Court ruling № 75217430, 09.07.2018, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.07.2018

Справа №910/8551/18

За заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужконтроль»

про

забезпечення позову

у справі

№910/8551/18

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужконтроль»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП ОЙЛ ГРУП»

про

стягнення 210 000,00 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

Представники сторін:

без виклику та участі сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужконтроль» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП ОЙЛ ГРУП» про стягнення 210 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань з поставки оплаченого позивачем дизельного палива.

Разом з позовною заявою, позивачем на підставі ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІП ОЙЛ ГРУП».

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що незважаючи на здійснену позивачем оплату вартості дизельного палива, зазначеної у рахунку-фактурі №91 від 30.08.2017, відповідач ані протягом 2017 року, ані після направлення вимоги у порядку ст. 530 ЦК України у семиденний строк, не здійснив поставку товару, як і не здійснив жодного повідомлення про причини не поставки товару або можливості врегулювання ситуації яка склалась. Окрім цього, позивач зазначає, що з мережі інтернет йому стало відомо про наявність у відповідача податкового боргу в сумі 36000 грн., що в сукупності свідчить про можливе утруднення виконання рішення суду або навіть зробити виконання рішення суду в майбутньому неможливим.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України).

Проте, заявником не дотримано вимог ч. 1, ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заява про забезпечення позову:

- не містить інших відомостей, потрібних для забезпечення позову, таких як: зазначення, номерів рахунків у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, на яких обліковуються кошти належні відповідачу, а також яке саме майно слід піддати арешту, кому воно належить і на яких правових підставах, у кого і за якою адресою воно знаходиться;

- не містить обґрунтування доцільності вжиття кожного із заявлених заходів забезпечення позову: накладення арешту на грошові кошти, накладення арешту на майно.

Визначаючи вищенаведені відомості як «потрібні для забезпечення позову», суд виходив з того, що за приписами ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 7 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

За таких обставин, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужконтроль» про забезпечення позову підлягає поверненню заявнику.

В той же час, суд наголошує, що повернення заяви про забезпечення позову з наведених вище підстав не перешкоджає повторному зверненню до суду з відповідною заявою після усунення визначених вище недоліків.

Керуючись ст. ст. 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужконтроль» про забезпечення позову повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили 09.07.2018 та відповідно до ст. 256, підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Суддя Т.В. Васильченко