№ 75483913, 23.07.2018, Kharkiv Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4886/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Мельнікової Л.В. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018, (суддя І інстанції Заічко О.В.), по справі № 820/4886/18

за заявою Головноного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2018 року Головне управління ДФС у Харківській області (далі - позивач), звернувся до суду з заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій просив підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків, та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих у банківських установах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року закрито провадження у справі.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 року та повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, зокрема, вказує на помилкове застосування ст. 238 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 11.06.2018р., на підставі наказу № 4090, направлень № 5306, № 5307, № 5374, № 5375 від 07.06.2018 року на проведення фактичної перевірки до господарських об'єктів, які знаходяться за адресами: м. Харків, вул. Культури, 3, та м. Харків, пр-т Науки 18/9, в яких здійснює свою діяльність відповідач, прибули посадові особи позивача, з метою проведення фактичної перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України.

Уповноваженою особою відповідача було проставлено 11.06.2018 року підписи в направленнях та відмовлено перевіряючим в допуску до проведення перевірки, про що ними було складено відповідні акти від 11.06.2018 року № 4353/20-40-14/10/НОМЕР_1 та № 4354/20-40-14/10/НОМЕР_1.

Підставою для недопуску перевіряючих слугувала невідповідність наказу № 4090 вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 ПК україни, про що до акту недопуску було додано відповідні пояснення з зауваженнями.

Заступником начальника позивача було складено та підписано рішення від 22.06.2018 року № 6457/ФОП/20-40-14-10-19 та № 6460/ФОП/20-40-14-10-19 про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача та ініційовано звернення до суду з заявою.

Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, дійшов висновку про неможливість розгляду заявлених вимог в порядку окремого виду адміністративного судочинства, що визанчений ст. 283 КАС України, оскільки між сторонами існує спір про право, предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для внесення відповідної заяви до суду.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 283 КАС України, провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо, зокрема, зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків; підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Пунктом 2 ч. 4 ст. 283 КАС України встановлено, що суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Враховуючи викладені норми, спір про право має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у зазначеній статті.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.

Незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, визначених у статті 283 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого подано заяву.

Окрім цього, при вирішенні даного спору слід врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.01.2018 по справі №808/3441/14.

В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено існування спору про право на проведення перевірки на підставі прийнятого наказу від 11.06.2018 №4090, виданого позивачем.

Платник податків заперечує проти законності підстав для проведення перевірки, та не погоджується з предметом перевірки, оскільки пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України не має жодного відношення ані до оформлення трудових відносин з працівниками, ані до виробництва та обігу підакцизних товарів, позаяк призначення фактичних перевірок з цих питань передбачено іншими пунктами ст. 80 ПК України, на які контролюючий орган при виданні наказу не посилався.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що заперечення відповідача щодо наказу про проведення перевірки породжує спір між позивачем та відповідачем щодо правомірності (законності) призначення перевірки.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо існування між сторонами спору про право, що виключає можливість розгляду заявлених вимог в порядку окремого виду адміністративного судочинства, який визанчений ст. 283 КАС України.

Інших обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливі порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів, вважає, що судове рішення прийнято на підставі повного та всебічного вивчення матеріалів справи, без порушення норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 820/4886/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді Л.В. Мельнікова М.І. Гуцал Повний текст постанови складено 23.07.2018.