Decision № 74937675, 31.05.2018, District Administrative Court of Kyiv

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2018 року № 826/2343/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доМіністерства оборони України Одеського обласного військового комісаріату;провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства оборони України, Одеського обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, Київського міського комісаріату щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності IІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі- Постанова КМУ №975) та статей 16-16і Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- зобов'язати Міністерство оборони України, Одеський обласний військовий комісаріат призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності IІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови КМУ №975 та статей 16-16і Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Ухвалою від 13.04.2018 відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачами відмовлено позивачу в призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності від поранення, контузії, захворювання, пов'язаних із участю в бойових діях на території інших держав.

ТВО військового комісара Одеського обласного військового комісаріату полковником Д.В. Бобровим засобами поштового зв'язку направлено відзив на позовну заяву, який зареєстрований канцелярію суду 14.05.2018. В якому зазначено, що заявником не подано уповноваженому органу документа за змістом якого вбачається причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження - підстав для складання висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги не виникло. Та є причиною не направлення документів в Департамент фінансів Міністерства оборони України.

Представником Міністерства оборони України у відзиві на позовну заяву зазначено, що у зв'язку з тим, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності понад дворічний термін з часу первинного її встановлення, яка настала внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, підстав для виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови КМУ №975, немає. Також у вказаному відзиві зазначено, що заява позивача з доданими документами Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не розглядалась, пропозиції не формувались, протокол не складався і Міністру оборони України для прийняття рішення не подавався.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у військовій частині пп38775 в період з 28.04.1988 по 13.09.1989 та приймав участь в бойових діях в Республіці Афганістан, що підтверджується копією довідки №сз/1476 від 04.09.2017 виданою військовим комісаром Чорноморського міського військового комісаріату.

Відповідно витягу з протоколу №2140 від 16.05.2016 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця підтверджено множині вогнепальні осколкові поранення голови, правої сідниці, правої ноги ( контузія головного мозку - 1988 року), наслідком яких є шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово - медичної експертизи 1187/Ж від 10.05.2016, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи. В заключенні протоколу зазначено, що поранення (контузія) та захворювання, пов'язанні з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки серії 10 ААВ №807248 від 17.10.2016 до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 з 17.10.2016 встановлено ІІ групу інвалідності, причина інвалідності: поранення (контузія) та захворювання пов'язанні з несенням військової служби в країнах де відбувались бойові дії.

В довідці №2801/2 від 08.11.2016, зазначено, що ОСОБА_1 встановлено статус інваліда війни 2 групи у відповідності з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 26.10.2016 безстроково, і має право пільг, встановлених законодавством України для інвалідів війни (довідку видано у зв'язку з відсутністю бланків посвідчень «Інваліда війни»).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався з заявою від 15.10.2017 до військового комісаріату Одеського обласного військового комісаріату, з проханням направити документи до Міністерства оборони України, для прийняття рішення щодо призначення або відмови у виплаті одноразової грошової допомоги.

Листом №7220 від 24.10.2017 повідомлено, що в наданому зверненні не вистачає документів, визначених пунктом 11 Постанова КМУ №975. Після надходження необхідних документів, вони будуть надіслані на Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Позивач 30.10.2017 звернувся з заявою (з додатками на 9 арк.) щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги до Міністра оборони України.

Вказана заява Департаментом фінансів Міністерства оборони України скерована за належністю військовому комісару Одеського обласного військового комісаріату, що підтверджується супровідним листом за №248/3/6/4097 від 29.11.2017, який наявний в матеріалах справи.

Листом Одеського обласного військового комісаріату №8839 від 26.12.2017 позивача повідомлено про відсутність необхідних документів, що перешкоджає направленню їх до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Також, повідомлено, що після надходження необхідних документів вони будуть направлені до Міністерства оборони України. Водночас, зазначено, що з метою підтвердження даних про отримання позивачем поранення, Чорноморським міським військовим комісаріатом зроблено запит №сз/2169 від 26.12.2017 до архіву військово-медичних документів Військово-медичного музею Міністерства оборони РФ. Відповідь в матеріалах справи відсутня.

Позивач, вважаючи такі дії щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги з боку Міністерства оборони України, щодо не направлення документів Одеським обласним військовим комісаріатом протиправними, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності порушеним, звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців».

Згідно з пункту 4 частини 2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до пункту 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджене наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008, причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за відповідною формою.

За наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з іншими документами, що підтверджують факт отримання поранення (контузії, травми або каліцтва), довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва) (п. 21.21).

Розшук архівних документів, необхідних для вирішення питання про причинний зв'язок захворювань (поранень) колишніх військовослужбовців, проводять військові комісаріати. Штатні ВЛК також проводять розшук додаткових документів та надають консультації з питань визначення причинного зв'язку захворювань (поранень) у колишніх військовослужбовців. (п. 21.22).

З приводу тверджень відповідача щодо ненадання позивачем документу про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов'язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як підстави для відмови в направлені документів, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачу первинно встановлено інвалідність - ІІ групу з 17.10.2016 з причин поранення, контузії, так, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії.

Зазначену довідку видано Обласною медико-соціальною експертною комісією №2 на підставі витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, в якому значиться висновок «Поранення (Контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії». Зазначений протокол складений з урахуванням висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1187/Ж від 10.05.2016 та акту огляду МСЕК №473.

Зміст витягу з протоколу №2140 від 16.05.2016 засідання Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України та висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи безперечно свідчить про те, що в позивача дійсно мало місце поранення, (контузія), яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби позивачем при перебуванні в країнах, де велися військові дії.

Зазначені документи не відкликані, не відмінені та не скасовані.

Інвалідність позивачу встановлена у зв'язку з пораненням, контузією і захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України при проведенні безпосереднього огляду позивача встановила причинний зв'язок його поранення (контузії), з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується витягом із протоколу №2140 від 16.05.2016.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» частиною 9 статті 16і встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд вважає, що до даних правовідносин слід застосувати Порядок №975, враховуючи, що із заявою про виплату коштів позивач звернувся у вересні 2017 року, ІІ групу інвалідності отримав у жовтні 2016 року. Крім того, позивач зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги у нього виникло після встановлення ІІ групи інвалідності відповідно до рішення МСЕК від 17.10.2016.

Відповідно до пункту 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІ групи.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби закріплене у статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанові КМУ №975.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах по справам №21-446а14 від 18.11.2014 та справа №21-135а15 від 21.04.2015.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є тією особою, якій необхідно здійснити виплату одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи листами №7220 від 24.10.2017 та №8839 від 26.12.2017 ТВО військового комісару Одеського обласного військового комісаріату повідомлено позивача про відмову у направленні документів на комісію Міністерства оборони України у зв'язку з відсутністю повного пакету документів.

Суд не погоджується з викладеним виходячи з наступного. Згідно з пунктом 11 Постанова КМУ №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вказаний перелік є вичерпним, та не передбачає надання будь яких інших документів.

Крім того, процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міноборони.

Таким чином, судом становлено, що в спірних правовідносинах Одеський обласний військовий комісаріат діяв протиправно, оскільки не мав права приймати рішення про відсутність підстав для оформлення документів та направлення їх за належністю на Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги, а повинен був лише здійснити дії щодо підготовки поданих позивачем документів, необхідних для виплати одноразової грошової допомоги, з подальшою передачею їх до Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Поряд з цим, на час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги врегульований наказом Міністра оборони України №564 від 26.10.2016 «Про затвердження Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум» (далі - Положення), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.11.2016 за №1497/29627.

Відповідно до вищевказаного Положення Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постанова КМУ №975 від 25.12.2013.

Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішень про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, передбачених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН та постановою Кабінету Міністрів України №290 від 05.05.1994 «Про затвердження Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках» (далі по тексту - Постанова №290).

З метою забезпечення виконання покладених на неї завдань Комісія зобов'язана: приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям Збройних Сил України, особам, звільненим з військової служби зі Збройних Сил України та СРСР, які стали інвалідами, військовозобов'язаним та резервістам, які стали інвалідами внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) чи захворювання, пов'язаних з їх призовом на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, членам родин загиблих (померлих) військовослужбовців Збройних Сил України; приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для прийняття рішення про виплату компенсаційних сум військовослужбовцям, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов'язків військової служби у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, які визначаються Організацією Об'єднаних Націй відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН та Постанови №290; приймати рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги в місячний строк із дня надходження всіх необхідних документів; доводити прийняті рішення до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для здійснення фінансування на виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; забезпечити роботу зі зверненнями громадян з питань призначення і виплати одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Результати засідання Комісії оформлюються протоколом, який підписується головою Комісії, його заступником, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.

Рішення Комісії про призначення (відмову у призначенні або повернення документів на доопрацювання) одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум доводиться до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до наказів.

Враховуючи викладене та системного аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що прийняття рішення про виплату чи про відмову у виплаті одноразової допомоги є компетенцією комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, що діє у складі Міністерства оборони України.

Позивач, самостійно звернувся до Міністерства оброни України з заявою щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги (з додатками на 9 арк.) від 30.10.2017 вказана заява супровідним листом №248/3/6/4097 від 29.11.2017 скерована до військовому комісару Одеського обласного військового комісаріату.

Натомість, відповідно до абзацу 5 частин 2 розділу ІІ Положення Комісія приймає рішення про повернення документів до військових частин та військових комісаріатів на доопрацювання (у разі неналежного оформлення, подання не за належністю або якщо вони подані не в повному обсязі)

Враховуючи викладене вказану заяву необхідно було скерувати до Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум для розгляду і прийняття відповідного рішення відповідно до Постанови №290 в якій зазначено, що з метою забезпечення виконання покладених на Комісію завдань вона зобов'язана: приймати до розгляду документи, що надходять до Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги. Вказане рішення Комісії відсутнє в матеріалах справи.

Отже заяву щодо розгляду документів і прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги (з додатками на 9 арк.) від 30.10.2017 необхідно було скерувати до Комісії для прийняття необхідного рішення, а не військовому комісару Одеського обласного військового комісаріату.

Зважаючи, що рішення комісією Міністерства оборони України приймається за результатом розгляду документів заявника, а такі документи позивача, як вбачається з матеріалів справи, скеровані до Одеського обласного військового комісаріату, суд вважає необхідним зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів документи для розгляду питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанова КМУ №975.

Щодо визнання протиправними дій Міністерства оборони України суд зазначає наступне.

Враховуючи наявність всіх фактичних і правових підстав для призначення та виплати позивачу одноразової допомоги та з метою усунення допущеного порушення прав позивача, яке полягає у фактичній відмові позивачу у призначенні та отриманні одноразової допомоги внаслідок тривалого та безпідставного не реагування на його звернення до суб'єкта прийняття рішень, в чому вбачається протиправна бездіяльність, на переконання суду, єдиним ефективним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов'язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей».

Як роз'яснив Верховний Суд України у п.3 постанови Пленуму №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка полягає у не вчиненні дій та неприйнятті рішень щодо призначенні та виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своєї бездіяльності, неприйняття рішення та не виплати позивачу одноразової допомоги.

У контексті наведених обставин слід зазначити, що Міноборони як головний розпорядник коштів має розглядати та відповідно до унормованого порядку прийняти рішення про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності II групи.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 - кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

В рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У рішенні у справі «Олсон проти Швеції» Європейський суд з прав людини сформулював вимогу чіткого визначення меж дискреційних повноважень, а саме: «Закон, яким надаються повноваження певним органам державної влади, має бути таким, щоб обсяг повноважень та спосіб їх застосування були зазначені з достатньою чіткістю та при цьому враховувалась легітимна мета того чи іншого вживаного заходу в тій чи іншій ситуації, щоб надати індивіду адекватний захист від свавільного втручання».

Щодо вимоги позивача про зобов'язання надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом семи днів з дня отримання копії рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що суду надано право, а не обов'язок зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За встановлених у даній справі обставин, судом не вбачається підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, ст. ст.241-246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності IІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16і Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

3.Визнати протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату, щодо не надіслання документів ОСОБА_1 на Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум для прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності IІI групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16і Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

4. Зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат надіслати на Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум документи для розгляду питання щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України №975.

5. Зобов'язати Міністерство оборони України, призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності IІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби . військовому резерві» та статей 16-16і Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі, встановленого законом, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя Н.М.Клименчук