Decision № 7519995, 18.01.2010, Commercial Court of Donetsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.01.10 р.                     Справа № 17/236                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Татенко В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу, порушену:

за позовом: Приватного підприємства „Укртрофтранс”, м. Прилуки Чернігівської області

до відповідача: Приватного підприємства „Магнат-ВВ”, м. Донецьк

про стягнення 5200,00 грн.

за участю представників сторін

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Приватне підприємство „Укртрофтранс”, м. Прилуки Чернігівської області звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства „Магнат-ВВ”, м. Донецьк про стягнення 5200,00 грн., з яких: 3'000,00грн. - основна сума заборгованості, неустойка – 500,00грн. та моральна шкода – 1700,00грн..

В обґрунтування позову позивач посилається на договір-заявку від 26.09.2008р., товарно-транспортну накладну №001133, акт здачі-прийняття робіт №ОУ -0000107, рахунок – фактуру №СФ-0000107, претензію.

В якості правової підстави позову посилається на ст.ст..306-307 Господарського кодексу України.

Сторони у судове засідання не з’явилися, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідач в порушення ст..59 ГПК України відзив на позовну заяву не надав, свого представника для участі у розгляді справи не направив ні на жодне засідання.

Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив:

26.09.2008р. між сторонами був укладений договір-заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно якого Перевізник - Приватне підприємство „Укртрофтранс” бере на себе зобов’язання доставити автомобільним транспортом ввірений йому Експедитором - Приватним підприємством „Магнат-ВВ” вантаж (на підставі товарно-транспортної накладної), а Експедитор зобов’язується внести плату за перевезення вантажу.

Зобов’язання по перевезенню вантажів позивач здійснив у повному об’ємі на суму 3'000,00грн., яку відповідач не сплатив. На час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає суму 3'000,00грн. (іншого сторонами не доведено).

          Претензію позивача щодо погашення суми заборгованості у розмірі 3'000,00грн. відповідач оставив без відповіді.

Зважаючи на те, що:

-          зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

-          згідно ст. 193 Господарського Кодексу («ГК») України зобов’язання повинні виконуватись у повному обсязі та у встановлені строки. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не припустима;

-          до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;

-          відповідно до ст..526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

-          доказів оплати заборгованості відповідач суду не надав, доказів, які спростовують заборгованість та додаткові нарахування також надано не було;

-          боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст..625 ЦК України);

-          відповідач прийняті на себе зобов’язання належним чином не виконав. Доказів погашення заборгованості – суду не надав;

-          відносно неустойки, то ця вимога не підлягає задоволенню, у зв’язку з тим, що у разі порушення зобов’язання (невиконання або неналежного виконання), боржник повинен передати кредиторові неустойку (штраф, пеня), якою є, зокрема, - грошова сума, встановлена у договорі (ст..548, ст..549 ЦК України);

-          можливість нарахування та стягнення неустойки за несвоєчасну оплату сторони у договорі не передбачили;

-          щодо моральної шкоди, то під нею слід розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями, або бездіяльністю інших осіб. Необхідними умовами відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди за загальними правилами є: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Однак, відповідальність особи, винної у невиконанні або неналежному виконанні зобов'язання, обмежується обов'язком відшкодувати завдані цим збитки та сплатою неустойки. Позивачем не надано суду доказів завдання саме моральної шкоди;

-          відповідно до статей 33-34 ГПК України покладають на сторони обов’язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до діючого законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

господарський суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Магнат-ВВ” (83117, м. Донецьк, вул.. Світлого путі, 10„а”; вул.. Петровського, 129/14, ЄДРПОУ 33864228) на користь Приватного підприємства „Укртрофтранс” (17500, м. Прилуки Чернігівської області, вул.. переяславська, 35/26, ЄДРПОУ 34549294) заборгованість у розмірі 3ґ000,00грн.; 58,84 грн. – на відшкодування витрат по сплаті державного мита; 136,15 грн. – на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Суддя