
Справа № 139/618/18
Провадження № 2/139/269/18
РІШЕННЯ
іменем України
19 липня 2018 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В. з участю секретаря судових засідань Пилипчук В.П.,
розглянувши у підготовчому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_2 до Снітківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -
ВСТАНОВИВ:
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла мати позивача ОСОБА_3. Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, прийняла спадщину, але не може оформити в нотаріальній конторі спадкові права на житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 які її спадкодавець прийняла як спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4, але не оформила нотаріально, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме спадкове майно. За захистом своїх прав та інтересів ОСОБА_2 23 червня 2018 року з відповідним позовом звернулася до суду.
Ухвалою від 23 червня 2018 року (а.с. 32) відкрито підготовче провадження у справі.
Представник позивача за довіреністю (а.с. 29) ОСОБА_5 подав клопотання (а.с. 78) про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача - сільський голова Снінтківської сільської ради у підготовче засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій позов ОСОБА_2 визнав і просив справу слухати за його відсутності (а.с. 40).
З врахуванням положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд ухвалив про проведення підготовчого засідання за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи обставину, що відповідач визнає позовні вимоги і таке визнання позовних вимог відповідає закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси інших осіб, суд вважає за можливе на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження ухвалити рішення у цій справі.
Суд, розглянувши справу, вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:
Об'єктом спадкового наступництва є спадщина, тобто вся сукупність прав та обов'язків спадкодавця, в яких він перебував на момент своєї смерті і які за своєю правовою природою є невіддільними від особи їх носія і здатні перейти до інших осіб.
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 24 жовтня 2017 року (а.с. 8), стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року у с. Снітків Мурованокуриловецького району Вінницької області помер ОСОБА_6.
Технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 12-13), витягом з рішення виконавчого комітету № 21 від 21.10.1993 (а.с. 15), витягом з рішення 25 сесії Снітківської сільської ради № 31 від 15.09.2009 (а.с. 16), випискою із погосподарської книги № 6 Снітківської сільської ради за 1991-1995 роки (а.с. 17) та довідкою виконавчого комітету Снітківської сільської ради № 319 від 23.04.2018 (а.с. 23) стверджується, що ОСОБА_6 володів житловим будинком АДРЕСА_1 який було побудовано у 1961 році.
Виконком Мурованокуриловецької районної ради народних депутатів своїм рішенням № 108 від 16.06.1988 року постановив оформити право особистої власності на житлові будинки, що розташовані, зокрема, в с. Снітків, а відповідній сільській раді - видати власникам свідоцтво про право власності на житловий будинок (а.с. 22). Однак, із довідки начальника КП Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації № 79 від 26.03.2018 (а.с. 14) слідує, що право власності на житловий АДРЕСА_1 не реєструвалося за ОСОБА_4.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.
Відповідно до норм ст. 524 ЦК УРСР в редакції 1963 року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 52679140 від 19 липня 2018 року (а.с. 79) слідує, що по своїй смерті ОСОБА_6 заповіту не залишав.
Статтею 527 ЦК УРСР в редакції 1963 року (діяв на момент смерті спадкодавця) визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого (ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР).
Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб (а.с. 10) та записом акту про шлюб № 7 від 10 серпня 1947 року (а.с. 70), висновком лінгвістичної експертизи № 056/264-d від 30 березня 2018 року (а.с. 11) доведено що в першій черзі спадкоємців за законом як дружина мала право спадкувати ОСОБА_7.
Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями ( ч. 1 ст. 548 ЦК УРСР в редакції 1963 року). Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини 1 і 2 ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року).
З довідки Снітківської сільської ради № 319 від 23.04.2018 (а.с. 23) вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_7 шляхом вступу в управління спадковим майном (взяла на зберігання речі померлого та речі домашнього вжитку).
З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 50469174 від 03 січня 2018 (зворот а.с. 68) вбачається, що свої спадкові права в нотаріальній конторі ОСОБА_7 не оформила (спадкова справа на прізвище спадкодавця ОСОБА_4 не заводилася).
В той же час, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ч. 2 ст. 548 ЦК ЦК УРСР в редакції 1963 року). Таким чином, з ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_8 належали житловий будинок з господарськими спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_1
Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим 27 жовтня 2008 року (а.с. 9), стверджується, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року у с. Снітків Мурованокуриловецького району Вінницької області.
Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб - спадкоємців.
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 1223 ЦК України, право спадкування мають особи, визначені у заповіті, і це право у них виникає у день відкриття спадщини - день смерті спадкодавця.
На випадок своєї смерті ОСОБА_7 05 травня 1998 року склала заповіт (а.с. 20), яким все своє майно, де б воно не було і з чого б не складалось, і те, що буде належати їй на день смерті, заповіла ОСОБА_2.
Із копії спадкової справи № 732/2009, заведеної П'ятнадцятою київською державною нотаріальною конторою, а саме з витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 21622175 від 24.09.2009 (зворот а.с. 50), вбачається, що заповіт від імені ОСОБА_7 є чинним, не зміненим і не скасованим, і що ОСОБА_2 прийняла спадщину і уже оформила право на спадщину за заповітом на частину спадкового майна.
Таким чином, позивач довела факт смерті спадкодавця ОСОБА_8, склад спадкового майна, своє право спадкувати та факт прийняття спадщини.
Однак, постановою державного нотаріуса П'ятнадцятої київської ДНК № 351 від 19 січня 2018 року (а.с. 27) позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючого документа на спадковий житловий будинок. Так, хоча виконком Мурованокуриловецької районної ради народних депутатів своїм рішенням № 108 від 16.06.1988 постановив оформити право особистої власності на житлові будинки, що розташовані, зокрема, в с. Снітків, а відповідній сільській раді - видати власникам свідоцтво про право власності на житловий будинок (а.с. 22), із довідки Снітківської сільської ради № 796 від 24.10.2017 (а.с. 73) вбачається, що свідоцтво на право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 не видавалося, а із довідки начальника КП «Могилів-Подільське МБТІ» ОСОБА_9 (а.с. 14) слідує, що право власності на житловий будинок за ОСОБА_4 не зареєстровано.
Отже, позивач довела, що іншим чином, окрім як через суд, вона не зможе захистити свої права спадкоємця.
Враховуючи вищевикладене, а також обставину, що відповідач визнав позовні вимоги і таке визнання відповідає вимогам закону, не порушує будь-чиї права чи законні інтереси, суд вважає за правильне визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно - житловий будинок з господарськими спорудами, які залишились після смерті ОСОБА_7.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 524, 527, 529, 548, 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.ст. 392, 1216, 1261, 1278 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81,197-198, 200, 211, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 Мурованокуриловецького району Вінницької області в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7, 1927 року народження, яка прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_4, 1920 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до апеляційного суду Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: _____
The court decision No. 75375167, Murovani Kurylivtsi District Court of Vinnytsia Oblast was adopted on 19.07.2018. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find necessary information easily.
This decision relates to case No. 139/618/18. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: