№ 7516977, 10.08.2009, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 2а-10277/09/2570

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2009 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Артюх О.М.,

при секретарі Якуш І.В.,

з участю представників позивача Коленченко О.О., Сопілко В.В.,

представника відповідача Куліш А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНІКС-ПАК» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФЕНІКС-ПАК» (даліТОВ«ФЕНІКС-ПАК») звернулось до суду з адміністративним позовом (зі змінами) до Державної податкової інспекції (далі-ДПІ) у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000442330/0 від09.07.2009, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 6002,90грн., в тому числі 4552,00грн. основного платежу та 1450,90грн. штрафних санкцій. Також позивач просить визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення №0001091730/0 від09.07.2009, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 75370,50грн. (вт.ч.основний платіж25123,50грн. та 50247,00грн. штрафних санкцій). Оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені на підставі проведеної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2008 по 31.03.2009, за результатами якої складено Акт перевірки ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області №376/23-104/35846808 від02.07.2009 (даліАкт перевірки), де встановлено завищення валових витрат у сумі 18207,00грн. і як наслідок, занижено суму податку на прибуток у розмірі 4552,00грн., а також не нарахована та не сплачена до бюджету сума податку на доходи фізичних осіб в сумі 25123,50грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що віднесені до складу валових витрат отримані та сплачені маркетингові (інформаційно-консультаційні) та юридичні послуги безпосередньо повязані з господарською діяльністю підприємства, що підтверджується відповідними документами. Щодо встановленого заниження податку на доходи фізичних осіб в розмірі 25123,50грн. позивач також не погоджується, в звязку з тим, що вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у її власності) до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі - продажу майна відповідно до норм ст.11 та ст.12 цього Закону.

Таким чином, позивач вважає, що дії ДПІ у Ріпкинському районі щодо визначення податкових зобовязань зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями є такими, що не відповідають дійсності та суперечать нормам діючого законодавства України.

05.08.2009 в судовому засіданні була оголошена перерва для надання додаткових доказів.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Також в судовому засіданні представником позивача подано заяву про уточнення суми позовних вимог, а саме визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення №0001091730/0 від09.07.2009, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 75370,50грн., в тому числі 25123,50грн. основного платежу та 50247,00грн. штрафних санкцій.

Представники відповідача в судовому засіданні, позов не визнали, просили в його задоволенні відмовити в повному обсязі та пояснили, що позивач в порушення підпункту 5.3.9 пункту5.3 статті5 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» завищив валові витрати в звязку з включенням до їх складу витрат за юридичні та маркетингові послуги (інформаційно-консультаційні послуги), які не мають документальних доказів щодо їх фактичного отримання та використання в господарській діяльності, на загальну суму 18206,56грн.; а також при внесенні Сороновичем Є.І., як засновником ТОВ „ФЕНІКС- ПАК”, майна до статутного фонду на загальну суму 167 490,00 грн. ним отримано корпоративні права товариства в обмін на це майно, і в порушення п.7.1. ст.7, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.1 ст.12 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» №889-IV від22.05.2003 позивачем, як податковим агентом, не було нараховано, утримано та перераховано до бюджету податок на доходи з фізичної особи ОСОБА_1. в розмірі 25123,50грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ«ФЕНІКС- ПАК» за період з 02.04.2008 по 31.03.2009. Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 3.1 ст.3 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України від28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 4552,00 грн. та порушення вимог п. 1.2, п. 1.15 ст.1, п. 3.4 ст.3, п. 7.1 ст.7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, п. 12.1 ст.12, пп. «а» п. 17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб, в результаті чого занижено суму податку в розмірі 25123,50грн.

За результатами проведеної перевірки було складено Акт перевірки №376/23-104/35846808 від02.07.2009, на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення.

Згідно податкового повідомлення-рішення №0000442330/0 від09.07.2009, позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств 6002,90грн., в тому числі 4552,00грн. за основним платежем, 1450,90грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з Акту перевірки, в перевіреному періоді, згідно договорів про надання маркетингових послуг (інформаційно-консультаційних послуг) від24.04.2008 №3 та від12.01.2009 №3 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 надає, а ТОВ«ФЕНІКС-ПАК» отримує маркетингові послуги (інформаційно-консультаційні послуги), як передбачено пунктом 1.1.1-1.1.4 зазначених договорів, на виконання яких складаються акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписуються з обох сторін. В ході перевірки встановлено, що в зазначених актах вказано, що «Виконавець» ФОПОСОБА_2. надав маркетингові послуги, а «Замовник» ТОВ«ФЕНІКС-ПАК» прийняв послуги за звітний місяць на відповідну суму. Тобто в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вказано чітко, які саме дослідження та консультації щодо вивчення можливостей налагодження поставок були надані та які програми дій складені при налагодженні роботи з конкретними групами товарів, тобто мають бути безпосередньо повязані з господарською діяльністю платника податку.

На думку позивача, завдяки виконанню ФОПОСОБА_2. договірних зобовязань, зазначених у пункті1.1 Договору про надання послуг №3 від24.04.2008 (пошук підприємств, які виготовляють лакофарбову продукцію на території України та реалізація металевої тари їм) ТОВ«ФЕНІКС-ПАК» отримано доходів від реалізації металевої тари на загальну суму 142788,00грн., тому суми нарахованого та сплаченого доходу за надані послуги ФОПІльчуком В.В. безпосередньо повязані з господарською діяльністю і на підставі п.1.32 ст.1, п.5.1., п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мають бути віднесені до складу валових витрат в податковому обліку ТОВ«ФЕНІКС-ПАК».

З додатково наданих позивачем документів, на які він посилається в своїх позовних вимогах, а саме, копій договорів купівлі-продажу від14.07.2008 та від08.08.2008 не вбачається виконання ФОПОСОБА_2. договірних зобовязань, зазначених в пункті 1.1 Договору про надання послуг №3 від24.04.2008.

Крім того, дані позовні вимоги ТОВ «ФЕНІКС-ПАК» не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, в звязку з чим задоволенню не підлягають.

Як зазначено в Акті перевірки, фізична особа-підприємець ОСОБА_2. надає, а ТОВ«ФЕНІКС-ПАК» отримує юридичне інформаційно-консультаційне обслуговування згідно пунктів 1.3., 2.1 договору про надання юридичних послуг і представленню інтересів за дорученням від01.09.2008 №б/н, на виконання якого складаються акти прийому-передачі юридичних послуг, які підписуються з обох сторін. В ході перевірки встановлено, що в актах прийому-передачі юридичних послуг чітко не вказано, які саме юридичні послуги надано позивачу та зазначено про відсутність у позивача будь-яких документів, що підтверджують факт отримання зазначених послуг, які повинні бути використані ним у господарській діяльності.

Але, як вбачається з позовних вимог, невідємною частиною до Договору на надання юридичних послуг і представленню інтересів за дорученням від 01.09.2008р., укладеному між ТОВ«ФЕНІКС- ПАК» та СПДОСОБА_2., є додаткова угода №1 від01.09.2008, в якій чітко визначено перелік послуг, що були надані позивачу, та яка в ході перевірки не була досліджена відповідачем.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в зазначеній частині підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як визначено п.1.32 ст.1 Закону України №283/97-ВР від22.05.1997 «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.1 ст.5 цього Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом5.2.1 п. 5.2 ст.5 зазначеного Закону установлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток до складу валових витрат не включаються витрати на виплату винагород або інших видів заохочень, пов'язані з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000442330/0 від09.07.2009 підлягають задоволенню частково, а саме в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 2637,81грн., в тому числі 2000,25грн. основного платежу та 637,56грн. штрафних санкцій.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0001091730/0 від09.07.2009, позивачу визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 75370,50грн., в тому числі 25123,50грн. основного платежу та 50247,00грн. штрафних санкцій, в Акті перевірки зазначено, що при перевірці установчих документів ТОВ«ФЕНІКС-ПАК» встановлено, що дане товариство зареєстровано Ріпкинською районною державною адміністрацією 28.03.2008. Згідно Статуту ТОВ«ФЕНІКС-ПАК» учасником товариства є громадянин України ОСОБА_2 та «Торговий дім «Сіверяни». У відповідності з п.п. 6.2, 6.3 Статуту ТОВ«ФЕНІКС-ПАК», частка ОСОБА_2. в статутному (складеному) капіталі товариства становить 167490,00грн., що складає 45% статутного капіталу. Вклад Учасника до статутного (складеного) капіталу вноситься в майновій формі загальною вартістю 167490,00грн.

Факт внесення майна СороновичемЄ.Л. до статутного фонду товариства підтверджується актом приймання-передачі майна до статутного (складеного) капіталу ТОВ «ФЕНІКС-ПАК» від26.03.2008. Підтвердженням фактичної вартості майна, котре вноситься ОСОБА_2. являється акт оцінки майна, яке учасники передають до статутного (складеного) капіталу ТОВ«ФЕНІКС-ПАК» від26.03.2008.

Таким чином ОСОБА_2, будучи засновником ТОВ«ФЕНІКС-ПАК», при внесенні майна до статутного фонду отримав корпоративні права товариства в обмін на це майно. Як наслідок, на думку ДПІ, ТОВ«ФЕНІКС-ПАК» (податковий агент) повинно було нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів з фізичної особи ОСОБА_2. в розмірі 25123,50грн.

Позивач з даним твердженням відповідача не згоден та посилається на вимоги Закону України №283/97-ВР від22.05.1997 «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» №889-IV від22.05.2003.

Крім того, питання щодо неправомірності нарахування прибуткового податку ОСОБА_2. розглядалося в Господарському суді Чернігівської області (рішення по справі №18/205 від04.12.2008, яке вступило в законну силу). Відповідно до зазначеного рішення суду, ТОВ«ФЕНІКС-ПАК» зобовязано утриматися від вчинення дій щодо утримання з ОСОБА_2. прибуткового податку в звязку з внесенням до статутного фонду майна, визначеного у п.6.3 Статуту ТОВ«ФЕНІКС-ПАК», в звязку з чим ТОВ«ФЕНІКС- ПАК» не нарахував, не утримав та не перерахував до бюджету податок з доходів фізичних осіб від операцій з внесення фізичною особою рухомого майна до статутного фонду юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0001091730/0 від09.07.2009, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 75370,50грн., в тому числі 25123,50грн. основного платежу та 50247,00грн. штрафних санкцій підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст.86 Господарського кодексу України вклад, оцінений в гривнях, представляє долю учасника та засновника в статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в засновницьких документах товариства, якщо інше не передбачено законодавством України.

Згідно п.1.31 ст.1 Закону України № 283/97-ВР від22.05.1997 «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

У відповідності до п.п.1.28.2 п.1.28. ст.1 цього Закону, пряма інвестиція це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Згідно з п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами, до складу якого, зокрема, включаються доходи у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах .

Порядок оподаткування доходів у вигляді інвестиційного прибутку визначено у п.9.6. ст.9 цього Закону.

Згідно з нормами пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» інвестиційний прибуток визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у звязку з придбанням такого активу, з урахуванням норм пп.9.6.4 цього пункту.

Придбанням інвестиційного активу вважаються, зокрема, операції з внесення платником податку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Враховуючи вищезазначене, вклад (внесок) фізичної особи у вигляді майна (що знаходиться у її власності) до статутного фонду юридичної особи є придбанням такою фізичною особою права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, тобто є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, і не є доходом згідно з нормами п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» та не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм ст.11 та ст.12 цього Закону.

При здійсненні вказаної операції не виникає обєкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб у вигляді інвестиційного прибутку у разі, коли вартість придбаного фізичною особою інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, що має підтверджуватися сумою витрат, понесених фізичною особою у звязку з придбанням такого майна, або його грошовою оцінкою, здійсненою згідно з чинним законодавством.

У разі здійснення платником податку продажу (відчуженню) окремих інвестиційних активів, у тому числі операцій, вказаних у пп.9.6.2 п.9.6 ст.9 даного Закону, їх вартість є сумою доходу цього платника податку, а в особи, що придбаває такі інвестиційні активи, є сумою витрат на їх придбання.

Зокрема, нормами пп.9.6.6 п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на доходи фізичних осіб» встановлено, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року.

Фінансові результати операцій з інвестиційними активами згідно з нормами пп.9.6.1 п.9.6 ст.9 вказаного Закону обліковуються платником податку самостійно та окремо від інших доходів та витрат.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ФЕНІКС-ПАК» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області - задовольнити частково.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000442330/0 від09.07.2009, в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 2637,81грн., в тому числі 2000,25грн. основного платежу та 637,56грн. штрафних санкцій.

Визнати частково нечинним податкове повідомлення-рішення №0001091730/0 від09.07.2009, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 75370,50грн., в тому числі 25123,50грн. основного платежу та 50247,00грн. штрафних санкцій.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:О.М. Артюх

Дата виготовлення та підписання постанови в повному обсязі 14.08.2009.