№ 75252921, 02.07.2018, Kharkiv Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.

02 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2211/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Донець Л.О.

суддів: Бенедик А.П. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018, суддя (ОСОБА_2В.), повний текст складено 10.05.18 по справі № 820/2211/18

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату , Міністерства оборони України

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

28.03.2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату (далі – відповідач-1), Міністерства оборони України (далі – відповідач-2), в якому просить суд,

визнати протиправним та скасувати п. 5 протоколу № 9 від 26.01.2018 р. рішення Комісії Міністерства оборони України з розряду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;

зобов'язати відповідача-1 повторно подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України про виплату (доплату) позивачу одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України №975 від 25.12.2013р., та наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року;

зобов'язати відповідача-2 вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги позивачу з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-2 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013р., та наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014 року, з урахуванням раніше виплаченої суми;

зобов'язати відповідача-1 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.

зобов'язати відповідача-2 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 4 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 травня 2018 року скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права, а саме: п.2 Прикінцевих Положень Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» №2004-УШ від 06.04.2017 року, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з жовтня 1985 р. по грудень 1987 р. проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, в тому числі в складі діючої армії в Республіці Афганістан.

Під час проходження строкової військової служби у Демократичній Республіці Афганістан позивач отримав травму – контузію і захворювання, пов'язану з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідачем-2 було призначено позивачу одноразову грошову допомогу на підставі довідки МСЕК серії 10ААБ № 702948 від 21.01.2015, згідно якої позивач визнаний інвалідом ІІ групи внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Комісією відповідача - 2 з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийняте протокольне рішення №9 від 26.01.2018 року , в пункті 5 якого, на виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2017 року у справі №642/2359/17, призначено позивачу допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 243600 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” (в редакції № 2004-VIII 6 квітня 2017р., що набрала чинності 07.05.2017 року, редакції Законів України № 328-V від 03.11.2006 року, № 5040-VI від 04.07.2012 року ), та п.2 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Як вбачається зі змісту судового рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09.06.2017 року по справі №642/2359/17 позивач подав до відповідача-1 заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням П групи інвалідності внаслідок поранення, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

За результатами відмови у задоволенні даної заяви та вирішення даного спору, в суді відповідач-2 зобов’язано розглянути висновок та документи подані відповідачем-1 для вирішення питання про призначення позивачеві одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей” та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року.

Судовим рішення по справі № 642/2359/17 право на грошову допомогу позивачу було визначено на підставі пп.4 ч. 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей”, в редакції Закону України № 328-V від 03.11.2006 року, № 5040-VI від 04.07.2012 року, відповідно до якої одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Оскаржуване протокольне рішення від 26.01.2018 року прийнято на виконання вказаного судового рішення.

На підставі абзацу другого частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскаржуване протокольне рішення відповідачем-2 прийнято за результатами повторного розгляду заяви про виплату грошової допомоги з урахуванням правової позиції висловленої вже у судовому рішенні у справі № 642/2359/17 про отримання позивачем права на одноразову грошову допомогу у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (редакції Законів України №328-У від 03.11.2006 року, №5040-УІ від 04.07.2012 року).

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відповідач-2 під час прийняття оскаржуваного рішення керувався правовими позиціями судового рішення у справі № 642/2359/17, яким був вирішений спір стосовно розміру грошової допомоги, та чинним на час виникнення спору законодавством.

З приводу доводів апеляційної скарги, то колегія суддів зауважує на таке.

У відповідності до ст.16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції Законів України №328-У від 03.11.2006 року, №5040-УІ від 04.07.2012 року), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;

отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України".

На підставі статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції Закону України №1774-УШ від 06.12.2016 року), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Військовозобов'язані та резервісти вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, служби у військовому резерві, за умов, визначених Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", указами Президента України.

У відповідності до ст. 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції Законів України №328-У від 03.11.2006 року, №5040-УІ від 04.07.2012 року), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

На підставі статті 16-2 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (в редакції Закону України №2004-УШ від 06.04.2017 року), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.3 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року “Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві ” днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановленні інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності – дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Аналізуючи викладені вище норми, колегія суддів дійшла до висновку про те, що розмір одноразової грошової допомоги у разі інвалідності такої категорії осіб залежить від часу встановлення групи інвалідності, тобто від дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі №1519/983/2012.

Зі змісту оскаржуваного протокольного рішення, відповідачем-2 прийнято за результатами повторного розгляду заяви про виплату грошової допомоги, з урахуванням правової позиції висловленої вже у судовому рішенні у справі № 642/2359/17, про право позивача на одноразову грошову допомогу у розмірі 200 кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (редакції Законів України №328-У від 03.11.2006 року, №5040-УІ від 04.07.2012 року), тому підстави для застосування під час вирішення питання, приписів ст.16-2, в редакції Закону України №2004-УШ від 06.04.2017 року – відсутні.

Так, судовим рішенням по справі № 642/2359/17 право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, визначено за правилами саме статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, редакції Законів України №328-У від 03.11.2006 року, №5040-УІ від 04.07.2012 року.

За наведених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводами апеляційної скарги про незастосування відповідачем-2 під час прийняття оскаржуваного рішення приписів п.2 Прикінцевих Положень Закону України №2004-УШ від 06.04.2017 року.

Так, вказаний пунктом 2 каже, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

В силу приписів ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального права, а саме: Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, тому колегія суддів вважає, що судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 по справі № 820/2211/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 12.07.2018.