Decision № 75351936, 11.06.2018, Novoaidar District Court of Luhansk Oblast

Справа № 419/629/18

Провадження № 2/419/226/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді – Іванової О. М.,

при секретарі – Логвиновій О. А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 30.04.2004 року по 10.08.2005 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син постійно мешкає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач працевлаштований та має заробіток, однак матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина не надає.

На підставі вищенаведеного, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду, до досягнення дитиною повноліття.

Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з’явилась, надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (а.с.8).

Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав, не заперечував проти їх задоволення (а.с.19).

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до положень частини до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно приписів ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що з 30.04.2004 року по 10.08.2005 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується відміткою про реєстрацію шлюбу в паспорті позивача (а.с.3 – зворотна сторона), та копією витягу з рішення Новоайдарського районного суду Луганської області від 10.08.2005 року (а.с.5). Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.4). Син постійно мешкає з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач працевлаштований та має заробіток, однак матеріальної допомоги на утримання неповнолітнього сина не надає.

Згідно копії свідоцтва про народження серії І-ЕД № 264191, виданого 02.07.2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Новоайдарського районного управління юстиції Луганської області (а.с.4) батьком неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2.

Згідно довідки № 1378, виданої 13.12.2017 року Олексіївською сільською радою Новоайдарського району Луганської області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає разом з матір’ю ОСОБА_1 (а.с.7).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії І-ЕД № 149259, виданого 16.06.2012 року Кам’янобрідським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області (а.с.15), ОСОБА_2 з 16.06.2012 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу має малолітню дитину, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії І-ЕД № 253020, виданого 20.12.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Новоайдарського районного управління юстиції у Луганській області (а.с.16). ОСОБА_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, кв. Молодіжний, 6/4, до складу сім’ї входять: дружина – ОСОБА_4, син – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується довідкою про склад сім’ї від 02.05.2018 року (а.с.17). Згідно довідки від 10.05.2018 року ОСОБА_2 працює контролером в РКП «Старобільськвода», дохід за період з 01.05.2017 року по 30.04.2018 року складає 40152,91 грн (а.с.18).

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

При ухиленні батьків від обов`язку утримувати своїх неповнолітніх дітей кошти на їх утримання стягуються у судовому порядку.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 8 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У Принципі 6 Декларації прав дитини, що була проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові та моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою ВРN 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідач на час розгляду справи є працевлаштованим, має постійний дохід, одружений та має від шлюбу малолітню дитину.

Відповідно до ст. 7 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум на одну дитину віком від 6 до 18 років в розрахунку на місяць з 1 січня 2018 року становить 1860 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи матеріальне становище сторін, потреби дитини у матеріальному забезпеченні, які позивач одноособово забезпечити не має змоги, відповідно до конституційного принципу верховенства права, з урахуванням потреб дитини та можливостей відповідача, суд вважає, що відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. На думку суду, такий розмір утримання є обгрунтованим, відповідатиме вимогам виваженості і справедливості. Відповідач з позовними вимогами погодився, не заперечував проти їх задоволення в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору при подачі позову, він стягується з відповідача в дохід держави. Позивачі при подачі позовів про стягнення аліментів звільняються від сплати судового збору відповідно до положень ЗУ «Про судовий збір», тому відповідач має компенсувати в дохід держави судовий збір, який складає 704,80 грн.

Відповідно до ст. ст. 112, 180, 181,182, 183 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 200, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідн. № НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідн. № НОМЕР_2, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22.03.2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідн. № НОМЕР_1, судовий збір у розмірі, встановленому п. 1.1.2 ч. 2 ст. 4 ЗУ “Про судовий збір”, тобто 704,80 грн, на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (місцезнаходження: вулиця Липська, 18/5, м. Київ, 01601) на наступні платіжні реквізити: «судовий збір, код за ЄДРПОУ 37993783, пункт 1.1.2, код класифікації доходів бюджету: 22030106, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, рахунок отримувача: 31215256700001, код банку отримувача: 820019, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві".

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий О. М. Іванова