Decision № 75411908, 19.07.2018, Zdolbuniv District Court of Rivne Oblast

Справа № 562/2220/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2018 р. Здолбунівський районний суд

Рівненської області

в складі:

головуючого судді Мички І.М.

при секретарі судового засідання Дацишиній Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунів цивільну справу за позовом релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Рівненської єпархії УПЦ с.Мала Мощаниця Здолбунівського району до ОСОБА_1 сільської ради Здолбунівського району Рівненської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-

в с т а н о в и в:

У поданій до суду заяві релігійна громада Свято-Михайлівської парафії Рівненської єпархії УПЦ с.Мала Мощаниця Здолбунівського району просить встановити для неї додатковий строк для подання до компетентних нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2, який помер 16 лютого 2010 року.

Просила визначити їй додатковий строк тривалістю у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини, після смерті ОСОБА_2, мотивуючи позовні вимоги тим 16 лютого 2010 року помер ОСОБА_2, який за життя склав заповіт на користь релігійної громади. Позивачу не було відомо про смерть спадкодавця, а тому і пропущено визначений законом строк для подання відповідної заяви.

Позивач подав до суду заяву, в якій позов підтримав повністю і просили його задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 сільська рада Здолбунівського району Рівненської області надала суду листа, яким позов визнала повністю, просила його задоволити та провести розгляд справи без її представника.

З'ясувавши обставини справи, вивчивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про під ставність позовних вимог.

Суд встановив, що 16 лютого 2010 року у м.Сарнах Рівненської області помер ОСОБА_2. За життя покійний розпорядився своїм майном, склавши 17 лютого 2005 року на користь позивача заповіт, посвідчений секретарем виконкому ОСОБА_1 сільської ради Здолбунівського району Рівненської області та зареєстрований в реєстрі за №8. Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 11 червня 2018 року №52231128 вказаний заповіт є чинним, не зміненим і не скасованим.

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру Сарненської державної нотаріальної контори від 23 січня 2018 року спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заведена.

До правовідносин, що виникли, необхідно застосувати норми Цивільного кодексу України у редакції 2004 року(далі - ЦК України), так як спадщина після смерті ОСОБА_2 відкрилась після 01.01.2004.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.ст. 1220, 1222, 1270 ЦК).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо:1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Як роз'яснюється у п. 24 Постанови ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність пропуску строку для прийняття спадщини, а суди відкривають провадження у справі про продовження строку для прийняття спадщини у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також: за відсутності інших спадкоємців, які б могли дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ним спадщини, а також: відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без звичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом, на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, разом з тим, із заявою про прийняття спадщини у визначений статтею 1270 ЦК шестимісячний строк позивач до нотаріуса не звернувся.

Ураховуючи те, що в законодавстві не міститься визначення поняття поважності причин пропущення строку для прийняття спадщини, їх поважність повинна визначатися судом у кожному випадку, виходячи з конкретних обставин справи.

Таким чином, наведене вище свідчить про те, що позивач є спадкоємцем за заповітом, ц не подав заяви про прийняття спадщини через необізнаність про смерть спадкодавця.

Достатнім для подання позивачу заяви про прийняття спадщини суд вважає надання йому строку тривалістю два місяці.

З цих підстав, керуючись стст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

Позов релігійної громади Свято-Михайлівської парафії Рівненської єпархії УПЦ с.Мала Мощаниця Здолбунівського району до ОСОБА_1 сільської ради Здолбунівського району Рівненської області про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити релігійній громаді Свято-Михайлівської парафії Рівненської єпархії УПЦ с.Мала Мощаниця Здолбунівського району (код ЄДРПОУ 38067297), додатковий строк для подання ним заяви для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2, що помер 16 лютого 2010 року, тривалістю два місяці з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Рівненської області.

Суддя І.М.Мичка