мороз А.В. за дорученням ОСОБА_6, що є грубим порушенням норм КПК України та в свою чергу порушенням права обвинуваченої на захист.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

Повертаючи обвинувальний акт, суд першої інстанції вказав, що він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 314 КПК України суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Отже, повернення обвинувального акта прокурору передбачає наявність в ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

За змістом п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Верховний Суд України у своїй постанові № 5-328 кс 16 від 24 листопада 2016 року, виклав правову позицію стосовно питання про повернення обвинувального акту з підстав відсутності формулювання обвинувачення відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Вказаною постановою зазначено, що суду належить встановити, чи має таке недотримання вимог кримінального процесуального закону наслідок у вигляді істотного впливу на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд.

Мотивуючи вказаний висновок Верховний Суд врахував наступне.

У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Практика Європейського суду з прав людини (справа "Девеер проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи.

Крім цього Верховний Суд в постанові посилається на рішення Європейського суду у справі "Маттоціа проти Італії" від 25 липня 2000 року, що відображає послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття "обвинувачення" національними судами.

Цією ж постановою Верховний Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновку слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Фактичні обставини кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на думку Апеляційного суду, є достатніми для повного розуміння обвинуваченим суті висунутого обвинувачення, що є необхідним для підготовки захисту.

Як вбачається з обвинувального акта, в ньому викладенні фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказана правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на норми закону України про кримінальну відповідальність, сформульовано висунуте обвинувачення.

Отже, посилання суду першої інстанції на те, що відсутнє чітко сформоване детальне обвинувачення є необґрунтованими та не підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Посилання суду першої інстанції на те, що повідомлення про підозру у вчиненні злочину обвинуваченій ОСОБА_2 вручено слідчим, а не заступником прокурора, яким підписане зазначене повідомлення є не обґрунтованим, оскільки зазначене не є підставою яка б перешкоджала призначити судовий розгляд.

Обвинувальний акт не містить інших недоліків, які б перешкоджали призначити судовий розгляд.

Отже доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, Апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду про повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків підлягає скасування, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ч.2 ст.376, 405, 407, 409, 419, 424, 532 КПК України, Апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – начальника Кривоозерського відділу Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.04.2018 року, якою обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 42013000000000121 відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернуто прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України –скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: