Decision № 7524073, 15.01.2010, Commercial Court of Lviv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.10                                                                                           Справа№ 28/61

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Траст», м. Львів

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат», м. Львів

про зобов’язання підписати акт вводу обладнання в експлуатацію та стягнення 11 916,64 грн

                                                                                 Суддя Морозюк А.Я.

Представники сторін

Від позивача: Бондаренко С.І. –представник довіреність від 28.12.2009р.

Від відповідача: Тимошенко Л.Т. –представник довіреність №1943 від 24.12.2009р.

Представникам сторін роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 15.01.2010 року відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено та підписано 19.01.2010 року.

          Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Львів-Траст»до Відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат»про зобов’язання підписати акт вводу обладнання в експлуатацію згідно договору поставки обладнання № 02/06 від 09.07.2009 року.

Ухвалою від 20.11.2009 року порушено провадження по справі та призначено справу до розгляду на 17.12.2009 року.

В судовому засіданні 17.12.2009 року за клопотанням представника відповідача оголошувалася перерва до 12.01.2010 року для добровільного врегулювання спору та виконання вимог ухвали суду, яку було продовжено до 15.01.2010 року.

14.01.2010 року на адресу суду від позивача надійшла заява від 28.12.2009 року про збільшення розміру позовних вимог(копію направлено відповідачу), в якій позивач просить додатково стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 11300 грн та 616 грн 64 коп господарських санкцій(226 грн 00 коп інфляційних нарахувань, 74 грн 58 коп три відсотки річних, 316 грн 06 коп пені), на час розгляду спору в суді застосувати до відповідача засоби забезпечення позову у вигляді арешту рахунків відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав. В судовому засіданні 15.01.2010 року представник позивача пояснив, що 15.01.2010 року сторонами підписано акт комісії про приймання обладнання, 12.01.2010 року відповідачем сплачено позивачу суму основного боргу 11300 грн, щодо заявлених до стягнення господарських санкцій(226 грн 00 коп інфляційних нарахувань, 74 грн 58 коп три відсотки річних, 316 грн 06 коп пені) позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.01.2010 року зазначив, що відповідач 12.01.2010 року сплатив позивачу 11300 грн як остаточний розрахунок за поставлене обладнання, 15.01.2010 року підписано акт про приймання обладнання. Проти заявлених до стягнення сум та застосування до відповідача засобу забезпечення позову у вигляді арешту рахунків відповідача заперечив, просить відмовити в задоволенні цих вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Між Позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю «Львів-Траст») та Відповідачем (Відкритим акціонерним товариством «Львівський холодокомбінат») 09.07.2009 року був укладений Договір поставки обладнання. Відповідно до умов п. 1.1 Договору позивач (постачальник) зобов’язується поставити, а відповідач (покупець) прийняти і оплатити пакувальний автомат BL300/140 бувшого у використанні, для розливу кисломолочної продукції в кількості однієї штуки у відповідності до заявки покупця та на умовах договору.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу обладнання на суму 128721,60 грн, відповідно до видаткової накладної № ЛТ-0000056 від 29.09.2009р. та довіреності №2029 від 29.09.2009р.

Відповідно до п. 3.3 договору розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника: 35% вартості обладнання протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору, 55% вартості обладнання протягом двох банківських днів з моменту повідомлення про завезення обладнання на склад продавця, 10% вартості обладнання протягом двох банківських днів з моменту підписання покупцем акту вводу обладнання в експлуатацію.

Відповідачем на виконання умов договору перераховано позивачу 117 421,60грн (платіжними дорученнями від 03.08.2009р. на суму 39 550,00грн., від 02.09.2009р. на суму 62 150,00грн., від 28.09.2009р. на суму 15 721,60грн.).

Станом на час подання позову та заяви від 28.12.2009 року про збільшення розміру позовних вимог, сума вартості обладнання, що залишалася неоплаченою, становила 11300 грн (менше 10% вартості обладнання).

Відповідно до умов п. 2.7 договору, якщо обладнання відповідає встановленим даним договором технічним характеристикам, уповноваженими представниками сторін підписується акт вводу обладнання в експлуатацію, який являється основою для закінчення розрахунку за договором.

Як вбачається з матеріалів справи, акт комісії про приймання обладнання від 10.07.2009р. (акт вводу обладнання в експлуатацію) підписаний сторонами 15.01.2010р. На виконання умов п.3.3 договору відповідачем платіжним дорученням №15 від 12.01.2010р. перераховано позивачу недоплачену частину вартості обладнання в сумі 11300,00грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки відповідач в повній мірі розрахувався за поставлене обладнання, в сумі 11300 грн, та сторонами підписано акт вводу обладнання в експлуатацію, то провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1№ ст. 80 ГПК України.

Стосовно позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 226 грн 00 коп інфляційних нарахувань, 74 грн 58 коп трьох відсотків річних та 316 грн 06 коп пені, нарахованої на підставі п. 7.3 договору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається із положень п. 2.7 та 3.3 договору акт вводу обладнання в експлуатацію, є підставою для закінчення розрахунку за договором. Таким чином, провівши розрахунок на підставі акту введення в експлуатацію позивачем належним чином виконано зобов’язання взяті на себе відповідно до договору поставки від 09.07.2009 року.

Положенням ст. 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на викладене, відсутні підстави для застосування наслідків порушення зобов’язання, передбачених ст. 610, 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 616 грн 64 коп господарських санкцій (226 грн 00 коп інфляційних нарахувань, 74 грн 58 коп трьох відсотків річних, 316 грн 06 коп пені) задоволенню не підлягають.

          Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про застосування до відповідача заходів забезпечення позову у вигляді арешту рахунків відповідача, оскільки не подано доказів того, що майно(кошти) відповідача можуть зникнути, зменшитись за кількістю чи погіршитись за якістю, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Судові витрати (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача пропорційно до розміру позовних вимог провадження по яких припинено.

На підставі наведеного, керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст. 530,610,612 Цивільного кодексу України, ст. 4-3, 33, 43, 49, п. 1№ ч.1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

           ВИРІШИВ:

1.          В частині позовних вимог про стягнення 616 грн 64 коп господарських санкцій(226 грн 00 коп інфляційних нарахувань, 74 грн 58 коп трьох відсотків річних, 316 грн 06 коп пені) - у позові відмовити.

2.          Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про зобов’язання підписати акт вводу обладнання в експлуатацію та стягнення основного боргу в сумі 11300 грн 00 коп.

3.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат»(79052, м. Львів, вул. Повітряна, 2, ідентифікаційний код 01553706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львів-Траст»(79016, м. Львів, вул. Городоцька, 85, ідентифікаційний код 23964887) –198 грн 00 коп - державного мита; 229 грн 89 коп - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя