Decision № 75428310, 20.07.2018, Khmelnytskyi District Administrative Court

Справа № 822/1738/18

РІШЕННЯ

іменем України

20 липня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І.

за участі:секретаря судового засідання Музика Д.О., позивача ОСОБА_1 розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 30.05.2018 суд відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, яку позивач 25.05.2018 подав після усунення недоліків позову, в якому просить: 1) визнати, що призначена одноразова грошова допомога в розмірі 24-місячного грошового забезпечення 119 грн. 52 коп. із розрахунку місячного грошового забезпечення 4 грн. 98 коп. на день звільнення з військової служби 5 вересня 1993 року (в 1993 році грошової одиниці гривня не було) згідно інвалідності, встановленої 1.03.2012 року (захворювання пов'язані з проходженням військової служби), скасованої 29.10.2014 року, є не справедливою; 2) зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу інваліду II групи (захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби) довідка МСЕК АВ №0325439 від 29.10.2014 року у відповідності до ст.16 п.2 підпункт 4 та ст. 16-2 п. 1 підпункт б Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 04.07.2012 в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно розрахунку 1218 грн. х 200 = 243 600 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що 01.03.2012 йому, військовому пенсіонерові, який був звільнений з військової служби 05.09.1993, згідно постанови ВЛК Центрального регіону МО України, було встановлено 2-у групу інвалідності із захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. 29.10.2014 при перегляді МСЕК було скасовано інвалідність із захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, і встановлено інвалідність із захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, про що було видана довідка АВ №0325439. 22.09.2015 він звернувся до МО України із заявою про призначення йому допомоги, але йому було незаконно відмовлено в її розгляді, що встановлено постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2016, якою було зобов'язано МО України розглянути заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги згідно постанови КМУ від 28.05.2008 №499. Вдруге його заява була направлена Хмельницьким облвійськоматом 23.02.2017, і була розглянута МО України 17.03.2017, який відмовив у її задоволенні, що він оскаржив до суду. Комісія Департаменту фінансів МО України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2017 призначила йому одноразову грошову допомогу згідно інвалідності від 01.03.2012 (яка скасована 29.10.2014) в розмірі 24-місячного грошового забезпечення в сумі 119 грн.52 коп. В заяві він просив призначити одноразову грошову допомогу згідно чинної інвалідності, встановленої 29.10.2014 в розмірі 30-місячного грошового забезпечення. На його письмове звернення до Департаменту фінансів МО України, чому призначена така сума, він отримав відповідь за підписом заступника директора Департаменту. При цьому, на перше питання відповіді не отримав, а на друге питання, як він вважає, була дана просто відписка, що грошова допомога призначена правильно. Зазначає, що призначену і виплачену одноразову грошову допомогу в сумі 119 грн. 52 коп. повернув Хмельницькому облвійськкомату. Також вказує, що має право на отримання одноразової грошової допомоги як інвалід II групи (захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби), встановленої 29.10.2014 згідно статті 16 п.2 підпункт 4, статті 16-2 п.1 підпункт б Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції 2012 року в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб (арк. спр.38 -41).

Відповідачем подано Відзив на позов від 15.06.2018 за №911, в якому зазначає, зокрема, що у разі, коли позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю Міністерства оборони України на виконання рішень Хмельницького окружного адміністративного суду порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий позов. Також вказує, що призначена одноразова грошова допомога у розмірі 119,52 грн. визначена позивачу правильно, оскільки грошова допомога обчислюється виходячи із розміру грошового забезпечення, яке особа отримувала на день звільнення (арк. спр.52-55).

Позивачем подано Заперечення на відзив від 25.06.2018, в якому фактично вказує про несправедливість призначеної грошової допомоги, враховуючи інфляцію національної валюти, та вказує про його право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі, визначеному ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (арк. спр.113-115).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з тих же підстав, що вказані в позовній заяві. Додатково суду пояснив, що постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №822/1987/17 він не звертав до примусового виконання, хоч вважає, що це рішення МО України останнім не правильно виконано, тому він звернувся до суду із цим новим позовом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву, згідно якої просить розгляд справи 20.07.2018 проводити без участі представника Міністерства оборони України.

З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

01.03.2012 ОСОБА_1 була довічно встановлена 2 група інвалідності, пов'язана із захворюванням, отриманим під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії ХМ №233928 (арк. спр.21).

29.10.2014 ОСОБА_1 була довічно встановлена 2 група інвалідності, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії АВ №0325439 (арк. спр.23).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2017 по справі №822/1987/17, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1. Визнано відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлену Протоколом №24 від 17 березня 2017 року, протиправною. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 та виплатити одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови КМУ № 499 від 28.05.2008 року. Також цими рішеннями встановлено, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком №499, встановлено рішеннями Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.05.2016 та Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 у справі №686/2085/16, які набрали законної сили (арк. спр.102-110).

Отже судовими рішеннями, які набрали законної сили, у справах №686/2085/16 і №822/1987/17 підтверджено і встановлено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком №499.

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26 січня 2018 року за №9, затвердженим Міністром оборони України 29.01.2018, на виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2017 за справою №822/1987/17 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 призначено одноразову грошову допомогу майору в запасі ОСОБА_1 (Хмельницький ОВК), якого 05.09.1993 звільнено з військової служби та 01.03.2012 під час первинного огляду органами МСЕК визнано Інвалідом II групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія ХМ № 233928 від 01.03.2012), в розмірі 24-місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби в сумі 119 (сто дев'ятнадцять) грн. 52 коп. (арк. спр.17).

Позивач обрав свій захист шляхом подання позову про визнання несправедливою призначеної одноразової грошової допомоги у розмірі 119,52 грн., в обґрунтування якого посилається на неналежне виконання відповідачем Постанови суду у справі № 822/1987/17. Однак, ОСОБА_1 не враховує, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом з встановленими обставинами та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КАС України (в чинній редакції), судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч.2 ст. 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

За змістом ст. 254 КАС України, якщо судове рішення є незрозумілим, для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання, то такі особи мають право звернутися із заявою про роз'яснення такого судового рішення.

Крім того, відповідно до ст. 383 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

При цьому, в порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах не передбачено звернення позивача з окремим позовом щодо зобов'язання виконання судового рішення по іншій справі.

Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинених на виконання Постанови по справі №822/1987/17 або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.

Таким чином, оскільки позивачем по суті заявлено позовну вимогу щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання повного належного виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.08.2017 по справі №822/1987/17, то, відповідно, позивачем невірно обрано спосіб захисту свого порушеного права. Суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми КАС України, а тому суд приходить до висновку, що позивач не довів цю позовну вимогу і це, відповідно, є підставою для відмови у задоволенні першої позовної вимоги.

Щодо другої позовної вимоги, суд зазначає і враховує наступне.

Відповідно до ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності у 2014 році (далі - Закон) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.

Згідно з абз.2 п. 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", затвердженим постановою КМУ від 28.05.2008 року №499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі, зокрема, 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи; а у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Відповідно до п.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Згідно з п.9 ст.16-3 Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, пункт 11 якого передбачає, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу ряд документів (зокрема, заяву про виплату одноразової грошової допомоги).

Отже, процедура виплати одноразової грошової допомоги розпочинається та здійснюється виключно на підставі заяви, поданої до уповноваженої особи, разом з відповідними додатками.

Однак, позивач не звертався із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі, визначеному Законом, адже у своїй Заяві від 28.11.2017 (далі - Заява від 28.11.2017) просив: "виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із отриманням 2-ї групи інвалідності 29.10.2014 згідно довідки МСЕК АВ №0325439 від 29.10.2014 "Травма та захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби" згідно постанови КМУ №499 від 28.05.2008 в розмірі 30-місячного грошового забезпечення на день звільнення з військової служби." (арк. спр.72). Тому й будь-якого рішення стосовно призначення такої допомоги відповідачем не приймалось.

Крім цього, згідно з п.7 ст.16-3 Закону якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Тобто, відповідач, вирішуючи Заяву від 28.11.2017, зобов'язаний призначити допомогу позивачу на виконання рішення суду по справі №822/1987/17 з урахуванням обставин, встановлених цим рішенням.

Оскільки позивачу було призначено допомогу відповідно до постанови КМУ №499 від 28.05.2008, що він і просив у Заяві від 28.11.2017, то додаткове отримання ним одноразової грошової допомоги за Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суперечить п.7 ст.16-3 Закону.

При цьому безпідставними є доводи позивача про повернення ним одноразової грошової допомоги Хмельницькому облвійськомату згідно копії фіскального чеку Укрпошти поштового переказу в розмірі 119,52 грн., який надано суду (арк. спр.31), адже можливість та процедура повернення таких коштів законодавством не передбачена.

Таким чином, підстави для зобов'язання відповідача призначити і виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Закону відсутні.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб'єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів, що не порушував вимоги закону та прав позивача, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов не задовольняється.

Керуючись Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 29006, код НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код 22990305) про зобов'язання вчинити дії, залишити без задоволення.

Судових витрат, які визначені ст.132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його складення в повному обсязі.

Повне рішення складене 23 липня 2018 року

Головуючий суддя А.І. Петричкович