Court ruling № 75431622, 18.07.2018, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/920/18 Справа № 202/3926/18 Слідчий суддя - Зосименко С.Г. Суддя-доповідач - Слоквенко Г.П.

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача Слоквенка Г.П.

суддів Крот С.І., Піскун О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Шаповалової А.А.

прокурора Францішка С.Л.

захисників Єлькіна В.Б., Калугіної А.С.

підозрюваного ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Францішка С.Л. на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2018 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Францішка С.Л. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 42018040000000535, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2018 року, та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Чернігів, громадянина України, одруженого, працюючого начальником відділу по контролю за виконанням судових рішень Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Францішка С.Л. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 42018040000000535, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.05.2018 року до ОСОБА_4, та застосовано щодо останнього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 03 вересня 2018 року.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що згідно п. 4 ст. 176 КПК України менш тяжким запобіжним заходом є домашній арешт, який, на думку слідчого судді, може бути застосований до підозрюваного, оскільки ОСОБА_4 співпрацює зі слідством, всі документи, які можуть бути доказами по даному кримінальному провадженню, були вилучені під час обшуку 06.07.2018 року, а тому відсутній ризик щодо знищення чи спотворення доказів. Підозрюваний працює начальником відділу по контролю за виконанням судових рішень Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)", має постійний дохід, має стійкі соціальні зв'язки, а саме: одружений, має на своєму утриманні малолітню та неповнолітню доньок. ОСОБА_4 має місце реєстрації, проживає за місцем реєстрації. Підозрюваний вину у вчиненні даного кримінального правопорушення не визнає, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, тому відсутні підстави вважати, що підозрюваний буде переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також, що він буде перешкоджати досудовому розслідуванню, у зв'язку з чим, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.

В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржувану ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2018 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання прокурора та застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави у розмірі 2 000 000 гривень.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, вказує на те, що слідчим суддею до мотивувальної частини тексту ухвали зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 співпрацює зі слідством та всі документи, які можуть бути доказами по кримінальному

провадженню, були вилучені під час обшуку 06.07.2018. Дані твердження не ґрунтуються ані на матеріалах кримінального провадження, ані на думці сторони обвинувачення, і не відповідають дійсності, однак слідчий суддя взагалі не з'ясовував ці обставини, проте обґрунтував відмову у задоволенні клопотання прокурора та відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, саме ними.

Зазначає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального корупційного правопорушення у сфері службової діяльності, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 10 років.

Невідворотність же покарання за злочини, на думку апелянта, вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Під час досудового слідства не встановлено всіх осіб, причетних до скоєння кримінальних правопорушень, у скоєнні яких підозрюється ОСОБА_4, у провадженні планується призначити низку експертиз, планується допит свідків у вказаному кримінальному провадженні. За таких обставин є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 буде незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів. Звертає увагу, що прокурором встановлено та доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, експертів у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Викладене дає беззаперечні підстави вважати, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування, тому стосовно підозрюваного ОСОБА_4 необхідним є застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Зважаючи на тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4, дані про особу підозрюваного, що свідчить про не здатність застави у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, прокурор вважає, що необхідно визначити заставу у розмірі 2 000 000 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.

На дану апеляційну скаргу захисником Єлькіним В.Б. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 були подані заперечення, яких останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора у повному обсязі та залишити в силі ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників Єлькіна В.Б. та Калугіної А.С., які вважали за необхідне залишити ухвалу слідчого судді без змін, а скаргу без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Частиною першою статті 194 КПК передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За змістом ч. 1 ст. 196 КПК в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; запобіжний захід, який застосовується.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання прокурора не були дотримані належним чином. Внаслідок чого ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.

Так, з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції не вбачається жодних висновків слідчого судді щодо обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого злочину, а також існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК та які ризики, на думку слідчого судді, були доведені стороною, що дало підстави слідчому судді взагалі застосувати до підозрюваного запобіжний захід.

Розглядаючи клопотання прокурора про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, апеляційний суд приходить до висновку про його обґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.

Відповідно до ст. ст. 177, 178 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання та наявність в нього постійного місця роботи або навчання; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше ; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, колегія суддів зважає на усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Згідно наданих матеріалів, 07 липня 2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, за попередньою змовою групою осіб.

Так, апеляційний суд вважає, що наведені в клопотанні прокурора дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину, що підтверджується, зокрема, протоколами допитів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9; протоколами оглядів від 25.05.2018 року, 01.07.2018 року та 06.07.2018 року; протоколом обшуку ДУ «ДУВП №4» від 06.07.2018 року; заявами та поясненнями ОСОБА_6 та ОСОБА_10; протоколом затримання ОСОБА_4 від 06.07.2018 року та іншими доказами, долученими до клопотання прокурора.

Перевіряючи доводи клопотання на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, апеляційний суд приходить до висновку, що вони є також обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують та для їх запобігання необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) ЄСПЛ зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

ЄСПЛ визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

Зокрема, апеляційним судом встановлено, що існують обґрунтовані ризики, передбачені п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, підозрюваних та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, при цьому колегія суддів у відповідності до ст. 178 КПК враховує тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, що у відповідності до ст. 12 КК є тяжким злочином, вагомість наявних доказів про вчинення ним вказаного кримінального правопорушення, міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, вік та стан його здоров'я, відсутності в нього судимостей.

За змістом ст. 131 КПК запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження, а відтак їх застосування має на меті досягнення дієвості цього провадження.

Вказаним обставинам слідчий суддя не дав належної оцінки, що потягло ухвалення необґрунтованого рішення, а застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти встановленим ризикам, з огляду на що доводи прокурора щодо наявності заявлених ризиків та неможливості запобігти їм шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, є обґрунтованими, належними та підтверджуються матеріалами справи, тому апеляційний суд вважає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.

Аналізуючи вищенаведені обставини у сукупності, колегія суддів доходить висновку про те, що вони свідчать про неможливість усунення ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, встановлених щодо ОСОБА_4, у менш обтяжливий спосіб, та вважає за необхідне апеляційну скаргу прокурора задовольнити, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Разом з тим, колегія суддів знаходить необґрунтованими доводи сторони обвинувачення щодо розміру застави, який повинен бути визначений під час обрання зазначеного запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року розмір застави визначається у таких межах : щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти до розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

А тому, враховуючи ступень тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, суспільний інтерес, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у визначених п. 2 ч.5 ст.182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним вказаних у ст. 194 КПК України обов'язків, у зв'язку із чим, керуючись абз. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, вважає за необхідне встановити заставу у розмірі 700 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 1 233 400 гривень 00 копійок, як достатню для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407, п. 2 ч. 1 ст. 409 КПК України - скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційного суду, якою слід задовольнити клопотання прокурора та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 вересня 2018 року з визначенням застави в розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 233 400 гривень, взявши його під варту в залі суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Францішка С.Л. - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2018 року - скасувати та постановити нову, якою клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Францішка С.Л. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під щодо ОСОБА_4- задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 03 вересня 2018 року.

Підозрюваного ОСОБА_4 взяти під варту в залі суду.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 700 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 233 400 (один мільйон двісті тридцять три тисячі чотириста) гривень 00 копійок, у разі внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.

У випадку внесення застави та звільнення підозрюваного ОСОБА_4 з-під варти, покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора чи суду;

- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками, іншими підозрюваними у кримінальному провадженні;

- повідомляти слідчого та прокурора про зміну місця проживання та/або роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення ним про причини своєї неявки, або порушення ним обов'язків, покладених на нього цією ухвалою, застава звертається у дохід держави.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

___ _____ _____

Г.П.Слоквенко С.І. Крот О.П. Піскун