№ 75253233, 11.07.2018, Kharkiv Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3330/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бондара В.О.

суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату на рішення Харківського окружного адміністративного суду, від 14.05.2018, суддя Спірідонов М.О., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004 повний текст складено 14.05.18 по справі № 820/3330/18

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( далі – позивач) звернувся суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату ( далі – відповідач) в якому просив визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за формою, встановленою Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530 та зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати звіт про виконання судового рішення протягом 15 днів з дня набрання ним чинності.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив дійсну військову службу в період з 29.09.1982р. по 12.02.1985р. в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях в складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.06.1983 року по 08.07.1985 року в складі в/ч пп 25564. Позивач звернувся до Харківського ОВК із заявою та всіма належними документами про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 та Наказу Міністерства оборони України №530. Відповідачем вказані приписи не виконанні. Надісланим позивачу листом № 900/ВЗС від 10.04.2018 р. відповідач вказав, що підстав для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу не має, оскільки інвалідність позивачу первинно встановлена у 2002 р., тобто до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 р. № 33597-ІУ “Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Крім того, згідно з ч. 8 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом 3 років з дня виникнення у них такого права. Позивач такі дії відповідача по справі вважає протиправними та такими, що порушують його права.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 (61100, АДРЕСА_1) до Харківського обласного військового комісаріату (61001, м. Харків, пр-т. Московський, 64-А) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії – задоволено в повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновку щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей”.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” за формою, встановленою Додатком 13 до “Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей”, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Харківським обласним військовим комісаріатом подано апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянтом зазначено, що на день отримання позивачем інвалідності не існувало норми Закону, яка б передбачала виплату одноразової грошової допомоги зазначеній категорії громадян.

Сторони в судове засідання не з»явились, були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1, проходив дійсну військову службу в період з 29.09.1982р. по 12.02.1985р. в Збройних Силах СРСР, в тому числі приймав участь у бойових діях в складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан з 20.06.1983 року по 08.07.1985 року в складі в/ч пп 25564.

Також судом встановлено, що згідно свідоцтва про хворобу № 5/15 від 11.04.2002 р., виданого ВЛК Комінтернівського РВК м. Харкова - поранення ОСОБА_1 отримане при виконанні інтернаціонального обов'язку в Афганістані.

Внаслідок поранення, отриманого при виконанні інтернаціонального обов'язку, позивачу з 14.05.2002 р. встановлена друга група інвалідності. З 01.06.2017р. друга група інвалідності встановлена позивачу до 15.05.2020 р. Вказані обставини підтверджуються листом Харківського ОВК № 900/ВЗС від 10.04.2018 р., довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 479163 від 17.05.2017 р.

13.02.2018 року позивач звернувся до Харківського ОВК із заявою та всіма належними документами про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №975 та Наказу Міністерства оборони України №530.

Харківським обласним військовим комісаріатом було надіслано позивачу лист №900/ВЗС від 10.04.2018 р., в якому зазначено, що підстав для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги позивачу не має, оскільки інвалідність позивачу первинно встановлена у 2002 р., тобто до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 р. № 33597-ІУ “Про внесення змін до Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги. Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Крім того, згідно з ч. 8 ст. 16-3 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом 3 років з дня виникнення у них такого права.

З даною відмовою позивач не згоден, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач перебував на військовому обліку у відповідному РВК МО України, причинний зв'язок поранення, отриманого позивачем під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено Центральною військово-лікарською комісією МО України.

Отже, судом першої інстанції зроблено висновок, що право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року та Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відмовлено позивачу з посиланням на те, що інвалідність позивачу первинно встановлена у 2002 р., тобто до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 1-2 ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Таким чином, станом на зазначену дату стаття 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачала, з-поміж іншого, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов’язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України (частини друга статті 16 Закону).

На виконання положень статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Кабінет Міністрів України постановою від 28 травня 2008 року № 499 (Постанова № 499) затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.

За пунктом другим Постанови № 499 одноразова грошова допомога виплачується: 2) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, - у розмірі: 24-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

Колегія суддів зазначає, що статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з ч.8 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції на дату звернення) особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Позивачу II групу інвалідності встановлено з 14.05.2002 року (довідка серії ХАР № 061125), а до Харківського обласного військового комісаріату позивач звернувся лише у квітні 2018 року.

Відповідно до ч.6 ст. 163 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту Порядок №975).

Пунктом 1 Прикінцевих положень Закону України від 04.07.2012 № 5040-УІ "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" встановлено, що цей ОСОБА_2 набирає чинності з 01.01.2014, тобто Постанова Кабінету Міністрів України № 975 набрала чинності з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 01.01.2014.

Пунктом 2 Порядку № 975 передбачено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права такої допомоги.

При цьому вказана постанова не містить жодних обмежень щодо неможливості застосування Порядку до осіб, які отримали первину інвалідність до 01.01.2014.

Згідно п. 3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Відповідно до пункту 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно довідки МСЕК серії ХАР № 061125 від 07.06.2002 позивачу встановлено 2 групу інвалідності, внаслідок поранення, отриманого при виконанні інтернаціонального обов’язку з 14.05.2002 року, тобто до набуття чинності Закону України від 4 квітня 2006 року № 33597-1V «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 479163 від 17.05.2017 позивачем було підтверджено 2 групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого при виконанні інтернаціонального обов’язку з 01.06.2017 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що протягом 2002-2017 років група інвалідності позивачу змінена не була, а тому на день отримання позивачем інвалідності, а саме з 14.05.2002 року (довідка серії ХАР № 061125) не існувало норми Закону, яка б передбачала виплату одноразової грошової допомоги зазначеній категорії громадян.

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв"язку з тим, що позивач не має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права при вирішенні справи, наведені в апеляційній скарзі доводи спростовують правильність висновків суду.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову .

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 по справі № 820/3330/18 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_2 Повний текст постанови складено 12.07.2018.